Филологические науки/1. Методика преподавания языка и литературы

Бецько О.С.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

Активізація засвоєння іншомовної лексики з використанням наочних посібників

В своїй роботі «Communicating Naturally in a second Language» Wilga Rivers зазначає: «навчити лексики неможливо. ЇЇ можна подати, пояснити, включити до різних вправ, а також пропустити крізь призму усіх можливих асоціацій… проте, врешті решт, людина сама має її вивчити. Ми, як викладачі, мусимо спонукати студентів до вивчення слів та особистого розвитку в цій царині. Ми можемо лише допомогти своїм студентам, запропонувавши ідеї стосовно шляхів вивчення лексики, але кожен, зрештою, вчитиме лиш ним самим обрані слова, застосовуючи свої власні способи» [3]. Одним з викликів на шляху становлення викладача є опанування низки наявних засобів навчання (як вони називаються, як вони працюють, як і коли їх можна доцільно використати та як з ними обходитися). Ми розглянемо навчальні інструменти, зібрані чи розроблені приватно викладачами. Це – наочні посібники, які, якщо вони у викладача є, можуть використовуватись знову і знову з різними студентами.

Наочні посібники відіграють важливу роль в навчанні іноземної мови. Це корисний інструмент в руках викладача, який дозволяє розвивати різні навички. Вони особливо цінні в навчанні початківців, оскільки ця категорія студентів потребує якомога більше підказок, особливо, у вигляді наочних посібників, оскільки: «навіть початківці можуть працювати протягом певного часу без озвучення навчального матеріалу, проте, якщо вони позбавлені наочних посібників, релевантних до поставленої навчальної задачі, вони почуватимуться розгубленими» [1]. Початківцям для ефективного навчання необхідна неабияка підтримка викладача та різноманітні навчальні матеріали. Тому, викладачеві потрібно мати низку стимулюючих ресурсів, наочності, зокрема.

Наочні посібники та реалії (предмети, які використовуються як наочні посібники) як альтернатива перекладу можуть розкривати більше значень, ніж жести та рухи. Застосування реалій та картинок притаманне прямому методу навчання іноземної мови ( Direct Method). Прямий метод, який відкидає використання перекладу, сформувався як реакція на граматико-перекладний (Grammar-Translation). Такий підхід є особливо придатним для навчання початківців та багатонаціональних класів, де переклад навіть не розглядається. До цієї технології також повертаються прихильники методу фізичного реагування ( Total Physical Response), який пропагує занурення в іншомовне середовище класу за допомогою зрозуміло введеного навчального матеріалу та предметів, які можна принести в клас, а також використання досвіду вивчення рідної мови. На занятті з використанням методу фізичного реагування викладач демонструє різні дії, реальні об’єкти, картинки, а потім спонукає студентів виконувати такі самі чи подібні дії у відповідь на певні команди, як от: point to the apple, put the banana next to the apple, give the apple to Natasha…

Якщо викладачеві потрібно швидко передати значення однієї чи кількох лексичних одиниць (ЛО), є декілька способів це зробити. Найпоширеніша техніка включає метод презентація-практика (presentation-practice):

· Презентація: спочатку ви пропонуєте деякі підказки, картинки чи інформацію про цільові ЛО та випитуєте слова у студентів чи моделюєте їх самі;

· Практика: ви змушуєте студентів відпрацьовувати слова, повторюючи їх, чи використовуючи їх у коротких діалогах.

Викладачі завжди використовували картинки та іншу графіку – чи то намальовану, чи вирізану з книжок, газет чи журналів, чи фотографії – щоб сприяти в навчанні студентів. Картинки можуть бути у формі карток (flashcards – це картинки (діаграми чи слова), які можна показувати студентам, стоячи перед ними або роздати студентам для виконання певного завдання), плакатів, карток-підказок (cue cards), фотографій чи ілюстрацій у підручнику. Можна також намалювати картинки на дошці, щоб полегшити пояснення, тощо.

Використати наочні посібники в навчанні іноземної мови можна по-різному:

· Швидко розкрити значення лексичної одиниці;

· Проілюструвати подання мовного матеріалу, наприклад, показ візуального зображення уявного персонажу;

· Розповісти історію, час від часу пропонуючи зображення, щоб полегшити студентам розуміння;

· Як підказку, щоб нагадати певне граматичне явище чи типову помилку;

· Як візуальний ряд для складання розповідей з використанням усіх зображень;

· Як ключ до ігор на вгадування, визначення, опису, тощо.

Картинки та історії в картинках використовуються як початковий етап письмових завдань, однак вони також дуже корисні для зосередження на певних мовних явищах або як матеріал для вправ на говоріння та аудіювання. Більшість історій в картинках є невід’ємним елементом відпрацювання Past Simple та Past Progressive.

