Калмикова Л.Я.,

Науковий керівник: к.е.н., доц. Нефьодова Ю.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

ПРОЕКТНЕ ФІНАНСУВАННЯ: ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ ЙОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

В умовах стрімкого розвитку середнього та великого бізнесу в країні виникає необхідність у гнучкій системі зовнішнього залучення коштів. Особливо ця необхідність виявляється під час відкриття нових проектів або освоєння нових сфер діяльності в рамках проектів, що вже існують. Одним з шляхів залучення спонсорських коштів є проектне фінансування, коли певна фінансова структура надає суб’єкту підприємницької діяльності кошти з тим, щоб забезпечити початковою фінансовою підтримкою.

Дослідженню теорії та практики застосування проектного фінансування присвячена низка праць вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів таких, як Г. Брадиш, Т. Майорова, О. Ляхова, В. Катасонов, Д. Морозов, Дж.Фінерті, А. Шуркаліна та ін. Проте, на сьогоднішній день, в літературі відсутній чіткий підхід до визначення суті проектного фінансування, але не зовсім чітко визначені та розглянуті його проблеми.

Мета даної статті полягає у вивченні сутності та дослідження можливостей проектного фінансування в Україні, а також визначенні його основних проблем.

Термін «проектне фінансування» передбачає певний засіб, організаційну форму досягнення бізнес – цілей: заробіток прибутку як такого і максимізації вартості бізнесу. Під «проектом» звичайно розуміють унікальний захід, що передбачає скоординовані дії його учасників, направлені на досягнення певних цілей в умовах часових і ресурсних обмежень [1].

Проектне фінансування почало широко використовуватись у кінці 70-х-початку 80-х років ХХ ст. у великих експортно-імпортних та інвестиційних операціях. Використання цієї форми фінансування, яка передбачала широке залучення зарубіжних інвесторів, створювало можливість ініціаторам інвестиційних проектів знизити витрати з погашення боргів, встановити довгострокові відносини з постачальниками сировини й матеріалів, зменшити ризики, пов’язані з поставкою обладнання, з введенням об’єктів в експлуатацію, забезпечити фінансовані об’єкти підтримкою національної монетарної влади та міжнародних кредитних організацій [3].

Специфіка проектного фінансування передбачає, що проекти реалізуються на основі наступних принципів:

- ефективне управління ризиками та наявність системи функціональних гарантій учасників проекту;

- чітко визначена або відокремлена економічна діяльність у межах проекту;

- наявність розробленої фінансової моделі, що є базою для інвестування й фінансування;

- професійне управління проектом [5].

У традиційному фінансуванні інвестицій основних сторін лише дві - це кредитор (інвестор) і позичальник. При проектному ж фінансуванні коло задіяних осіб помітно ширше. У звичайному кредитуванні всі ризики, як правило, повністю бере на себе позичальник. При організації проектного фінансування ризики розподіляються між позичальником, кредитором і, як правило, ще одним учасником проекту.

Переваги проектного фінансування порівняно з іншими формами фінансування полягають у тому, що воно дозволяє:

- прогнозувати результат реалізації інвестиційного проекту;

- більш достовірно оцінити платоспроможність позичальника;

- розглянути весь інвестиційний проект з точки зору його життєздатності, ефективності, можливостей реалізації, забезпечення ресурсами, ризиків.

- мати вигідні відсоткові ставки, мати індивідуальний графік погашення кредиту та мати тривалий термін використання кредитних засобів;

- можливість надання пільгового періоду погашення кредиту [4].

На основі визначених переваг та принципів проектного фінансування, слід зазначити причини, що стримують розвиток проектного фінансування в Україні, які можна згрупувати за напрямами:

1. Недостатній рівень розвитку вітчизняних джерел боргового фінансування порівняно з розвинутими країнами. Внутрішні ринки кредитів не мають достатніх і ліквідних коштів, необхідних для широкомасштабного фінансування капіталомістких проектів, особливо великих проектів з тривалими термінами погашення позичок. Практично відсутній досвід оцінювання приймання на себе частини або всього проектного ризику;

2. Невідповідність між доходами і позичками всередині країни та обслуговуванням боргів у валюті. Ризик неадекватності між валютами, в яких надходить виручка, та валютою, в якій має обслуговуватися заборгованість, ускладнює процес проектного фінансування;

3. Відсутність достатньої кількості спеціалістів з проектного фінансування. Недостатній досвід розроблення системи такого типу фінансування для великих інвестиційних проектів [2].

4. Обмежений досвід роботи кваліфікованих учасників проектного фінансування – організацій та фірм, що можуть брати на себе функції керуючих великими проектами;

5. Недостатньо розвинуті правова культура та законодавча стабільність у сфері узгодження та розподілу ризиків, а також надання гарантій та інших форм зобов’язань за кредитним фінансуванням. Комерційна та кредитна документація з проектного фінансування є складною і має бути підкріплена законодавчо-нормативною базою, з урахуванням оформлених зобов’язань та гарантій, розподілу ризиків та прибутків, політичних та страхових ризики тощо.

Розвитку проектного фінансування в Україні також перешкоджають інвестиційний клімат, який залишається несприятливим для залучення капіталу, інші чинники, що збільшують проектні ризики. За таких обставин розв’язання проблеми вимагає комплексного підходу, який враховує інтереси різних сторін. Важливими складовими цього підходу є посилення ролі держави через надання гарантій страхування проектних ризиків, включаючи надання гарантій банкам, які беруть участь у фінансуванні інвестиційних проектів і програм, охоплених системою державних пріоритетів, податкове стимулювання механізмів інвестування, розвиток міжбанківського співробітництва у сфері спільного фінансування інвестиційних проектів [5].

Істотного значення для розвитку проектного фінансування в Україні набуває вивчення можливостей адаптації досвіду світової практики до вітчизняних умов, аналіз різних схем проектного фінансування, що використовуються у розвинутих країнах, та можливостей їх застосування в Україні. Отже, саме ці питання, та проблеми повинні бути темами подальшого дослідження у проектному фінансуванні.

Література:

1. Бардиш Г. О. Проектне фінансування : підручник / Г. О. Бардиш.

2-ге вид. – К. : Алерта, 2010. – 463 с.

2. Бугай В. З. Проектне фінансування як інструмент залучення інвестиційних ресурсів / В. З.Бугай, М. С. Євтушенко, А. В. Комісcарова// Вісник Запорізького національного університету. Серія “Економічні науки”. – 2010. – № 2 (6). – С.205-210.

3. Куклік К. А. Проектне фінансування як транскордонна фінансова

операція та перспективи його використання у вирішенні окремих економічних проблем / К. А. Куклік // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України : Збірник наукових праць. – 2009. – № 26. – С. 191 – 202.

4. Куриленко Т. П. Проектне фінансування : підручник / Т. П. Куриленко. К. : Кондор, 2006. –208 с.

5. Пересада А. А. Проектне фінансування : підручник / А. А. Пересада, Т. В. Майорова, О.О. Ляхова. – К. : КНЕУ, 2005. – 736 с.