Бендас В.В.

Роль мікробіологічного фактора в етіології безпліддя

Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

На сьогодні проблема безпліддя є дуже актуальною, про що свідчать багато публікацій в науковій періодиці. Неплідний шлюб є однією з найважливіших соціальних і медичних проблем. Безпліддя – це стан, який супроводжує низку хвороб статевих органів і системних захворювань чоловічого та жіночого організмів. За даними різних літературних джерел, від непліддя у світі потерпає близько 50–100 млн людей, тобто одна із 5–7 пар репродуктивного вікує неплідною. У США серед подружніх пар майже 15% є неплідними. В Україні кількість неплідних шлюбів, за даними різних авторів, становить майже 20% [3].

Чималу роль в етіології безпліддя відіграють запальні процеси статевих органів обумовлені урогенітальною інфекцією спричиненою як бактеріями, так і вірусами та грибами. За останнє десятиліття в наукових публікаціях відмічається тенденція зміни збудника запальних процесів репродуктивної системи у жінок. Так, в 40 – 50 роки ХХ сторіччя ведуче місце займали стрепто-коки (31,4%), в 60 – 70 роки – стафілококи (54,5%). З 80 х – років головну роль відіграють збудники інфекцій, які передаються статевим шляхом [3].

За даними ВООЗ (2000р.) в 60% випадків причиною запальних процесів жіночої репродуктивної системи є мікроорганізми, які передаються статевим шляхом. Частота виникнення чоловічого непліддя після пе-

ренесених інфекційних захворюваннь коливається, за різними даними різних авторів, від 8,5 до 36%. Інфекційні захворювання серед чоловіків зі зниженою запліднюючою властивістю сперми спостерігаються в 70% випадків [3]. На сьогодні відомо більше 30 інфекцій, які передаються статевим шляхом. Серед них хламідіоз і гонорея складає – 60 – 70%, трихомоніаз і мікоуреоплазмоз зустрічається у 12 – 20% випадків [2]. Найчастіше збудниками урогенітальних інфекцій є мікроорганізми, які вражають циліндричний епітелій сечостатевих органів: гонококки, хламідії, уреоплазми, мікоплазми, токсоплазми, гарднерелли, бліда трипонема, трихомонади, кандиди, віруси простого герпесу 1-2 типів, цитомегаловірус, вірус контагіозного молюска, папіломовірус, віруси гепатиту В та С, ВІЛ та інш. Слід відміти, що причиною винекнення запальних процесів урогенітального тракту (етіологічна роль) може бути і змішана флора. На долю двох збудників припадає від 60 до 70% хворих, а саме (хламідія +гонокок, уреоплазма+мікоплазма, мікоплазма+гонокок, мікоплазма+трихомо-нада, мікоплазма+хламідії, мікоплазма+вірус, гонокок+стафілокок). На долю трьох збудників припадає - 10,6%, чотирьох і більше збудників – 5,6% хворих [1].

Однією з найрозповсюдженіших бактеріальних інфекцій на сьогодні є гонорея, на яку, за експертною оцінкою ВООЗ, кожен рік у світі хворіють понад 200 млн осіб. Захворюваність на гонорею постійно зростає, особливо в осіб віком від 15 до 18 років, збільшується кількість ускладнень, що створює велику демографічну проблему через те, що є причиною як жіночого, так і чоловічого непліддя. Перенесена хламідійна інфекція може стати причиною безпліддя. Щороку в світі на хламідіоз хворіють близько 90 млн. чоловіків, 100 тис. жінок стають неплідними завдячуючи хламідіозу, 80% чоловіків з негонококовим уретритом є носіями уреопазми. Встановлено, що причиною непліддя є 30% хворих з уреоплазмозом та мікоплазмозом і 60% хворих на хламідіоз [2]. Хворобою сучасної цивілізації є урогенітальний кандидоз. Вагінальний кандидоз дуже часто перебігає хронічно. Жінки звертаються до гінеколога уже з приводу ускладнень, наприклад – непліддя. Кандида має місце на існування з іншими мікроорганізмами, такими як хламідії, мікоплазми, трихомонади. У 31,3% випадках етіологічним чинником неплідності у жінок є вагінальний трихомоніаз, у 9,9 % - перенесений гарднерельоз як у жінок, так і в чоловіків. Досить серйозною медико – соціальною проблемою є герпетична інфекція – вірус простого герпесу людини 1–го та 2–го типів, цитомегаловірус, папіломавірус. На долю віруса простого герпесу 1-го типу припадає до 29%, 2-го типу – 34% у обстежених жінок з непліддям. У пацієнток з порушенням репродуктивної функції в 15% випадках виявляють цитомегаловірус При герпетичній інфекції розвиваються захворювання органів малого таза У патологічний процес втягується передміхурова залоза та яєчки у чоловіків, маткові труби у жінок, що призводить до непліддя. Відомо, що хламідіоз, уреоплазмоз, мікоплазмоз, трихомоніаз, герпетична та цитомегаловірусна інфекція, токсоплазмоз відносять до TORCH – інфекцій, які у жінок потенціюють непліддя, а у вагітних викликають проблему перебігу вагітності.

Таким чином, при медичному обстеженні пацієнтів з порушенням репродуктивної функції, більшу увагу слід приділяти дослідженню мікробіологічних чинників, які можуть спричинити розвиток непліддя, як у жінок так і чоловіків.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Медведев Б.И. и др. Микрофлора органов репродуктивной системы с трубно – перитонеальным бесплодием. // Журнал микробиологии, эпидемио-логии и иммунологии. – 2008. - №3. – С. 58 – 62.

2. Антонецька Н.Б., Юзько Т.А. Мікоплазмоз у жінок з безпліддям трубного походження при бактеріальних вагінозах. // Здобутки клінічної та експериментальної медицини. – 2007. - №1 - С.98 – 99.

3. Яцків О., Тарновська А Причини і форми чоловічого непліддя та методи діагностики еякуляту як основного показника чоловічого здоров’я Вісник Львівського університету. Серія біологічна. - 2012. - Випуск 60. - С.4-20.

4. Гринчук В. О. Чоловічий фактор у безплідному шлюбі // Здоровье мужчины: науч.-практ. журн. ассоциации сексологов и андрологов Украины. - 2007. - № 2. - С. 183.