Право/ 2. Адміністративне і фінансове право.

К.ю.н. Бєлікова О.В.

Класичний приватний університет

Теоретичні підходи до поняття адміністративного покарання

Адміністративні покарання як критерій адміністративної відповідальності є одним з ключових інститутів в адміністративному праві. Вони є самодостатнім правовим регулятором, що має матеріальну і процесуальну забезпеченість в праві і законодавстві.

У вітчизняній юридичній літературі справедливо відзначається, що адміністративні покарання «застосовуються в тих випадках, коли відповідні органи державної влади позбавлені можливості іншим чином впливати на правопорушників, попередити або присікти здійснюване ними правопорушення» [1, c. 89].

Адміністративне покарання є мірою державного примусу, передбаченою санкцією норми КУпАП. Покарання є встановленою державою мірою відповідальності за здійснення адміністративного правопорушення і застосовується з метою попередження здійснення нових проступків як самим правопорушником, так і іншими особами. Адміністративне покарання не може мати на меті приниження людської гідності фізичної особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, або спричинення йому фізичних страждань, а також завдання шкоди діловій репутації юридичної особи.

Правова категорій «адміністративне покарання», за твердженням А.П. Шергіна, разом з правовою категорією «адміністративне правопорушення» є одним з фундаментальних інститутів в адміністративно-деліктному праві. Їх діалектичний зв'язок констатує законодавець в дефініції адміністративного правопорушення, під яким розуміється тільки протиправне, винне діяння, за яке встановлена адміністративна відповідальність. Міра цього виду юридичної відповідальності – адміністративне покарання [2, c. 44].

Н.А. Стручков вірно стверджував, що «покарання є мірою примусу, що застосовується від імені держави за рішенням компетентного органу влади за протиправне діяння до особи, визнаної винною в його здійсненні, і що є системою правообмежень встановлених законом для покарання кожного виду» [3, c. 96].

Вказані заходи можуть бути встановлені тільки законом - актом вищої юридичної сили, законодавчим органом державної влади. Через застосування адміністративних покарань дається публічно-правова негативна оцінка державою вчиненого адміністративного правопорушення.

Покарання за своїм соціальним змістом – це захід, що застосовується компетентними органами держави і примусово позбавляє яких-небудь благ особи, яка провинилася. Благом може бути певне значиме для людини право, яке вона має, займає соціальне положення, має у власності майно, особиста свобода. Тому властивістю покарання є не що інше як правообмеження, іншими словами, обмеження у встановленому законом порядку використання того або іншого права, що сприймається людиною як благо. Іншого способу покарати правопорушника у держави немає.

Поняття «покарання» – це наукова абстракція, що орієнтує законодавця на конкретні рішення при встановленні в законі ознак того або іншого виду покарання, тобто властивих кожному виду правообмежень. Закріплена в законі система покарань дає можливість диференціювати реалізацію відповідальності осіб, які провинилися, оскільки кожен з видів покарання, що входять в неї, має свій комплекс правообмежень, що позбавляють або обмежують людину в тому або іншому благу.

Найважливіше місце в системі адміністративно-правових відносин займає інститут адміністративної відповідальності, що реалізовується через застосування адміністративних покарань.

В даному випадку доречне істотне уточнення правової природи адміністративного покарання, що є критерієм адміністративної відповідальності. Адміністративними покараннями є лише ті заходи адміністративного примусу, які закріплені в КУпАП. Всякі інші передбачені нормами чинного законодавства України заходи примусу адміністративними покараннями бути не можуть.

Перераховані в цьому Кодексі види адміністративних стягнень у своїй сукупності утворюють відповідну систему адміністративних покарань. Так, відповідно до ст. 24 КУпАП за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення: 1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; 4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); 5-1) громадські роботи; 6) виправні роботи; 7) адміністративний арешт.

Адміністративне покарання є встановленою державою мірою відповідальності за здійснення адміністративного правопорушення і застосовується з метою попередження здійснення нових проступків як самим правопорушником, так і іншими особами.

Література:

1. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер'янов (голова). – К,: Видавництво «Юридична думка», 2004. – 584 с.

2. Шергин А.П. Комментарий к Кодексу Российской Федерации об административных правонарушениях. М.: ПБОЮЛ Григорян А.Ф., 2002. – 320 c.

3. Стручков Н.А. О наказании, системе его видов и иных мерах уголовноправового воздействия // Актуальные проблемы уголовного права: Сборник научных работ. М.: ИГП АН СССР, 1988. – 190 c.