О.А. Лебедєва

Мелітопольський Державний Педагогічний Університет

Інтелектуальний людський капітал у боротьбі з «хворобами нації» XXI століття.

XXI століття – це період інноваційної технології, комп’ютеризації, всесвітньої мережі Інтернету. В цей період йде збільшення тиску НТП на людину його залежність від суспільства, яке потребує з кожним днем все більш знань і умінь, вимагає постійного розвитку людини та збільшення інтелектуального людського капіталу.

Людський капітал ( основна складова інтелектуального капіталу) стає вирішальним фактором розвитку в період переходу суспільства до інформаційної економіки. Провідним чинником якості життя населення та економічного розвитку країни виступає професіоналізм, використання знань, та виробництво. Якщо в країні не відбувається поширення інтелектуального капіталу то інноваційний розвиток стає неможливим. Крім цього, він здатний підвищувати ефективність діяльності як у ринковому, так і поза ринковому секторах і дохід від нього може приймати як грошову, так не грошову форму. Внаслідок цього споживчі аспекти вкладень у людину виявляються не менш важливими, ніж виробничі [4]. Людський капітал під впливом інформаційної революції стає домінуючим в економічному розвитку країни.

На основі розвитку науки й освіти, культури, охорони здоров’я, відбувається еволюційне примноження людського капіталу. В умовах інформаційної революції уточнення концепції людського капіталу відбувається в напрямі розширення його сутності через інвестиції в людину, що включають витрати на освіту; підготовку та перепідготовку кадрів; науку (в тому числі на дослідження і розробки); здоров’я (витрати на охорону здоров’я, екологію, фізичну культуру) культуру тощо, а також за різними рівнями його прояву [1]. Величина вкладених інвестицій в людський капітал (здоров’я нації, освіта і культура), прямо впливає на зростання продуктивності праці і отримані доходи індивіда. В результаті чого все це веде до зростання суспільного багатства, економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності країни.

Але людство повинно «заплатити» за цей революційний стрибок в економічному зростанні і розвитку самої людини, сучасній цивілізації «хворобами нації». Дослідження GBD ( Global Burden of Disease Study), запропоноване ВООЗ у 1990 року, визначило основні прогнози захворюваності і смертності населення планети до 2020 року. З початку другого тисячоліття основне захворювання людей на планеті є психічна патологія – зокрема, тривога і депресія. Завдяки зростанню «комфортності» життя, тобто використання мобільного зв’язку, Інтернету, тощо людство одержало можливість планувати і реалізовувати більше задач в одиницю часу. У підсумку, у багатьох людей створювалось враження нехватки часу і « прискорення темпу життя». З другого боку, залежність від «нездорової їжі», куріння, алкоголю, психотропних засобів, азартних ігор веде до серцево-судинної патології. Так, порушення мозкового кровообігу, як захворювання у економічних розвинутих країнах вийшли до числа ведучих причин смертності населення, які у структурі склали майже 13%. За останні 10 років розповсюдженість захворювань головного мозку на Україні зросла у 2 рази. Згідно офіціальної статистики МОЗ України у теперішній час зареєстровано 3 млн. людей з захворюванням головного мозку, при цьому майже 96% припадає на хронічні форми[3].

Інтелектуальний капітал не має вартості, тому що він здобуток всіх знань і умінь нації. Особливо, набуття досвіду і майстерності у будь-якій професії приходиться на працездатний вік, коли всі базові знання повинні реалізовуватися. Але хвороби, які раніше могли зустрічатися у похилому віці, зараз пройшли фазу «омолодження». Стрес XXI століття з порушенням образу життя, екології, тощо визиває змінності у працездатного населення, характерні для процесу старіння мозку. Зокрема, вікова ланка 30-40 років страдає на порушення мозкового кровообігу, яке проявляється у ослабленні пам’яті, орієнтації, уваги, здібності до навчання та інтелектуальної діяльності. При відсутності адекватного лікування, людина з часом може захворіти хворобою Альцгеймера, хронічним алкоголізмом, тощо[2]. Так, розглянемо основні причини смертності населення Запорізької області (таблиця 1).

