УДК 658.15.016.7: 330.012.23

АТИКРИЗОВЕ ФІНАНСОВЕ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Боледзюк К.Д. – ст. гр. Фвнм – 51

Вінницький інститут економіки ТНЕУ

Антикризове фінансове управління − це управління, що певним чином передбачає небезпеку кризи, здійснюючи аналіз її симптомів, заходи зі зниження негативних наслідків кризи і використання її чинників для подальшого розвитку підприємства.

Можливість антикризового фінансового управління визначається в першу чергу людським чинником, потенціалом активної і рішучої поведінки людини в умовах кризи, її зацікавленістю в подоланні криз, розумінням витоків і природи кризи, закономірностей її протікання.

Усвідомлена діяльність людини дозволяє шукати і знаходити шляхи виходу з критичних ситуацій, концентрувати зусилля на рішенні найбільш складних проблем, використати накопичений досвід подолання криз, пристосовуватися до виникаючих ситуацій.

Діяльність будь-якого підприємства супроводжується імовірністю виникнення і розвитку кризи, що зумовлює необхідність здійснення спеціалізованого антикризового фінансового управління.

Даною проблемою займаються як зарубіжні так і вітчизняні вчені, роботи яких присвячені проблемам антикризового управління та прогнозування кризового стану підприємства, серед яких необхідно відзначити таких авторів як Е. Альтман, У. Г. Бівер, О. С. Большаков, Т. Р. Орехова, Р. Ліс, А. В. Рукосуєв, Г. Спрінгейт, Е. Таффлер, Г. Тішоу та ін.

Слід відмітити, що низка питань стосовно саме антикризового фінансового управління залишається нерозглянутою повною мірою.

Метою статті є практичні засади антикризового фінансового управління підприємством в умовах ринкової економіки.

Сучасне антикризове фінансове управління треба розглядати як управління, яке здатне випереджати або пом’якшувати кризи, а також утримувати функціонування підприємства в режимі виживання в певний період і виводити його із кризового стану з мінімальними витратами.

Антикризовому фінансовому управлінню властиві такі особливості як специфічність мети здійснення, використання особливого управлінського інструментарію, вагомі ресурсні та часові обмеження, високий рівень ризикованості управлінських рішень, що приймаються і реалізуються. Антикризове фінансове управління має особливості в частині його технологій. Насамперед – це мобільність і динамічність у використанні ресурсів, проведенні відповідних змін і перетворень, реалізації інноваційних програм; у технологіях розробки і реалізації управлінських рішень, здійснення програмно-цільових підходів, а також підвищення чутливості до чинника часу в процесах управління.

Ми вважаємо, що в умовах існуючої економічної ситуації в Україні та особливостей здійснення антикризового фінансового менеджменту підприємств можна зробити наступні висновки: антикризовий процес є складовою частиною загальносистемної кризи, що охопила всю національну економіку країни; антикризовий процес складається з двох частин: антикризового управління на мікрорівні й антикризового регулювання на макрорівні; виділено завдання, принципи, функції й інструменти різних складових антикризового фінансового управління; запропоновано поділ антикризового фінансового управління на дві складові: попереджувальне чи ризикове управління та кризове управління.

Таким чином, на рівні підприємства антикризове фінансове управління – це система заходів попередньої діагностики, за необхідності – фінансове оздоровлення, мінімізація втрат при застосуванні організаційно правових інструментів банкрутства.

В сучасних умовах господарювання підприємствам, що перебувають у кризовому стані необхідно здійснювати заходи щодо їх фінансового оздоровлення. Цілі і механізми фінансового оздоровлення підприємства повинні відповідати масштабам кризового стану та враховувати прогноз розвитку основних факторів, що визначають загрозу банкрутства.

В свою чергує механізми фінансового оздоровлення ґрунтуються на послідовному використанні певних моделей управлінських рішень, що обираються у відповідності зі специфікою господарської діяльності підприємства та масштабами кризових явищ у розвитку.

На нашу думку, процес фінансового оздоровлення неплатоспроможного підприємства не обхідно здійснювати поетапно.

Так, перший етап – усунення неплатоспроможності. Незалежно від рівня умовної спроможності, а точніше неплатоспроможності підприємства, найбільш невідкладним завданням у системі заходів фінансової стабілізації є забезпечення відновлення здатності платежів за своїми поточними зобов’язаннями з метою запобігання порушення процедури банкрутства.

Другий етап – відновлення фінансової стійкості підприємства. Хоча неплатоспроможність підприємства може бути усунена протягом відносно короткого періоду часу за рахунок здійснення низки аварійних фінансових заходів, причини, що генерують неплатоспроможність, можуть залишатися незмінними, якщо фінансова стійкість підприємства не буде відновлена до безпечного рівня. Це дозволить усунути загрозу банкрутства не лише у короткостроковому, але й у відносно тривалому періоді.

Третій етап – відновлення фінансової рівноваги. Повна фінансова стабілізація досягається лише у тому випадку, коли підприємство забезпечує стабільне зниження вартості капіталу, що використовується, і постійний ріст своєї ринкової вартості. Це завдання потребує досягнення фінансової спроможності по всіх функціональних складових на основі прискорення темпів економічного розвитку підприємства, що санується.

Необхідно підкреслити, що підтримка фінансової рівноваги на підприємстві передбачає виконання таких правил: підтримка на оптимальному рівні рівноваги що ліквідності і платоспроможності; збереження рівноваги в трьох циклах діяльності підприємства: фінансово-інвестиційному, виробничому і грошовому; дотримання “золотого правила” – спроможності підприємства одержувати стабільні результати при певних витратах виробництва.

Таким чином, запропонований механізм діагностики фінансової рівноваги є більш досконалим інструментом фінансового управління, оскільки дозволяє комплексно враховувати цілі функціонування і результати діяльності підприємства за ключовими параметрами – ліквідності, фінансової стійкості і рентабельності. Сукупність рекомендованих показників реалізує новий підхід для обґрунтування сценаріїв фінансової рівноваги підприємства, що використовуються як аналітичний базис при виборі його фінансової стратегії.