к.е.н, доц. Крючко Л.С.

Дніпропетровський державний аграрний університет

Балансування місцевих бюджетів

Для забезпечення принципу самостійності місцевих бюджетів і надання фінансової незалежності органам місцевого самоврядування при виконанні покладених на них функцій значна увага має бути надана саме вдосконаленню механізмів балансування місцевих бюджетів. Незважаючи на значну кількість публікацій, у вітчизняній економічній літературі та на законодавчому рівні не існує єдиного підходу до визначення поняття «балансування місцевих бюджетів». Було здійснено спробу систематизації наявних підходів до визначення сутності цього поняття.

Поняття «балансування місцевих бюджетів», «збалансованості доходів і видатків" тісно пов'язане з поняттями «бюджетне регулювання», «фінансове вирівнювання» та іншими синонімічними словосполученнями, що також будуть предметом нашого розгляду.

Бюджетний кодекс серед одинадцяти принципів побудови бюджетної системи України називає принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період.

Збалансований бюджет - це бюджет, у якому надходження поточного періоду відповідають сумі видатків цього ж періоду, тому збалансування бюджету є найбільш відповідальним етапом формування бюджету.

Найбільш прийнятною та всеохоплювальною є думка та яка пропонує таке теоретичне визначення збалансованості фінансової системи як держави, так і окремого регіону:

• збалансованість фінансової системи - це досягнення постійної рівноваги між доходами й видатками в територіальному розрізі, виходячи з попередньо сформованого бюджету;

• збалансованість фінансової системи регіону (області) - це цілеспрямоване формування та реалізація заходів фінансової регіональної політики щодо забезпечення відповідності між реальним наповненням регіональних (місцевих) бюджетів і витратами на життєзабезпечення розвитку території;

• збалансованість фінансової системи держави - це оптимальне поєднання регулювальних важелів впливу держави на забезпечення виконання програмних фінансових надходжень до державного бюджету й дотримання видаткової частини у межах, що не перевищують припустимих.

На загальнодержавному рівні робилися спроби пошуку шляхів збалансування фінансової системи в частині затвердження і виконання зрівноваженого бюджету держави, хоча, як правило, ці спроби приводили лише до формальної відповідності запланованих доходів і видатків, а на практиці виникав відчутний дефіцит бюджетних коштів, зростав державний борг.

На регіональному рівні ситуація також складалася не найкраще. Внаслідок значних відмінностей у розвитку фінансової системи кожного окремо взятого регіону держава досі збалансовувала регіональні фінансові системи лише за допомогою міжбюджетних розрахунків - надання дотацій і субвенцій, щоправда, останніми роками у визначених за допомогою ґрунтовних розрахунків обсягах. А пошук внутрішньорегіональних причин розбалансованості, на жаль, ще досі не проводився, як і не робилося спроб визначення самої величини збалансованості фінансової системи регіону.

Нині чи не єдиним способом збалансування місцевих бюджетів на регіональному рівні є застосування системи міжбюджетних розрахунків. Подібний метод далеко не розв'язує всіх проблем, а подекуди навіть і загострює їх. Регіони, що за економічним потенціалом спроможні самостійно покривати видатки свого бюджету, змушені спочатку перераховувати значну частку доходів до бюджетів вищого рівня, а пізніше просити повернути необхідні суми коштів для покриття поточних видатків, обов'язково детально обґрунтувавши доцільність їх проведення. Подібна ситуація вигідна лише для економічно слабших регіонів, оскільки вони в такому разі отримують додаткові кошти понад зароблені на покриття видатків. При цьому на місцях немає будь-яких стимулів для пошуку шляхів додаткової акумуляції коштів, через що країна в цілому змушена постійно збільшувати як внутрішній, так і зовнішній борг для покриття хоча б першочергових видатків.

Коли йдеться про регулювання міжбюджетних відносин, загальновживаним є термін «бюджетне регулювання». Він часто використовується як теоретиками, так і практиками фінансової науки. Термін «фінансове вирівнювання» застосовується, як правило, при вивченні й викладі іноземного досвіду регулювання міжбюджетних відносин, а також (дуже рідко) оперують поняттям «міжбюджетне регулювання».

Точнішим видається таке трактування бюджетного регулювання: «система передачі частини коштів вищих бюджетів для збалансування нижчих бюджетів»

Проте таке трактування, як і попереднє, характеризує поняття дещо спрощено, оскільки в цьому визначенні увагу зосереджено лише на однобічному русі коштів саме по вертикалі бюджетних взаємовідносин. Ширше розуміння поняття бюджетного регулювання має вигляд: «Бюджетне регулювання - процес збалансування (вирівнювання) доходів і витрат бюджетів різних рівнів, що входять до бюджетної системи по вертикалі і по горизонталі».

Збалансування бюджетів - це процес, у ході якого поступово впорядковуються фінансові можливості й потреби в бюджетних ресурсах різних органів влади. Якщо ж цей термін означає сукупність заходів, за допомогою яких бюджетна система досягає стану рівноваги, то він за змістом ширший, ніж пропонована дефініція. Адже збалансування доходів і витрат окремого бюджету можна механічно досягнути за рахунок зменшення фінансування за окремими статтями витрат відповідно до прогнозованих доходів ще на стадії планування бюджетного процесу. Однак потреба виконання визначеного законодавством кола владних повноважень урізноманітнює міжбюджетні відносини, розширює перелік застосовуваних у ході регулювання заходів.