К.пед.наук О. Т. Зарівна

Національний технічний університет України «КПІ», Київ, Україна

Мовні стратегії при комунікативних здібностях сучасних перекладачів.

Сучасний світ без міжкультурної комунікації неможливий, а тому нині вже не можна обмежитися знанням тільки однієї іноземної мови для співпраці, для діалогу культур, зрештою, для мобільності. Тому сьогодні досить поширеною практикою є вивчення кількох іноземних мов. У соціально-політичному, економічному плані техніка ведення комунікації виходить за рамки лише обміну інформації, а набуває рекламно-пропагандистського забарвлення, щоб переконати учасника переговорів у рентабельності, привабливості, наприклад, бізнес проектів і т.п. Для забезпечення такого ефекту спілкування потрібні висококваліфіковані спеціалісти, які професійно володіють іноземною мовою, уміють самостійно вести перемовини , або користуватися послугами перекладача, який мусить відчути стиль, напрям і бажаний результат переговорів, щоб його перекладений текст не відступав від бажання замовників, а навпаки підтримував їх.

Мовні стратегії у цьому вимірі постають як засіб сутнісного розуміння потреби, мети, завдань, обставин і умов їх розв'язання як з боку європейської спільноти, так і з боку України. Мова розширює контакти між людьми, забезпечує спілкування, сприяє взаєморозумінню і налагодженню міжнародних контактів. На жаль, мовні стратегії в Україні в минулі десятиріччя зреалізовувались спонтанно і безсистемно [2]. Тому актуальність обумовлена потребою розвитку і збагачення духовного світу особистості, що реалізується через поглиблене розуміння ментальної культури інших засобами мовних стратегій.

Мовні стратегії вивчаються представниками багатьох наук – філологами і лінгвістами, психологами і семіотиками, філософами і, навіть, математиками. Серед науковців-філологічного та літературного профілю, праці яких мають знаковий характер, слід насамперед назвати А.Грищенка, М.Жулинського, Л.Мацько, А.Міщенка, В.Німчука, В.Яременка; серед філософів – В.Андрущенка, К.Жоля, М.Михальченка, Б.Парахонського та ін.

Сучасний ринок праці висуває свої вимоги до якості знань і рівня підготовки фахівців до роботи в умовах ринкової економіки. Навчальним закладам нині доводиться враховувати ці вимоги в навчальному процесі. Для підприємств, наприклад, важливо, щоб випускники вузів не тільки добре володіли комп'ютерною технікою, але й знали іноземні мови, економіку, фінанси тощо. Тому володіння іноземною мовою є одним з визначальних факторів у формуванні сучасного висококваліфікованого фахівця.

Неабияке місце у набутті англомовної компетенції належить навикам перекладу. «Переклад - це вид діяльності, який неминуче відбувається принаймні з двома мовами і двома культурними» [3]. Адже, іншомовна комунікативна компетентність сучасної людини розуміється як складова системи його особистості, що проявляється у здатності активно використовувати знання англійської мови, оперативно реагувати і діяти у різних життєвих ситуаціях як у межах професії, так і поза нею. Сформувати такі здібності можливо шляхом живого спілкування в умовах рефлексивного акту, що дає можливість спрямовувати і моделювати іншомовну взаємодію, а також шляхом формування навиків перекладу [1]. Досвід показує, що ефективне співробітництво України з іншомовними державами залежить від якості перекладів у ході переговорів з партнерами, при опрацюванні необхідної інформації через тексти, спілкування в онлайновому режимі, тобто в процесі перекладацького контакту. Тому варто не тільки здобувати відповідні знання, але й розвивати навички та вміння використання мовних форм для реальних комунікативних цілей, застосовувати їх в реальних життєвих ситуаціях. Крім того, перекладацька діяльність виявляється детермінованою не тільки інтеркультурними факторами, існування єдиної культури і спільної мови, аж ніяк не означає однорідності культурно-мовного колективу. Це створює певні проблеми, оскільки одні й ті ж люди можуть по-різному використовувати мову в різних соціальних ситуаціях, що зумовлено не тільки соціальними чинниками, але і своєрідністю індивідуально-особистісного світовідчуття. Допомогу у цьому може надати комунікативно орієнтоване викладання іноземної мови, яке набуває зараз великого значення в роботі з новими підручниками, словниками, методичною літературою.

