Глазкова Ірина Яківна

Харківський національний педагогічний університет імені Г. Сковороди

ЗАПОБІГАННЯ БАР’ЄРІВ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ

Будь-яка навчальна ситуація може спровокувати виникнення бар’єру в суб’єктів навчального процесу, оскільки її вирішення потребує певних зусиль: неврівноваженість внутрішньої психологічної структури особистості може виражатися в підвищеній дратливості, негативній реакції на людей, слова, предмети, явища, апатії, як наслідок, виникає емоційний бар’єр; якщо прикладені зусилля з подолання виявилися марними, і він залишився неподоланим є вірогідність виникнення мотиваційного, пізнавального, комунікативного або бар’єру оцінки і контролю.

Саме тому важливо своєчасно вжити заходи для запобігання певних бар’єрів. Насамперед зазначимо, що стратегія запобігання ґрунтується на двох послідовних тактиках – діагностуванні та прогнозуванні. Під діагностикою будемо розуміти діяльність з вивчення сутності, типу, особливостей навчальних ситуацій унавчальному процесі. На діагнозі компонентів і змісту навчальних ситуацій базується прогнозування бар’єру – обґрунтоване припущення про можливості його виникнення або розвитку в майбутньому. Без обґрунтованого прогнозу можливого бар’єру не можна запобігти його появу. Чим більш глибока, достовірна, різнобічна, оперативна діагностико-прогнозувальна діяльність, тим більш результативною може бути робота із запобігання бар’єрів. Під стратегією запобіганням бар’єрів будемо розуміти організацію конструктивного процесу, що виключає або зводить до мінімуму ймовірність виникнення бар’єру.

Аналіз літератури та власний досвід дозволяють говорити при такі прийоми запобігання бар’єрів навчальної діяльності: створення сприятливого мікроклімату для праці та життєдіяльності суб’єктів навчального процесу (можливість самореалізації особистості у навчальній діяльності, доброзичливі міжособистісні взаємини, наявність часу для повноцінного відпочинку тощо); заспокійливе середовище, що оточує людину – зручний розклад, оптимальні характеристики повітряного середовища, освітленість, забарвлення приміщень у спокійних тонах, наявність кімнатних рослин, акваріумів, обладнання кімнат психологічного розвантаження, відсутність дратливих шумів тощо; озброєння суб’єктів навчального процесу прийомами та навичками безбар’єрного спілкування; володіння навичками саморегуляції у емоціогенних ситуаціях.

В. Семиченко пропонує такі прийоми, що можуть бути використаними для запобігання саме емоційних бар’єрів:

Ø “Переінтерпретація” симптомів тривоги. Пояснення, що ознаки тривоги – це ознаки готовності людини до активної діяльності, їх відчувають більшість людей, вони допомагають краще виконати будь-яку діяльність.

Ø “Налаштування” на певний емоційний стан. Пропонується уявно пов`язати тривожний емоційний стан з якимись образами (мелодією, квіткою, пейзажем тощо).

Ø “Виконання ролі”. В складній ситуації корисно яскраво уявити собі образ для наслідування, ввійти в роль і діяти, як би від його імені.

Ø “Дихання”. Оволодіння способами нормалізації дихання.

Ø “Розслаблення”. Активізація прийомів релаксації.

Ø “Розумове тренування” – тривожна ситуація уявляється, спочатку в подробицях, а потім треба намагатися продумати її розвиток.

Ø “Репетиція”– програмування ситуації, яка викликає тривогу або тривожність або інші негативні емоційні стани.

Ø “Моделювання” відрефлексованої тривоги – моделюють в уяві напрями нівелювання її гостроти.

Ø “Доведення до абсурду” – моделювання і розігрування, доведення до сміху (абсурду) складних ситуацій.

Ø “Переформулювання задачі”. Концентрування на цілі актуального моменту, а не на оцінці своїх досягнень або свого вигляду.

Ø “Зелений виноград”– вміння гідно приймати поразку.

Ø “Лист об`єкту, який викликає тривогу чи страх”. В листі висловлюють те, що їх тривожить [1].

Аналіз літератури дозволяє говорити про прийом візуалізації, який дозволить з`ясувати той образ тривоги, тривожності, страху, який ще недостатньо проявиться. Цей прийом досить ефективний. Подамо його алгоритм. Розпочніть просто з розслаблення. Впевніться в тому, що вам зручно і зосередьтесь на диханні. Зробіть щонайменше п`ять глибоких вдохів і видохів. Ви хочете ввійти в новий стан, який нагадує стан мрій. Повільно встановіть перед собою намріяний екран і спроектуйте на нього те, що вас турбує. Уявіть самого себе; уявіть інших її учасників. Процес нагадує перегляд різних кадрів або сцен кінофільму. Уявіть мерехтіння світла і швидкий перехід від однієї сцени до іншої. Ви керуєте проектором і владні спостерігати одну сцену або змонтувати декілька сцен разом. Виділіть для цього декілька хвилин, так щоб картинка була в фокусі і ви отримали чітку уяву про те, в чому полягає проблема. Після цього запитайте самого себе, які страхи є перешкодою для вирішення проблеми і слідкуйте за відповіддю на екрані. Не намагайтесь шукати відповідь логічно. Намагайтесь бути пасивним і сприймаючим, наскільки це можливо. Зачекайте появи відповіді на екрані, ви не бажаєте його прискорити. В цьому пасивному сприймаючому стані розслабляється ваша підсвідомість, ваш внутрішній голос. Багатьма артистами і письменниками було виявлено, що в підсвідомості є рішення проблеми, яку не може розкрити свідомість. Ви можете надати цій відповіді форму слів чи образів ваших страхів. Ви можете отримати відповідь, головним чином у вигляді відчуття. Наприклад, якщо ви відчуваєте приємне тепле проміння, то це може свідчити про те, що ви бажаєте зробити певну дію. Якщо ж ви відчуваєте стягуючу напругу в області шлунку, то це може бути сигналом того, що ви протистоїте певній події або ж волі іншої людини.

Отже, запобігання бар’єрів значно легше ніж їх подолання.

Література

1. Семиченко В.А. Психічні стани / В.А. Семиченко. – К.: Магістр-S, 1998. – 208 с.