Здобувач кафедри політичних наук РДГУ Петрович І. В.

Рівненський державний гуманітарний університет, Україна

ДИСКУРС ЄВРОCКЕПТИКІВ В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЦІЇ ПОЛЬЩІ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

В Польщі євроскептики не є однорідні ані з організаційної точки зору, ані з ідейного огляду. Свій євроскептизм вони легіматизують, посилаючись на різні ідеологічні аспекти – з функціонуванням різних типів дискурсу. Окремі політичні угрупування разом із симпатизуючими з ними ЗМІ, акцентуючи різні проблеми, генерують євроскептичні субдискурси.

Варто зазначити, що євроскептики в Польщі поділяються на тих, які підривають ідею та інтеграційні процеси та, на тих, яких думка стосовно цієї теми переформувалась; вони акцептують актуальні інтегральні досягнення, але не хочуть подальшого поглиблення (певним винятком тут є Польська Партія Праці) [1, c.59-74].

Слід виділити шість типів євроскептичного дискурсу в Польщі: католико-народний, консервативно-ліберальний, соціалістичний, комуністичний, націоналістичний і зраціоналізований.

Скептичний дискурс поляків щодо Європейського Союзу є частиною більш загального значення – політичного дискурсу. Він, згідно з функціонально-прагматичним підходом, на відміну від наукового дискурсу, чи філософського – не відбувається у пізнавальному напрямі, а в маніпуляційному. Його мета спрямована на запобігання державою процесу подальшого поглиблення в структури Європейського Союзу, не зважаючи на акцептацію багатьох інтегральних досягнень [2, 6-11].

Деякі євроскептики ставлять під знаком питання чесність проведення референдуму щодо приєднання Польщі до ЄС. Вони вважають, що польський народ піддався впливу маніпуляцій ЗМІ, які багато часу приділяли, перш за все, євроентузіазму, а інформаційні програми стосувалися де-факто референдуму і пропаганди щодо ЄС. У зв’язку з цим рішення щодо підтримання трактату приєднання не мало раціонально-прагматичного характеру, а являло собою характер ідеологічно-емоційний. Євроскептики твердять, що їх старалися дискредитувати і створюють собі образ культурного, освіченого, розумного європейця протиставляючи його образу темного, нерозумного ворога Європи [3, 3-9].

До євроскептичних політичних партій належать Комуністична Партія Польщі, Польська Партія праці, Унія Реальної політики, Ліга Польських Сімей і Народне Відродження Польщі.

Умовний табір польських «євроскептиків» в процесі входження держави до Європейського Союзу був достатньо різнорідним (частина консервативно налаштованої «старої» інтелігенції, деякі католицькі організації, представники малочисельних ліворадикальних та анархістських гуртків тощо). Серед політичних сил, представлених у парламенті, найбільшим євроскептизмом вирізнялися Самооборона та Ліга Польських Родин [4, 4-5].

Після входження Польщі до Європейського Союзу Ліга Польських Родин виступає за співпрацю в рамках прав та угод. Партія є противником подальшої інтеграції, а також федеральних ідей, реалізація яких обмежувала б суверенність держав-членів. З цих причин партія відхиляє запровадження спільної валюти євро чи будь-якого нормативного акту, що нагадує європейську Конституцію.

Консервативно-ліберальну Унію Реальної Політики непокоять профедералістичні предилекції Європейського Союзу. Висунуті партією Унія Реальної Політики, кандидати в Європейський Парламент декларували боротьбу за Європу вільну від бюрократії, податкового тиску і центрального планування. Одним з ключових елементів європеїзму, який є цілком заакцептований правою і лівою сторонами європейської політичної сцени, є модель так званої соціальної держави.

Комуністична Партія Польщі вважає, що Європейський Союз є творцем великого капіталу, зумовленим імперіалістичними державами і становить інструмент втрати політичної працездатності польського суспільства через західний імперіалізм [5, 32-37].

Як стверджує Євроскептик Міхал Гаджинський, «вступ до Європейського Союзу був представлений багатьма політиками, як коронація багатолітнього процесу систематичної трансформації. Прихильники вступу Польщі до ЄС поступали нечесним шляхом. Жоден євроентузіаст не визнав, що на Польщу чекає обмеження її свободи» [1, 59-74].

Отже, в Польщі євроскептики не є однорідні ані з організаційної точки зору, ані з ідейного огляду. Свій євроскептизм вони легіматизують, посилаючись на різні ідеологічні аспекти – з функціонуванням різних типів дискурсу. Але їх позиція не є класично консервативною. Тому її зміна в напрямку розвитку багато в чому буде залежати від змісту і методології аргументації, яка застосовується в дискусіях. Протистояння євроскептиків носить цивілізований характер, вони здатні до діалогу, а це дає надію на прийняття раціональних рішень, які б відповідали національним інтересам Польщі.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Pączek E. Wymiary i możliwości polityki w Polsce na przełomie tysiącleci / E. Pączek. – Włocławek: PWSZ, 2007. – S. 59-74.

2. Pawłenko N. Szczegóły web-dyskursu na materiałach polskiego politycznego dyskursu / N. Pawłenko // Wprost.– 2008. – №2. – S.6-11.

3. Mitrus L. Wyzwania dla Polski / L. Mitrus // Czas. – 2010. - №9. – P. 3-9.

4. Herbst Krzysztof. Postawy społeczne wobec integracji z UE / Krzysztof Herbst // Tygodnik Głos. – 2004, od 19.02. – № 12. – S.4-5.

5. Warchala M. Polska i Unia Eropejska – wiedza, stereotypy, sympatie i antypatie / M. Warchala // Czas. – 2006. – №8. – S. 32-37.