Криворучко Наталя Володимирівна

начальник відділу соціального обслуговування та надання соціальних послуг, Бердянська районна державна адміністрація (м. Бердянськ, Україна)

ГЕНДЕРНі стереотипи та професійна діяльність

Однією з гострих соціально-психологічних проблем України є існування в сучасному суспільстві гендерних стереотипів. В першу чергу вони стосуються установок в оцінці поведінки представників жіночої та чоловічої статі. Архаїчність стереотипів сприйняття поведінки призводить до виникнення непорозумінь та конфліктів, які є результатом приниження людини певної статі в очах інших, оцінки людини за статевими ознаками та свідомого формування у людей установок відносно власної поведінки в залежності від належності до певної статі.

Гендер визначають як соціально сконструйовані ролі та обов’язки жінок та чоловіків. Концепція гендера також включає можливі характеристики, здібності та типову поведінку, притаманну жінкам та чоловікам (жіночому та чоловічому роду). Ці ролі та обов’язки змінюються з плином часу, а також у різних культурах вони є різними. Гендерний поділ праці визначають як різну роботу, яку, як правило, виконують жінки та чоловіки у суспільстві чи вдома (Рис. 1).

Рис. 1. Рівень зайнятості населення в залежності від статі, %

(в загальній кількості населення відповідної вікової категорії)

Досліджуючи гендерний поділ праці, стає зрозуміло, що жінки, як правило, виконують більший обсяг неоплачуваної роботи вдома та в громаді (Рис. 2.).

Рис. 2. Заробітні очікування чоловіків та жінок, у.о.

Традицiйнi стереотипи масової свiдомостi суттєво обмежують можливості кар’єрного росту для жінок та негативно впливають на їх сiмейнi відносини як тільки вони добиваються перших успiхiв. При працевлаштуванні у жінок менше шансів, ніж у чоловiкiв, отримати вакантне місце (Рис. 3.).

Рис. 3. Розподіл державних службовців за гендерною ознакою

Якщо звернути увагу на періодичні видання з пропозиціями роботи, стане зрозуміло, що вікова і гендерна дискримінація – досить гостра проблема на ринку праці. У жінок i досі менше шансів ніж у чоловiкiв просунутися по кар’єрній щаблині (Рис. 4).

Рис. 4. Кількість обраних депутатів до обласних рад

Особливої гостроти набула проблема сексуальних зазіхань, які вважаються нормою у відносинах між керiвниками-чоловiками та пiдлеглими-жiнками.

Розглянемо, як приклад, гендерні особливості економічної соціології. Традиційно склалася думка, що найбільш фемінізована країна за рівнем лідируючого положення жінок в топ-менеджменті компаній – США. За оцінками дослідників, ще 15-20 років назад на 50 тис. вищих посад, що обіймали чоловіки, тільки одна тисяча припадала на жінок. Сьогодні цей стан змінюється. Зростає перелік крупних компаній, де президентами, генеральними директорами, керівниками філій є жінки.

Зазначимо, що більшість закордонних дослідників не виявляє різниці між чоловіками та жінками за ефективністю їх керівництва, але виявляє ситуаційну специфіку його проявів – в одних ситуаціях та ролях більш ефективними є чоловіки, в інших - жінки. При цьому останні більш глибоко реагують на службові зіткнення, в наслідок чого жінки, що працюють, в 3 рази більше піддаються нервовим захворюванням, ніж домогосподарки. В ході конфлікту як чоловіки-керівники так і жінки-керівники в залежності від ситуації застосовують різні форми захисної тактики. При чому жінки-керівники більш часто поступаються, не тільки в сімейних, але й у службових суперечках.

Отже, гендерна нерівність – це результат існування стереотипів масової свідомості, які i досі розглядають жінку як слабку у порівнянні з чоловіком істоту, яка є другорядною в суспільному, політичному та економічному житті. Таке уявлення притаманне не тільки чоловікам, а, насамперед, жінкам. Саме визнання жінками цих стереотипів і є основною причиною гендерної нерівності, тобто жінка самою жінкою вважається істотою другорядною. В Україні жінки вже настільки звиклися з існуючим становищем, що не помічають вплив цих стереотипів і сприймають таке ставлення до оцінки жіночої праці та, навіть, сексуальні зазіхання як належне. Це призводить до пасивності жіночих організацій та окремих жінок у вiдстоюваннi своїх законних прав та свобод.