Экономические науки/ 3. Финансовые отношения

К.е.н. Бассова О.О., Пенакі С.П.

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини

ВНЗ ВМУРоЛ „УКРАЇНА”, Україна

Оптимізація структури капіталу підприємств харчової промисловості

Сьогодні одним із найбільш актуальних питань у сфері формування капіталу підприємства є визначення такої структури капіталу, яка б дозволила досягти основної мети діяльності підприємства.

Основною метою діяльності підприємства є не тільки поточне отримання прибутку, але й підтримання високого рівня прибутковості в довготерміновій перспективі. Тому головним завданням, що висувається перед адміністрацією підприємства, є максимізація рівня прибутку в розрахунку на акцію, грошового потоку в розрахунку на акцію, рентабельності власного капіталу, економічно вигідної додаткової вартості. Досягнення цієї мети неможливе без урахування ризику. Оскільки збільшення частки позиченого капіталу підвищує ризик неотримання суб’єктом господарювання прибутку, тому будь-які заходи керівництва в сфері управління формуванням капіталом повинні враховувати компроміс між ступенем ризику та прибутковістю, що забезпечує цей капітал.

Для визначення оптимальної структури капіталу досліджуваних підприємств Одеської області нами розраховано ефект фінансового важеля.

Як показали дослідження, ефект фінансового важеля сягає максимальної позначки на ТОВ «Старокозацький сир» (7,23% при співвідношенні 50% власних та 50% позиченого капіталу). На ТОВ «Старокозацький винзавод» нарощення частки позиченого капіталу веде до зростання негативного ефекту фінансового важеля та зниження рівня фінансової рентабельності.

Нами було досліджено вплив зміни величин джерел формування капіталу підприємств на їх визначену оптимальну структуру. Дослідження показали, що коригування структури капіталу ТОВ «Старокозацький сир» передбачає збільшення суми позиченого капіталу та одночасне зменшення обсягу власного капіталу на 795,05 тис. грн. Наслідком цього буде зростання показника фінансової рентабельності на 2,57 в.п.

Результати проведених досліджень дають можливість визначити співвідношення власного та позиченого капіталу, проте вони не дозволяють визначити частки довготермінового та короткотермінового позиченого капіталу, що необхідне для збереження платоспроможності. Рівень питомої ваги капіталу, що формується з короткотермінових джерел, залежатиме від ступеня сприйняття ризику керівництвом підприємства. Так, при консервативному підході – їх величина завжди буде обмежуватись, а при агресивному – навпаки, зростати.

Чим агресивнішим є підхід керівництва до отримання прибутку, тим більшою мірою буде використовуватися короткотерміновий позичений капітал, зважаючи на його низьку вартість. Однак не завжди використання капіталу, що формується з короткотермінових джерел, є благом для підприємства, оскільки це впливає на його фінансовий стан та платоспроможність.

Також необхідним етапом при визначенні оптимальної структури капіталу підприємств, вважаємо за необхідне, здійснювати розрахунок максимально можливого обсягу використовуваного короткотермінового позиченого капіталу та його максимально допустиму частку в складі позиченого капіталу. Встановлення такого максимального рівня, на нашу думку, дозволяє розрахувати оптимальну структуру джерел капіталу, при якій максимізується фінансова рентабельність із одночасним збереженням платоспроможності підприємства.

Формула для визначення максимально допустимої величини короткотермінового позиченого капіталу:

= , (1)

де – середньорічний обсяг короткотермінового позиченого капіталу, в гривнях; – середньорічний обсяг капіталу підприємства, в гривнях; ROC – коефіцієнт рентабельності капіталу (відношення прибутку від звичайної діяльності до вирахування витрат на сплату відсотків за користування позиченим капіталом та податку з прибутку до середньорічної вартості капіталу підприємства), у відсотках; w_d – питома вага позиченого капіталу в сукупному капіталі підприємства, виражена десятковим дробом; r_d – величина відсоткової ставки за користування позиченим капіталом, у відсотках; Т – рівень податку на прибуток, виражений десятковим дробом.

Результати розрахунків показали, що Одержані результати досліджень свідчать про те, що фактичний розмір короткотермінового позиченого капіталу ТОВ «Старокозацький сир» становить 30,91 % обсягу капіталу, хоча для підтримання платоспроможності підприємства допускається максимальна величина розміром 10,98 % сукупного капіталу. Це говорить про високу агресивність фінансової політики, здійснюваної керівництвом підприємства, та низький рівень його платоспроможності. Аналогічні результати отримані й по ТОВ «Старокозацький винзавод». Так, на ТОВ «Старокозацький винзавод». частка короткотермінового позиченого капіталу становила 15,94 %, хоча допускається 7,95 %.

Оскільки зроблений нами вище висновок свідчить про перевагу застосування безпозикової структури капіталу через високі фінансові витрати для досліджуваних підприємств, то можемо стверджувати, що зростання обсягу короткотермінового позиченого капіталу доцільне лише за рахунок поточних зобов’язань за розрахунками (стійких пасивів) та кредиторської заборгованості за умови їх нульової вартості.

Оптимізація структури джерел фінансування призводить до перерозподілу в джерелах капіталу, співвідношення власного капіталу, довготермінового та короткотермінового позиченого капіталу становитиме у відсотках відповідно для ТОВ «Старокозацький сир» 50,0 : 39,02 : 10,98, для ТОВ «Старокозацький винзавод». – 92,05 : 0 : 7,95