филологические
науки/ 7.
Язык, речь, речевая коммуникация
Доцент, к.
філол. наук Насалевич Т.В., студентка 5-го курсу Єрмакова Т.А.
Мелітопольський державний педагогічний університет імені
Богдана Хмельницького, Україна
Паремії як невід’ємна частина мовної
культури
Незважаючи на
загальну комп'ютеризацію й глобалізацію життя людей, мова та її фольклорні
традиції тривають. Люди прагнуть виражатися не тільки граматично правильно, але
й стилістично красиво. Мовна картина світу постійно збагачується новими явищами.
Пареміологія входить до національно-мовної картину світу. М.В.Маравіна пише, що
«паремії не тільки відбивають світогляд народу, цінності, які він звеличує,
принципи, які наслідує, але й ілюструють дурість, зло, заздрість, неправду,
тобто показують життя у всіх його проявах. Саме паремії заслуговують самого
уважного ставлення лінгвістів» [3].
Л.Б. Савєнкова під
пареміями розуміє стійкі в мові й відтворені у мовленні виречення із
синтаксичною структурою речення, які придатні для вживання у дидактичних цілях [6,
с. 67].
До паремій належать прислів'я
й приказки. «Прислів'я – коротке речення,
яке містить народну мудрість. Пишеться простою народною мовою, часто має риму й
ритм. Приказка – це усталена фраза або словосполучення, образний вислів,
метафора, яка самостійно не вживається. Приказки використовуються у реченнях
для додання яскравого художнього забарвлення фактам, речам і ситуаціям.
Отже, прислів'я – це ціле речення, а приказка – лише фраза або
словосполучення. Це головна ознака, що відрізняє прислів'я від приказок. Прислів'я
містить мораль та наставляння. Приказка – просто красномовний вираз, який
можна легко замінити іншими словами» [8].
В.П.Анікін уважає прислів'я чи не першим блискучим проявом
творчості народу. «У ньому, як у зерні, закладені всі діяльні сили
демократичної культури. І чи не з цієї причини, ніби звіряючи із прислів'ями
напрямок власної праці, всі великі люди благоговіли перед мудрістю й красою,
мальовничою образотворчою силою прислів'їв» [1].
М.В.Маравіна пише, що «прислів'я – це судження, народна
мудрість, заснована на досвіді, вони не складаються спеціально, а виникають у
тих або інших життєвих обставинах. Таким чином, у прислів'ях проявляється побут
народу, те, що його хвилювало, турбувало, тобто безпосередньо стосувалося життя
людей» [3].
«У прислів'ї найбільш
яскраво проявляються загальні ознаки фольклору: колективність
творчості, тому що воно створюється багатьма й багатьма людьми; традиційність,
тобто стійкість, тому що текст
прислів'я, як правило, рідко змінюється; усність, тому що прислів'я більш за
інши жанри пов'язане з усним, розмовним мовленням. У короткій і стислій формі
прислів'я передає підсумок тривалих й уважних спостережень над життям.
Прислів'я містить у собі пораду або повчання й має явний моральний аспект» [5].
Л.І. Шагіахметова розглядає прислів'я як одні із самих
частотних за вживанням у розмовному мовленні паремій. Дослідник Т.М.Миколаєва
стверджує, що в мовленнєвій ситуації мовцеві для подолання комплексу соціальної
самітності «...важливо створити ілюзію щільного й гомогенного соціального
простору, який стоїть за ним» [2, с. 312], і для цього йому необхідно ввести в
мовлення прислів'я, підкресливши тим те, що його думка ґрунтується не на
відірваних від людського життя уявленнях. Залучаючи для вираження думки паремію
цього роду, людина ніби вступає у діалог з прислівною установкою, визначаючи її
як щось «своє» особистісне або «чуже». Прислів'я використовуються для
наставляння й повчання, поради й застереження, для похвали й критики, для
викриття й осуду, пояснення й виправдання своїх і чужих учинків. Л.І.Шагіахметова
розглядає комунікативну, пізнавальну, регулятивну, емоційно-експресивну й
орнаментальну функції як найбільш частотні при ситуативному вживанні
прислів'їв, а естетичну, прогностичну й розважальну – факультативними [9]. Ми не
можемо погодитися з тим, що естетична функція прислів'їв є другорядною, тому що
мовлення без прислів'їв і приказок є бідним, воно схоже на мовлення іноземця, який
тільки но вивчив дану мову. Правильне
використання прислів'їв у мовленні відбиває рівень вихованості,
освіченості й культури.
Д.Ф.Санлиєр вважає, що «у мовленнєвому спілкуванні
представників різних мовних колективів відбиваються як універсальні риси, так й
етноспецифічні закономірності, які характеризують культурно-національні особливості
кожного народу і його мови» [7].
Д.Ю. Полініченко стверджує, що «у пареміологічному
фонді мови зберігаються специфічні риси повсякденної свідомості етносу.
Пареміологічно відбите знання, представлене в окремих мовних системах, спирається
на повсякденний досвід людей як членів конкретних етнокультурних спільностей,
на традиції, звичаї й вірування народів» [4].
Таким
чином, прислів'я й приказки, будучи частиною культури даного народу, завжди
залишалися й залишаться актуальними, незважаючи на стрімкий розвиток економіки
й науково-технічний прогрес. У
будь-який час прислів'я й приказки будуть характерною рисою даного народу,
об'єктом уваги й дослідження.
Література:
1. Аникин В.П.
Прибаутка. – Режим доступу: http://pribautka.ru/
2. Кусковская В.Н. Русские пословицы
и их соответствия с английскими./В.Н.Кусковская. –
М.: Русский язык, 1999. – С. 312.
3. Маравина М.В. Методологические аспекты исследования речевой
выраженности актуализационного и манипулятивного начал в паремиологии. – Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/metodologicheskie-aspekty-issledovaniya-rechevoy-vyrazhennosti-aktualizatsionnogo-i-manipulyativnogo-nachal-v-paremiologii
4. Полиниченко
Д.Ю. Концепт
«язык» в английской паремиологии. – Режим доступу: http://lincon.narod.ru/language.htm
5. Пословицы и поговорки народов
мира. – Режим доступу: http://budmudr.ru/
6.Савенкова Л.Б. Русская паремиология: семантический и
лингвокультурологический аспекты. / Л.Б. Савенкова.
– Ростов-на-Дону: Изд-во Рост. ун-та, 2002. – 240 с.
7. Санлыер Д.Ф. Роль
паремиологических единиц с анималистическим компонентом в формировании языковой
компетенции студентов в процессе подготовки переводчиков. – Режим доступу: http://vml.antat.ru/files/Mahmutov/article_3/Bakirova.pdf
9. Шагиахметова Л.И. Функции
паремиологических единиц. – Режим доступу: http://www.lib.csu.ru/vch/148/031.pdf