Филологические науки. 3. Теоретические и методологические проблемы  исследования языка.

Фещук А.М.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

Основні проблеми неології в аспекті прагматичного підходу до мови

Лексична система англійської мови є гнучкою і схильною до адаптації в умовах постійного виникнення нових понять і необхідності їх лексичної фіксації.

Бурхливий розвиток усіх областей сучасного людського життя знайшов своє відображення в мові, особливо на лексичному рівні. Еволюція лексики – це не просто зміна складових словника.

Поява неологізмів обумовлена соціальною потребою в найменуванні всього нового та в його осмисленні, внутрішньомовними факторами – тенденцією до економії, уніфікації, системності мовних засобів, варіювання номінацій з різною внутрішньою формою, етимологією, завданнями експресивно-емоціональної, стилістичної виразності.

На сучасному етапі помітний новий поштовх до більш уважного та детального вивчення неологізмів, що відбувається внаслідок швидкого зростання їхньої кількості. Така закономірність зумовлює появу значної кількості робіт англійських і американських дослідників, які розробляють різні аспекти неології.

Теорія неології в англійській мові ще не сформувалась як самостійна галузь лексикології. Між тим, в англійській мові в середньому за рік з’являється 800 нових слів – більше, ніж в будь-якій іншій мові світу. В зв’язку з цим перед лінгвістами постає завдання не лише фіксувати нові слова, але й досліджувати їх. Особливої ваги набуває опис нового слова в аспекті активного підходу до мови. Як відомо, витоки даного підходу відносяться до концепції В. Гумбольдта. Основні проблеми неології в діючому аспекті зводяться до наступного:

1) з’ясування шляхів впізнання нових слів і значень;

2) аналіз факторів їхньої появи в відповідності до прагматичних потреб суспільства;

3) вивчення моделей їх створення та обмежень на їх вживання;

4) розробка принципів відношення до них (їхнє прийняття чи неприйняття) в різних соціопрофесіональних, вікових і інших групах;

5) лексикографічне опрацювання з вказівкою на прагматичні обмеження вживання в різних ситуаціях спілкування з урахуванням соціальної диференціації мови.

В процесі рішення цих проблем лінгвісти намагаються відповісти на питання про те, з яких прагматичних потреб створюється нове слово; які фрагменти досвіду і чому саме вони потребують лексичної фіксації; що в діяльному досвіді людини повинно змінитися для того, щоб виникла необхідність створення нового слова; хто створює нове слово; як і в яких умовах воно створюється; якими є лінгвістичні механізми створення нового слова; яким є початковий морфемний, модельний, лексичний фонд; як змінюється номінативна активність окремих механізмів; як слово включається в лексичну систему; який механізм адаптації нового слова [1; с. 75].

Щоб відповісти на питання: як створюється нове слово, необхідно звернутися до теорії номінації. В акті первинної номінації об’єкта бере участь певний індивідуум. Людина, яка створює нове слово “originator” (термінологія Ю.Найди)[3; с. 52] прагне індивідуалізації та оригінальності. Потім нова лексична одиниця проходить кілька стадій соціалізації (прийняття її в суспільстві) і лексикалізації (закріплення її в мові). Слово сприймається посередниками (purveyors), які поширюють його серед мас. З’явившись, неологізм поширюється, як правило, викладачами університетів, шкільними вчителями, працівниками засобів масової інформації. Потім він фіксується в друк. Наступна стадія соціалізації – прийняття лексичної одиниці широкими масами носіїв мови. Після цього розпочинається процес лексикалізації: придбання навиків використання неологізмів в суспільстві, виявлення умов та протипоказань для його використання в різних контекстах. В результаті утворюється лексична одиниця окремого структурного типу, яка включається в різні типи словників неологізмів. Умовно «ланцюжок неологізації» об’єкта дійсності можна представити наступним чином: людина, яка створює нове слово (originator) – соціалізація слова (прийняття його в суспільстві) – лексикалізація слова (закріплення його в мовній системі).

На думку провідних мовознавців показниками лексикалізації новоутворених слів є насамперед їхнє входження в систему парадигматичних і синтагматичних відношень, реєстрація у лексикографічних джерелах і прийняття колективною мовною свідомістю носіїв мови.

