Гарбадин А.С.

Львівський національний університет імені Івана Франка

Концепції прогнозування глобальних наслідків в контексті політичного осмислення феномену глобалізації

Серед різноманітних концептуальних напрямків осмислення феномену глобалізації у політичній науці особливе місце посідають концепції прогнозування глобальних наслідків.

Американський політолог С. Хантінгтон вважає, що якщо 20те століття було століттям протистояння ідеологій, то нове століття стане століттям зіткнення цивілізацій і релігій. Він вважає, що цивілізаційні відмінності більш фундаментальні, ніж відмінності між політичними та ідеологічними режимами. Релігія розділяє людей сильніше, ніж їх етнічна приналежність.
Якщо під час «холодної війни» світ був розділений по політ економічним ознаками на капіталістичні і соціалістичні країни, а також ті, що розвиваються, то в даний час все більшого значення набуває поділ країн по етнокультурним особливостям.

Як приклад тут можна навести концепцію відчуженням К.Маркса, в межах якої основним критерієм самого відчуження ставала приватна власність – право на володіння засобами виробництва, тоді як культурні, релігійні, етнічні фактори вважались другорядними – такими, що не становлять ваги у формуванні відчуження. Тоді як сучасні реалії, а також праці багатьох дослідників звертають увагу на те, якого значення та ваги набувають фактори національного, релігійного, ґендерного характеру при побудові розрізнень та їх вияву як у межах громадянського суспільства, так і через класичні форми політичного представництва.

С.Хантігнтон вважає, що у 21му столітті зіткнення цивілізацій стане домінуючим чинником світової політики. Найбільш кровопролитні міжетнічні конфлікти будуть відбуватися уздовж ліній цивілізаційного розлому. Конфлікт на межі зіткнення західної та ісламської цивілізацій лише наростатиме. Тенденції етнокультурного регіоналізму та міжетнічних маргінальних конфліктів зумовлені глибокими розходженнями в розумінні ролі та змісту традицій, моралі, історії та культури. Поглиблюється взаємодія між народами і посилюється усвідомлення власної цивілізації. Відбувається віддалення людей в результаті соціально-економічних змін від традиційної моралі. Власне все це і дає підстави С.Хантінгтону говорити про те, що домінуванню Заходу як панівної цивілізації приходить кінець. Він стверджує, що Захід унікальний, але не універсальний. В сучасну епоху відповідальність Заходу полягає в збереженні власних інтересів, а не у вирішенні конфліктів між іншими народами, які не мають жодних наслідків для Заходу.

Серед теоретиків-прогнозистів найбільш виділяється З. Бжезинський, який сформулював модель вестернізації, як «американського Дао». Саме він акцентує увагу на продовженні лінії агресії в процесі глобалізації. На відміну, скажімо, від І.Валлерстайна, який прогнозував зміщення фінансово-економічного та культурного центру Нового світового порядку на Далекий Схід, З.Бжезинський вважає, що на роль такого центру можуть претендувати лише США. У якості ж основних інструментів впливу він виводить транснаціональні корпорації, очолювані фінансовою олігархією. Вони і повинні перетворити нашу планету в єдиний фінансово-економічний, культурний осередок, основою якого стануть США. Також, підкреслюючи важливість культури як фактору посилення глобалізаційних тенденцій, З.Бжезинський вважає, що якраз США володіють культурною перевагою та можуть претендувати на гегемона і у цій сфері.

Звісно, така позиція не є єдиною та безальтернативною. Зокрема Т. де Монтбріаль і Б.Бади, не погоджуючись з тезисом про поширення саме західних культурно-цивілізаційних принципів розвитку, зауважили зворотній процес – присутності інтересу індустріально-розвинутих суспільств до східних релігій, африканської культури і т.п.

Як бачимо, не існує єдиної позиції стосовно прогнозування ймовірних домінант у контексті глобального розвитку людства. Проте даний аспект не є єдиним та вичерпним в контексті розгляду ймовірних шляхів розвитку людства та політичної форми відносин стосовно глобалізації.

Так, Д. Коляр називає п'ять фундаментальних концептів, що характеризують масштаби змін, що апробуються сьогодні міжнародними відносинами, а саме: «незалежність», «взаємозалежність», «транснаціоналізм», «мондіалізація» і «глобалізація». Зміст останнього поняття характеризується їм у зіставленні з чотирма попередніми.

Зокрема, під «незалежністю» Д. Коляр розуміє ідентично до поняття суверенітету, а саме як свободу політичного рішення і вираз незалежності. Якраз результатом глобалізації є те, що жодна держава вже не володіє реальним сувернітетом, суть якого залишається видозміненою та обмеженою у значній мірі. «Взаємозалежність» являє собою поєднання залежностей суб’єктів та об’єктів один від одного, що включає безліч імовірних форм, зокрема і політичну. «Транснаціоналізмом» Д.Коляр позначає явище перетину кордонів багатьох держав як товарів, так і технологій глобального значення, що вже не вимагає узгодження із національним сувернітетом. «Мондіалізація» – це наслідок явищ, які пояснюються двома попередніми поняттями. В результаті розвитку глобалізаційних процесів, що викликають зміни і політичного характеру, поняття «кордону» втрачає своє класичне значення. Все це і виражається через мондіалізацію як пояснення взаємозалежності держав, національних і транснаціональних акторів впливу. «Глобалізація», вважає Д.Коляр являється останньою стадією мондіалізації.

Усі вище окреслені концептуальні підходи до пояснення наслідків розгортання глобалізації підкреслюють неоднозначний характер даного феномену, а також різноманітні варіанти можливого розвитку світу.