Основні причини смертності населення Запорізької області

(на 10 тис. середньо наявного населення)

Таблиця 1.

Назва причини смерті	2009 рік	2010 рік	2011 рік	Україна 2010 рік
Всього померлих від усіх причин	1549,9	1580,6	1504,8	1528,2
Інфекційні та паразитарні хвороби	29,2	30,4	24,3	32,0
Злоякісні новоутворення	242,9	247,3	241,0	192,2
Хвороби системи кровообігу:	927,5	992,2	967,2	1017,9
ішемічна хвороба серця	596,3	634,2	623,7	688,7
цереброваскулярні хвороби	244,0	265,0	253,2	221,8
Хвороби органів дихання	36,6	40,0	36,9	42,6
Хвороби органів травлення	49,2	49,2	47,3	58,7
Зовнішні причини смерті	109,3	103,7	96,4	96,2

Смертність від усіх причин в цілому по області має тенденцію до зниження з 1549,9 у 2009 р. до 1504,8 у 2011 р. (по Україні за 2010 р. – 1528,2).

Структура смертності по області за причинами смерті залишається сталою: основна частка смертностей припадає на хвороби системи кровообігу, новоутворення та зовнішні причини смерті. Усі вказані причини смерті складають 86,7%, інші причини смерті – 13,3% (в 2009 р. – 82,6%, інші – 17,4%).

Структура смертності населення в Запорізької області за причинами смерті

(в % до підсумку)

Таблиця 2.

Назва причини смерті	2009 рік	2010 рік	2011 рік	Україна 2010 рік
Хвороби системи кровообігу	59,8	62,8	64,3	66,6
Злоякісні новоутворення	15,7	15,6	16,0	12,6
Зовнішні причини смерті	7,1	6,6	6,4	6,3
Хвороби органів травлення	3,2	3,1	3,1	3,8
Хвороби органів дихання	2,4	2,5	2,5	2,8
Інфекційні та паразитарні хвороби	1,9	1,9	1,6	2,1
Інші причини	9,9	7,5	6,1	5,8
Всього	100,0	100,0	100,0	100,0

Структура смертності серед всього населення за 2011 рік

Рис 1. Структура смертності серед всього населення за 2011 рік по Запорізької області.

Вирішальний вплив на показники смертності у 2011 р. має смертність від хвороб системи кровообігу (64,3%). Друге місце посідають злоякісні новоутворення (16,0%).

Третє місце в структурі смертності займає смертність від зовнішніх причин смерті (6,4%).

За досліджуваний період відбулося зменшення смертності: від інфекційних та паразитарних хвороб на 16,8%, хвороб органів травлення на 3,9%, зовнішніх причин смерті на 11,8%. Крім того, маємо підвищення смертності за рахунок серцево-судинних хвороб на 4,3%. Особливо збільшилась смертність у зв’язку з ішемічною хворобою серця (на 4,6%) та цереброваскулярні хвороби (на 3,8%).

Але до «хвороб нації» відноситься також смертельна хвороба, як її ще називають «чума XX століття» це СНІД. За даними ООН, щороку СНІД забирає життя 5 млн. осіб. Зараз на планеті біля 150 млн. інфікованих це тільки офіційна статистика. Проте статистика річ уперта, а ми з вами маємо нині страшні цифри: кожен 100-й мешканець України ВІЛ інфікований.

Україна входить в п’ятірку у світі за темпами поширення цієї хвороби. Зараз за офіційною статистикою, ВІЛ, СНІД інфікованих і Україні біля 200 тис. осіб. Абсолютна більшість інфікованих ВІЛ особи віком 20-39 років. ВІЛ, як інші віруси, наприклад, грипу, герпесу, - дуже малий мікроорганізм, який не можна побачити за допомогою звичайного мікроскопу[5].

