Стешенко Т.В.

кандидат юридичних наук, доцент, Національний університет

«Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

ДЕЯКІ ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ

Визнання народу носієм суверенитету і єдиним джерелом влади в Україні, а також формування демократичної правової держави вимагають активного дослідження проблем, пов’язаних із функціонуванням форм безпосередньої демократії.

Найбільш поширеною формою прямого народовладдя є вибори. Вони постійно застосовуються у більшості країн світу, є “сучасною, цивілізованою правовою формою завоювання й оновлення влади, приведення її структур та діяльності у відповідність до потреб життя”. Громадяни, беручи участь у виборі своїх представників, тим самим здійснюють фактично належну їм державну владу.

Як у вітчизняній, так і в зарубіжній науці конституційного права існує розмаїття точок зору з приводу визначення поняття виборів.

Коли говорять про вибори, то мають на увазі принаймні два значення цього слова - широке та вузьке. Право вибору в широкому (філософському) розумінні є одним із виявів абсолютної свободи, адже, як відомо, найвища свобода - це свобода вибору. При цьому необхідно розмежовувати поняття “вибору” та “обрання”. Вибирати - це віддавати перевагу комусь або чомусь. Натомість обирати - значить визнавати когось авторитетною людиною, гідною вершити громадські справи. При обранні завжди існує вибір, навіть якщо балотується один кандидат, - вибір обрати чи не обрати. Отже, вибори - це не самий тільки вибір, головним у них є обрання, делегування повноважень, наділення владою, визнання вищої авторитетності за певною особою, лідером.

Вибори у вузькому (правовому) розумінні розглядають як процес, спосіб, процедуру формування органів державної влади та місцевого самоврядування (представницьких органів) чи заповнення вакантних посад (обрання службових осіб) шляхом голосування. Під виборами також розуміють: участь громадян у здійсненні державної влади шляхом висунення кандидатів і обрання їх у представницькі органи державної влади; форму реалізації виборчих прав шляхом участі у виборчій кампанії; спосіб залучення громадян до виконання публічних функцій у державних і самоврядних установах шляхом голосування; передачу влади від виборців до тих, кого вони обирають; форму вираження волі народу стосовно тих його представників, яким він довіряє здійснювати державну владу; сукупність етапів виборчих дій і процедур, регламентованих законодавчими і іншими нормативними правовими актами; акт волевиявлення народу, спрямований на формування складу органів державної влади і місцевого самоврядування; сукупність встановлених відповідно до інтересів народу організаційно-правових норм, якими держава гарантує виборцям реальну участь у формуванні представницьких органів державної влади як безпосередньо, вільним волевиявленням під час голосування, так і через обраних ними депутатів.

Ряд науковців вважають, що вибори є невід`ємним елементом громадсько-політичного життя, політичним суспільно-правовим інститутом.

У виборчому законодавстві приділяється велика увага виборчому процесу, тобто певної врегульованої правовими нормами сукупності дій громадян і уповноважених органів, які спрямовані на формування якісного і кількісного складу органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Науковці-державознавці висловлюють різноманітні точки зору щодо поняття виборчого процесу. Так, І.П.Ільінський, Б.А.Страшун, В.І.Ястребов пишуть, що виборчий процес - це діяльність уповноважених суб`єктів по підготовці і проведенню виборів, а також норми, що дану діяльність регулюють.

В.В.Молдован, В.Ф.Мелащенко вважають, що це встановлена законодавством процедура, порядок організації і проведення виборів, один із елементів виборчої системи.

В українській юридичній енциклопедії виборчий процес теж сформульовано як один з основних елементів виборчої системи, що забезпечує організацію проведення виборів у встановленому законом порядку.

В.В.Кравченко зазначає, що виборчий процес – це врегульована правовими та іншими соціальними нормами діяльність органів, організацій, окремих громадян, їх колективів і груп з підготовки та проведення виборів до представницьких та інших виборних органів державної влади і місцевого самоврядування.

М.І.Ставнійчук під виборчим процесом розуміє врегульовану законом специфічну діяльність уповноважених органів і громадян держави, спрямовану на формування конституційного якісного і кількісного складу органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

В.Д.Яворський у зміст виборчого процесу включає складну структуру технологій як ефективного засобу забезпечення і захисту активного і пасивного виборчого права громадян України шляхом послідовного впровадження комплексу виборчих дій та процедур.

Члени Центральної виборчої комісії України мають своє визначення виборчого процесу, під яким розуміють урегульовану законами діяльність уповноважених органів та громадян держави, спрямовану на підготовку і проведення виборів представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування, обрання та наділення повноваженнями посадових осіб.

На основі різноманітних точок зору науковців, вчених-юристів можливо зробити висновок, що виборчий процес як правова категорія є окремим правовим інститутом конституційного права, під яким слід розуміти сукупність конституційно-процесуальних норм, що регулюють порядок формування представницьких органів держави та інших виборних органів державної влади і органів місцевого самоврядування, обрання посадових осіб держави.

Виборчий процес охоплює всю багатоманітність суспільних відносин, що виникають у зв`язку з формуванням зазначених органів та обранням посадових осіб. Він має свою внутрішню цілісність та відокремленість і розгортається у вигляді послідовно-регламентованих, спрямованих на забезпечення прийняття акту виборів, етапів, стадій. Від того на скільки якісно організований виборчий процес в державі, залежить результат виборів, а отже і належна реалізація виборчих прав громадян України.

Серед характерних особливостей виборчого процесу називаються його опора на основи конституційного ладу, нормативна урегульованість дій учасників процесу організації і проведення виборів, логічна послідовність його стадій. Виходячи з цього, можливо охарактеризувати виборчий процес і з організаційної точки зору як врегульовану нормативно-правовими актами й іншими спеціальними нормами, діяльність учасників виборчого процесу, яка складається із взаємопов’язаних і побудованих у логічній послідовності стадій, що опираються на демократичні принципи національного виборчого права і направлену надавати виборам легітимного характеру.

Література:

1. Яворський В.Д. Сучасний виборчий процес в Україні: політико-правовий аспект // Вибори Президента України – 99: проблеми теорії і практики. Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції (доповіді, виступи, рекомендації). - К.: Центральна виборча комісія, 2000. - С. 84-86.

2. Ставнійчук М.І. Законодавство про вибори народних депутатів України: проблеми теорії і практики: Автореф. канд. дисерт. - К.: Видавничий центр Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 1999. - 18 с.

3. Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000. - 320 с.

4. Ковальчук О.Б. Виборчий процесс в Україні: конституційно-правові аспекти. 2002 р.

5. Князев С.Д. Избирательный процесс: Понятие, особенности и структура. // Правоведение. – 1999. - № 3. – С. 42-54.

6. Тодика Ю.М., Клименко Г.Б. Основи конституційного права України. Навчальний посібник. - Х.: Фірма “Консул”, 1998. - 117 с.