В результаті акту номінації створюється одиниця, яка відноситься до одного з типів одиниць номінації (похідного чи складного слова, словосполучення). Кожний тип одиниць номінації характеризується неповторним набором ознак. Такими ознаками, згідно з Є.С. Кубряковою, вважаються: «а) синтетизм, аналітизм найменування, що дозволяє протиставляти найменування, замкнені рамками одного слова, багатослівним найменуванням; б) глобальність знаку, його семантична цілісність розчленованості та мотивації, що дозволяє протиставити непохідне слово всім іншим, які демонструють різну ступінь розчленованості: похідні слова менш розчленовані в своїй семантиці, ніж складні, складні – менш, ніж словосполучення та речення, хоча всі перелічені одиниці утворені з менших одиниць і тому передають своє значення через знаки, які їх утворюють і відношення між ними; в) відсутність або наявність предикативного зв’язку між складовими знаками, що дозволяє виділити просте слово без цього зв’язку та протиставити його всім іншим знакам номінації, де цей зв'язок присутній чи в латентному, прихованому вигляді, чи є вираженим зовні [2; с. 43].

До цього часу не існує також однозначного рішення питання: як можна пояснити поняття «неологізм», які критерії віднесення тієї чи іншої словникової одиниці до неологізмів.

При аналізі поняття «неологізм» різними дослідниками стали очевидними дві точки зору. Вони основані на тому, що термін «неологізм» стосується новоутворень, тобто новоутворених в відповідності з наявними в мові словотвірними моделями слів або словосполучень, які означають нові, ще невідомі поняття, предмет галузі та види занять, професії та інше. Термін «неологізм» застосовується до власне неологізмів, а саме до новоутворених синонімів до відомих слів, які мають конотативні відтінки, тобто відтінки семантичні та стилістичні відтінкам слова, які надаються його основному значенню, а також до слів, які мають нові значення. Наприклад, слово «boffin» («вчений, який займається секретними завданнями, найчастіше в воєнних цілях») є близьким синонімом до слова «scientist», але має інший семантичний відтінок. Помітна також певна неоднорідність складу таких лексичних інновацій. Причинами цього є умови, в яких з’являються слова, постійне чи тимчасове вживання цих слів, а також подальше їх використання, коли одні з них входять в мовний склад, а інші є менш стійкими і можуть вийти з вжитку через відносно короткий проміжок часу.

Поміж мовознавців існують різні погляди стосовно ідентифікації та критеріїв визначення неологізмів, їхньої диференціації та співвідношення з поняттями «новоутворень», «інновацій». Є.В. Розен стверджує, що критерій часу виникнення слова є визначальним у з’ясуванні ступеню його новизни. А.А. Радченко вважає, що основним у визначенні неологізмів є не його хронологічні межі, а функціональна доцільність нової номінації. Г.І. Міськевич і Л.К. Гельцова вказують на такі умови, що сприяють входженню слова в мову: функціональна доцільність, критерій правильності, вплив позамовних чинників і частотність вживання слова. А.Г. Ликов характеризує неологізм як слово, яке знаходиться на початковому періоді свого історичного життя в мові. У працях Н.М. Булавіна, Н.Ю. Топурідзе-Сумбатової основними критеріями визначення неологізмів є новизна їхніх змісту і форми.

Тому існує кілька підходів до розуміння поняття «неологізм». Основуючись на концепціях В.Г. Гака, В.І.Заботкіної, О.Д. Мєшкова можна дійти до висновку, що при визначенні неологізму необхідно враховувати в комплексі наступні критерії: критерій змін, який стосується двох сторін знаку – форми та змісту; критерій шляхів створення нових слів; критерій прийняття / неприйняття одиниці до загального вжитку; критерій часової відносності.

Неологізмом є нове слово, яке недавно з’явилося в мові і «відчувається» мовцями як нове слово, пов’язане саме з поточним періодом життя певного народу. Слово вважається новим до того часу, поки в ньому відчувається новизна. Практично важко визначити, коли певне слово перестає сприйматися як нове, вкорінюється у мові повністю і входить у загальний вжиток. Очевидно, до того часу, поки предмет, явище, дія, якість є ще новим, його назва становить собою нове значення. Якщо ж цей предмет, явище входить у загальний вжиток, то й саме слово перестає бути неологізмом.

Оскільки часовий критерій для виділення новоутворень і неологізмів об’єктивно визначити неможливо, тому необхідно скористатися суб’єктивним критерієм: чи сприймає колективна (індивідуальна) мовна свідомість ту чи іншу лексичну одиницю як нову.

Від традиційних канонічних слів неологізми відрізняються особливим зв’язком з часом, який фіксується колективною свідомістю. Новими словами лексикологи та лексикографи вважають одиниці, які з’являються в мові в найближчий час. Деякі дослідники вважають такою межею кінець Другої світової війни (Міклашевська, 1971), інші пов’язують появу нових слів з освоєнням космосу. Таким чином, критерій неологізму з однієї сторони, свавільний, з іншої – об’єктивний.

