Право/ 2. Адміністративне і фінансове право.

К.ю.н. Апаров А.М.

Київська державна академія водного транспорту імені гетьмана Петра

Конашевича-Сагайдачного

Критерії виділення адміністративно-процесуального права в самостійну галузь права

Можна стверджувати, що адміністративно-процесуальне право є самостійною галуззю права. Але це твердження вимагає доведення. По-перше, галузь, що знаходиться на стадії свого становлення і формування, а по-друге, галузь права вимагає свого швидкого розвитку в силу двох причин:

- визначення свого змісту на конституційному рівні – адміністративне судочинство;

- реального розвитку адміністративних відносин, що отримали своє нормативне врегулювання в різних нормативно-правових актах.

У теорії права виділяються три головні основи для виділення самостійної правової галузі: предмет правового регулювання, метод і наявність самостійної нормативно-правової бази, причому визначальним визнається предмет правового регулювання. Адміністративний процес має свій предмет регулювання, свої методи такого регулювання і нормативно-правову базу. Тому логічно зробити висновок про те, що система правових норм, спрямованих на регулювання суспільних відносин, що виникають у сфері судової адміністративно-процесуальної діяльності при вирішенні адміністративних спорів про суб'єктивні публічні права, утворює адміністративно-процесуальне право.

Адміністративно-процесуальне право – це частина публічного права. У теорії права існує концепція про об'єднання процесуальних галузей в єдину галузь публічного права - процесуальне право. Так, Ю.А. Тихомиров відмічає, що включення процесуальних норм в тексти статутних і тематичних законів не виключає необхідності поступового формування загальної галузі – процесуального права, якій властиві свій об'єкт і методи регулювання, специфічні норми, «стадійні» правовідносини, що виникають на фазах процесу, що послідовно змінюють один одного [1, c. 338]. В рамках процесуального права можна виділити чотири різновиди процесуального законодавства, що ґрунтується на положеннях Конституції України: конституційне, адміністративне, цивільне і кримінальне законодавство. Переважно ці галузі законодавства служать здійсненню судової влади, але вони можуть включати і процедури, властиві діяльності інших органів державної влади. Не усі названі галузі законодавства розвинені рівномірно, особливо це стосується адміністративно-процесуального законодавства. Зараз управлінські колізії і спори потрапляють в орбіту і конституційних, і господарських судів.

Представлена концепція багато в чому є спірною, але те, що усі названі публічні галузі мають загальний предмет є, на нашу думку, вірним твердженням. Предметом процесуального права можуть виступати спірно-судові відносини з приводу порушення (утиску, перешкоди в реалізації) прав, свобод і інтересів громадян, що охороняються законом. Галузеві предметні відмінності полягають в змістовних, а не формальних характеристиках цієї частини (вольових відносин) соціально-правового середовища.

Попри те, що в сьогоднішній адміністративно-правовій теорії адміністративно-процесуальне право не розглядається як самостійну галузь права, багато учених визнають за цією сукупністю норм і відносин автономний (до певної міри) характер і перспективу подальшого розвитку.

Таким чином, підсумовуючи вищесказане, можна дійти до таких висновків:

по-перше, в українському соціально-правовому середовищі склалася і об'єктивно існує сукупність відносин з вирішення спорів громадян з публічною владою у сфері публічного адміністрування в судовому порядку;

по-друге, ці відносини мають нормативну основу у вигляді групи норм, розосереджених залежно від суб'єкта звернення в ЦПК України, КАСУ;

по-третє, таке правове регулювання не є ефективним, оскільки не відбиває специфіки публічно-правового спору, а, навпаки, «підганяє» цю категорію спорів в рамки цивільного судочинства;

по-четверте, вітчизняна правова система має відповідний юридичний інструментарій для позначення судового порядку вирішення публічно-правових спорів, оскільки на конституційному рівні передбачена конструкція «адміністративне судочинство»;

по-п'яте, науково-правова доктрина робить реальні кроки з надання конституційній нормі реального змісту за допомогою активної законотворчої діяльності – прийнятий Кодекс адміністративного судочинства України.

Усі передумови для формування адміністративного процесуального права в якості самостійної галузі судового процесуального права сьогодні в Україні об'єктивно склалися. Тому, основне завдання сучасної адміністративно-правової науки полягає в необхідності розробки наукової основи галузі права, що формується, – адміністративного процесуального права.

Література:

1. Тихомиров Ю.А. Публичное право. – М., 1995. – 450 с.