Філологічні науки/3. Теоретичні й методологічні проблеми дослідження мови

К.філол.н. Стасюк Т.В.

Дніпропетровський державний аграрний університет

Основні метапоняття соціокогнітивного

термінознавства: термінологічна культура

та термінологічна компетентність

У зв’язку із розвитком соціокогнітивного термінознавства лінгвісти розробляють поняття та метатерміни, які б задовольняли науковий попит та потреби номінування певних сторін дійсності, які стають об’єктом та предметом пізнання. У фокус уваги потрапляють терміни ідіолект, лексикон, професійний ідіолект, професійний лексикон, термінолект.

Термін ідіолект створений за моделлю терміна діалект для позначення індивідуального варіювання мови на відміну від територіального і соціального варіювання, при якому ті чи інші мовні особливості притаманні цілим колективам мовців.

Ідіолект у вузькому сенсі – тільки специфічні мовні особливості даного носія мови, у широкому сенсі, ідіолект – взагалі реалізація даної мови в устах індивіда, тобто сукупність текстів, породжуваних мовцем і досліджуваних лінгвістом з метою вивчення системи мови.

Ідіолект – завжди є «точковий» представник певного ідіома (територіального чи соціального діалекту), що сполучає в собі загальні та специфічні риси його структури, норми і узусу.

Ідіолект – індивідуальне мовлення, що пояснюється місцем проживання, віком, фахом, соціальним станом, загальним рівнем культури певної людини.

Лексикон – “словник” мовних одиниць відомий мовцеві, який характеризує його як певну мовну особистість, знакове утворення, засноване на результатах абстракції і узагальнень.

Специфіка лексикону (лексичного компонента мовленнєвої організації людини) полягає в тому, що його будова недоступна прямому спостереженню, необхідний фактичний матеріал, що містить деяку інформацію про глибинні процеси оперування словом. Для отримання матеріалу такого типу слід, очевидно, звернутися до інформантів – носіїв досліджуваної мовної організації. При цьому інформанти повинні бути поставлені в таку експериментальну ситуацію, яка дозволила б за результатами тієї або іншої діяльності встановити упорядкування наших знань про навколишній світ, які оформлюються у висловлювання або у ланцюги логічних міркувань.

Множинність параметрів пошуку слів у пам’яті відображає впорядкованість лексичних одиниць в індивідуальному лексиконі. У поверхневих ярусах лексикону слова групуються на основі включення їх у знайомий контекст, на основі ситуативної близькості. При цьому між словами виявляються смислові і асоціативні зв’язки. Це свідчить про впорядкованість знань про навколишній світ, а також про включення слова в багатовимірні смислові зв’язки на основі найбільш загальної ознаки приналежності до певного лексико-семантичному класу або лексико-граматичної категорії.

Професійний лексикон людини – лексичний компонент мовної організації особистості фахівця. Професійний лексикон спеціаліста охоплює систему понять професійного світу та засобів їх вербалізації в продукованій професійно-мовленнєвій діяльності. Становлення професійного лексикону людини відбувається протягом навчання, набуття термінологічної компетентності, розширення термінологічної ерудиції, здобуття професійного світобачення, формування досвіду роботи і фахової комунікації, підвищення кваліфікації тощо.

Професійний лексикон фахівця – це частина індивідуального лексикону людини, яка охоплює низку асоціативних полів загального плану і цілий ряд понять професійного світу.

Професійний ідіолект – це реалізація професійного лексикону людини в фаховому мовленні, яка передбачає використання вербалізованих вузлів лексикону (термінів, квазітермінів, прототермінів, номенклатури, професіоналізмів, сленгу, жаргону) в професійній комунікації із формальними особливостями (вживанням певних морфолого-граматичних категорій) та стилістичними рисами (наданням мовленню певного стильового оформлення).

Професійний ідіолект як індивідуальне мовлення характеризується рефлексією професійно-статусного характеру людини, перманентно-рольових особливостей індивіда, статусу людини в суспільстві (приналежність до певної верстви населення), рівня знань та сформованого професійного досвіду.

Термінолект можна розуміти як термінологічне ядро певної вузької сфери професійної діяльності, яка, наприклад, може перебувати на стикові різних сфер. Співвідношення мова – соціум підкреслює смислове професійне спілкування, яке реалізується в особливій лінгвістичній та соціальній площинах. Лінгвістична реалізація є сукупністю термінів певної галузі – термінолектом, володіння яким виправдано з точки зору шкали конвенцій і цінностей, прийнятих у даному суспільстві.

Поняття термінолекта може набувати переосмислення в світлі знань про професійний лексикон людини і професійний ідіолект. Якщо раніше ми вже висвітлили певні погляди на це поняття, яке можна сформулювати як термінологічне ядро певної вузької сфери професійної діяльності або стихійно складену термінологію (невпорядковану сукупність термінів певної галузі), то зараз можна поглибити розуміння термінолекта як складової спеціального фахового мовлення, яке реалізується як в особливій лінгвістичній (висока щільність і широкий діапазон терміновживання) площині, так і в певному соціальному (професійні ситуації) вимірі.

Соціальним завданням термінолекта є забезпечення точного і місткого позначення предметно-процесного світу відповідної професії у мовленні й створення стрункої системи професійного спілкування.