Экономические науки /15. Государственное регулирование экономики
Аспірант Топузов М.О.
Інститут вищої освіти
Національної академії педагогічних наук України, м.Київ, Україна
Реалізація організаційно-економічного механізму засобом
упровадження мобільних технологій навчання у вищій школі
В умовах
інформатизації сучасний випускник ВНЗ має бути конкурентоспроможним на ринку
праці, задля чого у процесі навчання він повинен здобувати не лише
вузькоспеціалізовані, але й системні фундаментальні знання, що сприяють
цілісному сприйняттю наукової картини світу, інтелектуальному розвитку
особистості, її соціокультурної адаптації до розвитку технологій. Перехід від
знаннєво орієнтованої парадигми підготовки фахівців до компетентнісної
«навчання протягом всього життя» вимагає посилення фундаментальної підготовки.
Науковці В. Биков, М. Жалдак, Т. Капустіна, В. Клочко, Н. Морзе, С. Раков, Ю. Рамський, Ю. Сінько, С. Семеріков, Є. Смирнова-Трибульска, О. Співаковський, Ю. Триус, В. Шавальова, С. Шокалюк та інші фахівці одним із ефективних шляхів
розв’язання проблеми якості математичної підготовки вбачають у впровадженні в
процес навчання вищої математики інформаційно-комунікаційних технологій,
зокрема – технологій та засобів мобільного навчання.
На сучасному
етапі розвитку інформаційно-комунікаційних технологій мобільні
інформаційно-комунікаційні технології навчання є однією з ефективних навчальних
технологій, що застосовується у вищих навчальних закладах. Водночас засоби
мобільних інформаційно-комунікаційних
технологій навчання можуть бути
застосовані не лише в процесі мобільного навчання. У процесі реалізації
організаційно-економічного механізму засобом застосування
інформаційно-комунікаційних технологій корелює із розумінням їх як програмного засобу, зорієнтованого на централізоване
зберігання та розподілене подання навчального матеріалу, системи підтримки
дистанційного та мобільного навчання; інформаційно-комунікаційні технології у такий спосіб можуть бути використані як мобільне педагогічне
програмне забезпечення для підтримки аудиторного навчання.
Процес організації мобільного навчання у вітчизняній системі вищої освіти перебуває на етапі послідовного становлення. Виокремлюють
етапи його розвитку, що базуються на наявності технічних засобів мобільного
навчання та реалізації мобільного доступу до освітніх ресурсів.
Як слушно зазначає С. Семеріков, «мобільне навчання може
бути визначено як підхід до навчання, при якому на основі мобільних електронних
пристроїв створюється мобільне освітнє середовище, де студенти можуть використовувати
їх у якості засобу доступу до навчальних матеріалів, що містяться в Інтернеті,
будь-де та будь-коли» [2, с. 119].
В. Куклєв [1] розглядає мобільне навчання як електронне навчання за допомогою
мобільних засобів, незалежно від часу та місця, з використанням спеціального
програмного забезпечення на педагогічній основі міждисциплінарного та
модульного підходів.
Мобільне навчання є, з одного боку,
різновидом дистанційного навчання, а з іншого – електронного навчання. У
порівнянні з електронним та дистанційним навчанням мобільне надає суб’єкту
навчання більшу кількість «ступенів вільності» – вищу інтерактивність, більшу
свободу руху, більшу кількість технічних засобів, основними з яких є нетбуки,
планшетні ПК, PDA (персональні цифрові помічники), аудіопрогравачі для запису
та прослуховування лекцій, електронні книжки, мобільні телефони, смартфони та
інше [3].
Диференційними
рисами мобільного навчання є: придатність до одночасної взаємодії як з одним студентом, так і з
групою; можливість динамічного генерування навчального
матеріалу залежно від місцезнаходження студентів, контексту навчання та способу
використання мобільних пристроїв; можливість виконання окремих дискретних
у часі навчальних дій студентів у будь-який час і в будь-якому місці [2, с. 153-154].