Але за оцінками фахівців лише третина ВІЛ інфікованих в Україні знають, що вони є носіями вірусу імунодефіциту і тому можуть бути чинниками поширення хвороби. Міжнародні установи та неурядові організації закликають українську владу працювати над інформуванням населення про загрози, а також усувати дискримінацію уражених ВІЛ інфекцією.

2011 рік за даними Програми ООН з ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС) став переломним. Вперше за сім років кількість нових випадків захворюваності на ВІЛ-інфекцією досягла мінімуму. А смертність від СНІДу зменшилася в порівнянні з 2005 роком на 21%.

Однак в Україні ситуація не така райдужна. Україна залишається другою в Європі за темпами поширення вірусу імунодефіциту людини. На Україні і Росію припадає 90% епідемії СНІДу в Східній Європі, стверджує ЮНЕЙДС.

У своїй останній доповіді, опублікованій напередодні всесвітнього дня боротьби зі СНІДом, організація рекомендує нашій країні збільшити бюджет на запобігання поширення СНІДу вдвічі. Щодня діагноз ВІЛ-інфекції ставиться майже 60 жителям України, навела дані офіційної статистики глава парламентського комітету з питань охорони здоров’я Тетяна Бахтєєва. «Проте дані офіційної статистики значно відрізняються від реальної дійсності, - одразу ж зазначила депутат. – За даними експертів, проблема наркоманії прийшла сьогодні в кожну десяту українську родину».

Річна схема лікування антивірусними препаратами в Україні одна з найдешевших. Для порівняння, ВІЛ-позитивному жителеві Європи потрібно кілька сотень євро в місяць. В Україні річна схема лікування обходиться в 2000 грн. на людину.

Розглянемо розподіл ВІЛ – інфікованих за шляхами зараження за 9 місяців 2012 року по Запорізької області (таблиця 3).

Розподіл ВІЛ-інфікованих за шляхами зараження за 9 місяців 2012 року по Запорізький області.

Таблиця 3.

Показник	Шлях зараження				Всього хворих
	При в/в введенні наркотиків	Статевий/у т.ч. гомо	Від інфіков. матері	Не встанов.
9 міс. 2011 року	89	226/11	65	10	391
%	22,76	58,06	16,62	2,56	100,00
9міс. 2012 року	78	221/3	81	11	392
%	19,74	56,67	20,77	2,82	100,00

Ми бачимо, що по структурі шляхів зараження перше місце набуває статевий шлях, так за 9 місяців 2011 року склав 58,06%,а за 9 місяців 2012 року – 56,67%. Але темп приросту спостерігався у шляху зараження, від інфікований матері з 65 випадків за 9 місяців 2011 року до 81 випадків за 9 місяців 2012 року, що на 16 випадків більше. Це говорить про те, що раніше інфіковані жінки тепер на світ народжують інфікованих дітей і це проблема дуже велика.

Відтворення інтелектуального людського капіталу, зростання його якості та необхідності, його інвестування подолає перешкоди на шляху економічного розвитку людини. Капітал, втілений в людях, здатний створювати нове, здорове, потенційне суспільство. Він є головним джерелом нагромадження національного багатства, тому інформаційні технології можуть трансформувати медицину, вивести її з кризового стану до такого, у якому мистецтво лікування буде помножено на науку, комерційні питання стануть вирішуватися не гірше, ніж у торговельних компаніях, і кожний пацієнт дійсно стане центром уваги[6].

Інформатизація сьогодні вступила в четвертий етап свого розвитку. Перший був пов'язаний з появою великих комп’ютерів (мейн-фреймів), другий – зі створенням персональних комп’ютерів, третій – з появою Інтернету, що об’єднало користувачів у єдиний інформаційний простір шляхом сумісного доступу до інформації. На підході Grid – технології, як четвертий етап розвитку комп’ютерних технологій. Grid дозволяє вийти за рамки звичного обміну даними між комп’ютерами й зрештою перетворити їх у глобальну мережу, у свого роду велетенський віртуальний комп’ютер, доступний у режимі віддаленого доступу з будь-якої точки незалежно від місця розташування користувача (медичної установи)[7].