Тренувальні вправи (drills) – традиційний спосіб використання картинок, особливо карток та великих настінних плакатів, у навчанні студентів-початківців. Таким способом можна тренувати граматичні явища та вокабуляр.

В комунікативних іграх картинки ефективно використовуються у вправах, де вони можуть допомогти створити ігрову атмосферу, як от: описати і намалювати, де один студент з пари описує картинку, а його напарник повинен намалювати таку саму картинку, не дивлячись на оригінал. Іноді викладачі використовують картинки для творчого письма, пропонуючи студентам придумати розповідь, використавши принаймні три зображення з тих, що перед ними. Потім студенти розмовляють на певну тему, та демонструють картинки відповідно до того, про що вони говорять.

Орнаментація: різні типи наочних посібників зазвичай використовуються, щоб зробити роботу на занятті більш привабливою для студентів. В сучасних підручниках, наприклад, тексти оформлюються фотографіями, так само, як в газетах та журналах. Доцільність цього в тому, що картинки інтенсифікують зміст тексту, забезпечуючи читачам (студентам) зв'язок з навколишнім світом. Деякі викладачі та розробники матеріалів виступають проти використання картинок, вважаючи їх нічим не виправданими. Проте, необхідно пам’ятати, якщо картинки цікаві, вони дуже сподобаються, принаймні, кільком студентам у групі, спонукаючи їх до виконання завдання.

Розуміння: наочні посібники найбільш придатні для презентації та перевірки розуміння значення слова, наприклад, найлегшим способом пояснення значення слова airplane буде показ його зображення. Так само можна перевірити розуміння написаного чи почутого, запропонувавши студентам обрати картинку з чотирьох, яка найкраще відповідає прочитаному тексту чи почутому уривку.

Передбачення: зображення корисні для того, щоб студенти змогли передбачити те, що відбуватиметься впродовж наступного етапу уроку, вони можуть поглянути на картинки та спробувати вгадати, що вони означають (are the people in it brother and sister, husband and wife…), далі вони читають чи слухають текст та перевіряють свої передбачення. Такі вправи цікаві студентам та спонукають їх до навчання.

Обговорення: картинки стимулюють запитання, їх можна використати для творчого застосування мови, незалежно від того, де вони – в книжках , на плакатах чи на картках. Можна попросити студентів написати опис картинки; придумати діалог, що відбувається між людьми на картинці; дати відповіді на запитання, як це зробили б персонажі з відомої картини, тощо.

Ми можемо виготовити настінні плакати, картки, підказки по-різному. Можна взяти картинку з журналу і наклеїти її на цупкий папір, намалювати її самостійно, купити репродукції, фотографії, постери в магазинах чи зробити фотокопії. Викладач вибирає та використовує наочні посібники на власний розсуд, проте, слід пам’ятати, що всі вони повинні відповідати наступним трьом критеріям, з тим, щоб вони були лінгвістично придатними та могли привернути увагу студентів: по-перше, вони повинні відображати мету використання та бути придатними для студентів, які з ними працюватимуть. Якщо зображення занадто дитячі, студентам вони можуть не сподобатись, і образити людей, якщо вони культурно невідповідні. Найважливішим у підборі картинок є те, що вони повинні бути видимі (вони повинні такої величини, щоб усі студенти, де б вони не сиділи, могли розгледіти всі деталі. Нарешті, ніхто не хоче годинами підбирати картинки лише для того, щоб викинути їх після першого використання, потрібно подумати, як зробити їх міцними для тривалого використання – наклеїти на цупкий папір чи використати прозору плівку.

Отже, маючи на озброєнні пакети картинок, викладач може:

· Розширити словниковий запас студентів;

· Допомогти студентам почуватися вільніше та отримувати задоволення від навчання;

· Відтворити в класі природну атмосферу;

· Спонукати студентів створювати розповіді за картинками, передбачаючи, що буде далі та, що було раніше;

· Організовувати ігри на вгадування;

· Допомагати студентам придумувати діалоги між людьми на картинках;

· Влаштовувати кругові картинки-диктанти (draw a person up a lamppost), тощо.

Література:

1. Gerngross, G. Pictures in Action / G. Gerngross, H. Puchta. – Englewood Cliffs: Prentice Hall, 1992.

2. Harmer, J. The Practice of English Language Teaching. Third Edition / J.Harmer. – Londn: Longman, 1991. – P.134-136

3. Rivers, W. Communicating Naturally In A Second Language / W. Rivers. – Cambridge MA: Cambridge University Press, 1983. – 243 p.

4. Scrivener, J. Learning Teaching. A guidebook for English language teachers / J. Scrivener. – London: Macmillan, 2005. – P. 334-340 

5. Thornburu, S. How to teach vocabulary / S.Thornburu. – London: Pearson Education Limited, 2002. – P. 79-80