Цінним для
нашого дослідження є виокремлення Дж. Тракслером провідних напрямів
реалізації мобільного навчання [4]:
– технологічно
орієнтоване мобільне навчання – окремі конкретні технологічні інновації,
впроваджені у навчальний процес для демонстрації технічних переваг та
педагогічних можливостей;
– мініелектронне навчання – мобільні,
бездротові і портативні технології, які використовуються для повторного
впровадження рішень і підходів, що вже використовуються у традиційних
електронних засобах навчання, можливо, перенесення деяких технологій
електронного навчання, таких, як віртуальні навчальні середовища (VLE), на мобільні платформи (MLE);
– змішане навчання – це навчання, що
поєднує традиційне навчання з мобільним навчанням з метою створення
гармонійного поєднання теоретичної та практичної складових процесу навчання;
– неформальне, персоналізоване,
ситуативне мобільне навчання – мобільні технології з додатковою функціональністю,
наприклад, залежні від місця розташування;
– мобільні тренінги – технології, що
використовуються для підвищення продуктивності та ефективності мобільних
працівників шляхом надання матеріалів для підтримки «точно у термін» і в
контексті їхніх першочергових пріоритетів;
– віддалене (сільське) розвивальне
мобільне навчання – мобільні технології використовуються для вирішення
інфраструктурних та екологічних проблем та підтримки освіти там, де традиційні
технології навчання малоефективні.
Основне призначення мобільного навчання
полягає в тому, щоб покращити знання людини в тій галузі, в якій вона бажає, і
в той момент, коли їй це потрібно. Зазначене вище дозволяє до основних переваг мобільного навчання, у порівнянні з електронним
віднести [2, с. 151-152]:
– можливість навчатися будь-де та
будь-коли;
– більша компактність мобільних
пристроїв;
– безперервний доступ до навчальних
матеріалів;
– підвищена інтерактивність навчання;
– зручність застосування послуг
мобільного навчання;
– персоналізованість навчання.
До організаційно-технічних недоліків
мобільного навчання можна віднести:
– фрагментацію навчання:
навчання вимагає концентрації та роздумів, в той час як в процесі переміщення
студенти знаходяться в ситуаціях, що можуть відволікати їх увагу;
– відсутність у студентів добре
розвинених навичок самоконтролю та самокерування власною пізнавальною
діяльністю;
– малий розмір екрану та труднощі
з доступом до Інтернету: мобільні пристрої мають менші розміри екрану у
порівнянні з традиційними ПК, а більшість Web-сайтів оптимізовано для екранів з високою роздільною
здатністю;
– висока вартість початкових
вкладень у організацію мобільного навчання: витрати на придбання пристрою
для кожного студента, організація бездротового з’єднання з мережею, технічне
обслуговування тощо.
Завдяки сучасним технологіям мобільного
зв’язку (взаємодія «студент – викладач» здійснюється у високошвидкісному
середовищі обміну повідомленнями) через мобільне навчання забезпечується
високий ступінь інтерактивності, що має вирішальне значення для навчання.
Мобільні
інформаційно-комунікаційні технології доцільно використовувати для підтримки
навчання за моделлю змішаного навчання, оскільки застосування мобільного
навчання у моделі змішаного навчання надає студентам можливість підвищувати
рівень своїх професійних вмінь і навичок, уможливлює подальше підвищення свого
фахового рівня.
Література:
1. Куклев В. А.
Становление системы мобильного обучения в открытом дистанционном образовании :
автореф. дис … д-ра пед. наук : 13.00.01 – общая педагогика, история педагогики
и образования / Куклев Валерий Александрович ; Ульяновский
государственный технический университет. – Ульяновск, 2010. – 46 с.
2. Семеріков С. О. Теоретико-методичні
основи фундаменталізації навчання інформатичних дисциплін у вищих навчальних
закладах : дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.02 – теорія та методика навчання
(інформатика) / Семеріков Сергій Олексійович ; Національний педагогічний ун-т
ім. М. П. Драгоманова. – К., 2009. – 536 с.
3. Georgiev T.
M-Learning – a New Stage of E-Learning / Tsvetozar Georgiev,
Evgeniya Gergieva, Angel Smrikarov // Proceedings of the 5th
International Conference on Computer Systems and Technologies –
CompSysTech’2004. – Rousse, 2004. – P. IV.28-1 – IV.28-5.
4. Traxler J.
Defining, Discussing, and Evaluating Mobile Learning : The moving finger writes
and having writ… / Traxler, J. // International Review of Research in Open
and Distance Learning. – 2007. – June, Volume 8. – Number