Для пояснення чому навики перекладу є технологією застосування мовних стратегій у діалозі культур скажемо, що до професійних перекладачів сьогодні висуваються вимоги володіти навиками усного та мовного перекладу однієї чи двох мов, комп'ютерної обробки мовної інформації, підготовки та проведення презентацій, переговорів, отже референтно-аналітичної діяльності. А це передбачає перехід від кваліфікації до компетентності, тобто, застосування отриманих знань у життєвій ситуації.

Відомо, що не менш важливим є оціночно-емоційний бік комунікативного акту, і деколи труднощі з перекладом спричинюють невстигання слів за емоціями, а тому традиційний переклад у цьому випадку не може застосовуватися. Та й перекладові при такому підході навчитися не можна, і якщо виникне потреба в ньому, може знадобитися невеликий спеціальний курс і тренування в цій галузі, та й це не знадобиться, якщо ви вже вчили мову раніше традиційним способом.

Отже, виходить, що застосування мовних стратегій при вивченні англійської мови у повному обсязі здатне забезпечити набуття студентами - майбутніми фахівцями таких знань, умінь і навичок, які будуть самодостатніми у веденні спілкування з іноземцем на рівні інтуїтивного використання мови, тобто, не доведеться штучно підшукувати слова для перекладу окремих фраз.

Серед відомих стратегій перекладу виділяють чотири основні, які своїм змістом розкривають сутність самого перекладу. До них відносяться: стратегія за принципом перекладу того, що зрозуміло перекладачеві, стратегія максимального відтворення тексту оригіналу, який включає прийоми прямого, дослівного та буквального перекладу; стратегія перекладу змісту, а не букви оригіналу та стратегія домінування значення цілого над значенням окремих частин тексту.

Мовна компетенція перекладача включає всі аспекти володіння мовою, характерні для будь-якого носія мови, але крім того має на увазі і ряд специфічних особливостей. Так само, як і будь-який учасник мовної комунікації, перекладач зберігає у своїй пам'яті знання про систему, нормі та узусі мови, про його словниковому складі та граматичному ладі, про правила використання одиниць мови для побудови мовних висловлювань, про переважне використання певних наборів мовних одиниць у різних сферах спілкування, про територіальні, соціальних та професійних відмінностях у вживанні таких одиниць, про вплив на вибір і характер використання мовних одиниць обстановки спілкування і взаємин учасників спілкування, їх рольових функцій. У процесі живого комунікативного акту вибір мовної стратегії, яка передбачає «приховання» релевантної інформації, повинен відбуватися швидко, щоб переклад був адекватним, оформлений відповідно до стилістики ведення мови, толерантно і граматично правильно.

Висновок. Як бачимо, застосування мовних стратегій у сучасному глобалізаційному світі безумовно призводить до ефективності діалогу культур, передбачає використання відповідних лексичних, стилістичних, етичних, етнопсихічних норм і правил, притаманним учасникам комунікативного процесу.

Література:

1. Ванівська О. Інформаційні технології в контексті впровадження мовних стратегій / Олександра Ванівська // Вища освіта України. - 2007. - №1 (24). - С. 82-89.

2. Скубашевська Т. Розвиток мовних стратегій та їх роль у зміцненні міжкультурного діалогу // Мультиверсум. Філософський альманах. Випуск 42. – Київ. - С. 108-116.

3. Toury G. The Nature and Role of Norms in Translation // Venuti L. The Translation Studies Reader. - London: Routledge, 1978, revised 1995.