Враховуючи всі перераховані фактори, неологізми визначаються як новоутворені чи переосмислені і зареєстровані слова, що 1) частково нові за формою і повністю або частково нові за змістом; 2) нові за формою і повністю чи частково нові за змістом; 3) старі за формою, але нові за змістом; 4) слова повністю нові за формою, а за змістом старі; 5) запозичення, які з’явились у мові під впливом позамовних та внутрішньомовних чинників для відбиття і назви нових чи старих явищ і процесів об’єктивно існуючого світу та суб’єктивної його оцінки мовними засобами.

В деяких країнах (Росія, США, Франція, Японія) існують центри неології, які займаються науковим дослідженням неологізмів, питаннями культури мовлення, стандартизації мови, організації інформаційно-довідкової служби. Створюються словники неологізмів, які подають матеріал для досліджень словотвору, семасіології, історії та теорії мови, для впорядкування процесу термінотворення, вдосконалення стандартів, для забезпечення історичної адекватності мовних характеристик в художньому тексті. Фіксація часу появи неологізму допомагає при вивченні багатьох історичних процесів. Перед неологією стоять завдання виявлення та опису неологізмів, порівняння масиву неологізмів у різних мовах, встановлення тенденцій мовного розвитку, обговорення можливостей його планування тощо.

Спеціалісти, які працюють у цій галузі, виділили в ролі головного питання неології узагальнення та систематизацію теоретичних напрацювань, побудова міжпредметних зв’язків (як з лінгвістичними, так і з нелінгвістичними науками), особливо з словотвором, етимологією, семасіологією, лексикологією, стилістикою, соціологією, соціо- і психолінгвістикою тощо.

Більшість авторитетних в галузі неології спеціалістів визнають найактуальнішими наступні напрями дослідження:

- проблема віднесення новоутворення до неологізму, як довго слово повинно вживатися в мові, щоб вважатися неологізмом і потрапити в словник;

- визначення зв’язку між оказіоналізмом і неологізмом;

- необхідність створення особливих словникових статей чи поміток, які б дозволяли маркувати неологізми, оскільки вже існуюча система вкрай незручна і не враховує соціальної диференціації мови, з чого виникає нечіткість у стилістичній характеристиці неологізмів і, в свою чергу, в питанні про віднесення до неологізмів сленгових одиниць, професіоналізмів, термінів і інших груп лексики.

Досліджуючи поняття неологізму, було визначено наступні критерії розмежування неологізмів і оказіоналізмів:

1) неологізми є лексичними одиницями мови і мовлення, а оказіоналізми – лише мовлення;

2) для неологізмів наявність автора не є суттєвою, а для оказіоналізмів – вона суттєва;

3) неологізми мають позатекстове і текстове значення, а оказіоналізми – лише текстове;

4) новизна неологізмів пов’язана передусім з новизною денотату, а новизна оказіоналізмів – із незвичністю поєднання морфем та компонентів слів;

5) «свіжість» неологізмів з часом зникає внаслідок їхньої повної лексикалізації, а новизна оказіоналізмів, хоч і зникає з часом, проте незвичність форми залишається.

Поняття «оказіональність» є досить відносним у системному плані. Визначаючи понятійний обсяг терміну «неологізм», мовознавці звертають увагу на різні аспекти цього широкого за змістом та багатостороннього явища. Новизна слова конкретизується такими параметрами як локація у просторі, локація у часі, стилістична конотація, комунікативне обмеження, зміна номінації, фіксація у лексикографічних джерелах.

Недовговічність деяких слів і значень в мові преси не зменшує зацікавленості лінгвістів і перекладачів подібною лексикою, оскільки сам факт появи неологізмів свідчить про динаміку семантики слова, про його потенційні смислові можливості, а інколи й про певні тенденції в розвитку значень слів.

Таким чином, в теорії неології є багато проблемних областей дослідження. До них відноситься в першу чергу системний аналіз факторів, етапів, механізмів появи нових слів і значень, критерії визначення поняття «неологізму» та його розмежування з оказіоналізмом, тривалість «життя» неологізмів тощо.

Зміни діяльного досвіду людини ведуть до появи нових та розширення старих фрагментів картини світу, які, в свою чергу, потребують фіксації на мовній картині світу. Змінюється мовна картина світу, з’являються нові сектори, розширюються традиційні сектори. А це значить, що в мові продовжуватимуть з’являтися нові слова, які з часом пройдуть усі стадії соціалізації та лексикалізації, тобто прийняття їх в суспільстві та розширюватиметься неологічний мовний простір англомовного суспільства.

Література:

1. Иванов А.Н. Лексическая номинация как деятельность / А.Н. Иванов // Сб. науч. тр. МГПИИЯ им. М. Тореза. – 1983. – Вып. 212. – С. 75.

2. Кубрякова Е.С. Номинативный аспект речевой деятельности. / Е.С. Кубрякова. – М.: 1986. – С. 43.

3. Nida E.A. Towards the Theory of Translating. Lieden / E.A. Nida. – 1964. – С. 52.