Інвестування в перспективні медичні технології також повинно стати ключовою умовою розвитку хорони здоров’я в системі соціального захисту населення України, яке спрямоване на перебудову клінічних процесів; інформатизацію медичної діяльності; удосконалення знань і навичок медичного персоналу.

Відповідно до Наказу Президента України «Про додаткові заходи щодо поліпшення медичної допомоги населенню» визначено провідні цілі й основні завдання надання медичної допомоги[8]:

· оптимізація організації медико-санітарної допомоги населенню, забезпечення її високої якості й ефективності;

· пріоритетний розвиток первинної медико-санітарної допомоги на основі сімейної медицини;

· упорядкування мережі медичних установ;

· удосконалення структури й функцій закладів охорони здоров’я відповідно до потреби населення міської й сільської місцевості;

· впровадження ефективної системи багатоканального фінансування, збільшення бюджетних асигнувань на охорону здоров’я;

· підвищення ефективності використання наявних кадрових, фінансових і матеріальних ресурсів охорони здоров’я;

· проведення перспективних наукових досліджень для створення центрів високих медичних технологій.

Всі ці заходи будуть спрямовані на зріст інтелектуального ресурсу та його відтворення на благо нації та народу України.

До складових добробуту, які є основою формування інтелектуального ресурсу та його відтворення, ми відносимо: можливість обирати довге та здорове життя, здобувати знання; самостійно обирати умови інтелектуальної творчої діяльності та гармонізації особистості; можливість самореалізації особистості через уміння скористатися інтелектуальним ресурсом (власними знаннями, здібностями, мотиваціями, здатностями до творчої розумової діяльності, економічної адаптації тощо) в усіх сферах суспільного відтворення та відповідність інтелектуального ресурсу суспільним вимогам до суб’єкта діяльності; здатність продукувати нове знання як джерело соціального визнання і необхідна умова включення людини до складу домінуючих соціальних груп; можливість вибору умов життєдіяльності, зміни змісту як діяльності, так і споживання; наявність матеріальних благ задля задоволення індивідуальних потреб людини та членів її родини; постійне збільшення пропозиції, покращення якості, підвищення рівня інтелектуальних продуктів ( освітніх, медичних, інноваційних послуг тощо) і, зрештою, розширення можливостей вибору благ; спів падіння умов розподілу благ уявленням людини про справедливість або еквівалентність відшкодування витрат власних ресурсів. Інтелектуальний капітал створює умови для розширення добробуту людини та народу країни, а добробут збагачує інтелектуальний потенціал нації, а отже, й інтелектуальний капітал.

Література:

1. Амосов О. Формування людського капіталу в умовах інноваційної економіки: методологічний аспект / О. Амосов, А. Дєгтяр // Публічне управління: теорія та практика. – 2011. - №3(7), - С. 164-172.

2. Бурчинский С.Г. Возможности комбинированных нейротропных средств в клинической практике // Здоров’я України, 2008р. - №11. – С.36-37.

3.Сова С.Г. Ранние формы хронических нарушений мозгового кровообращения и современные возможности их коррекции // Здоров’я України, 2012р. - №19. – С.26-27.

4. Сіверська Л.Б. Людський капітал як потенційний фактор економічного розвитку держави / Л.Б. Сіверська // Науковий вісник – 2006 – Вип. 16.2. – С.287-279.

5. СНІД, ВІЛ «Чума ХХ століття» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http:/www.esc.lviv.ua/

6. Оброблення клінічних і експериментальних даних у медицині / О. П. Мінер, Ю. В. Вороненко, В. В. Власов. – К. : Вища шк., 2003. – 350 с.

7. Здоровье населения и методы его изучения : учеб. пособие для вузов / М. Г. Гарина, Л. К. Мостипака. Л. Е. Оборнев, и др. – Донецк. 1995. – 184 с.

8. Про додаткові заходи щодо поліпшення медичної допомоги населенню України : указ Президента України від 8 серп. 2000 р. № 963/2000 // Офіційний Вісник України. - 2000. - № 32. - Ст. 1344.