Экономические науки / 10. Экономика предприятия

Бондаренко Руслан Євгенович

Одеський Національний політехнічний університет, Україна

Методичні основи аналізу майна підприємства і джерел його утворення в сучасних умовах

В сучасних умовах структура майна є тим фактором, що безпосередньо впливає на фінансовий стан підприємства – його платоспроможність і ліквідність, величину доходу, рентабельність діяльності. Оцінка джерел утворення коштівпідприємства проводиться як внутрішніми, так і зовнішніми користувачами бухгалтерської інформації. Зовнішні користувачі (банки, інвестори) оцінюють зміну частки власних коштівпідприємства в загальній сумі джерел коштівіз погляду фінансового ризику при висновку угод. Ризик наростає зі зменшенням частки власного капіталу. Внутрішній аналіз структури майна зв'язаний з оцінкою альтернативних варіантів фінансування діяльності підприємства. При цьому основними критеріями вибору є умови залучення позикових кошт, їхня «ціна», ступінь ризику, можливі напрямки використання і т.д. [1]

Капітал усякого підприємства представлений двома складовими: власними і позиковими коштами. Розмір власного капіталу являє собою рахункову величину, одержувану в результаті виключення із суми активів величини зобов'язань підприємства.

Розглянемо основні елементи власного капіталу. У його складі можуть бути виділені наступні складові [1-2]:

- статутний капітал;

- додатковий капітал;

- резервний капітал;

- резерви (фонди);

- нерозподілений прибуток;

По їхньому співвідношенню роблять деякі висновки щодо ефективності виробничо-комерційної діяльності підприємства.

Розподіл власних джерел на капітал і резерви носить не стільки теоретичне, скільки практичне значення: по співвідношенню і динаміці цих груп оцінюють ділову активність і ефективність діяльності підприємства. Тенденція до збільшення питомої ваги другої групи (резерви) характеризує здатність нарощення кошт, вкладених в активи підприємства [2-3].

Позикові кошти являють собою правові і господарські зобов'язання підприємства перед третіми особами. До них відносяться:

· довгострокові кредити банків, отримані на термін більш одного року;

· довгострокові позики – позички позикодавців (крім банків) на термін більш року;

· короткострокові кредити банків, що знаходяться як усередині країни, так і за рубежем, на термін не більш одного року;

· кредиторська заборгованість підприємства постачальникам і підрядчикам, по розрахунках з бюджетом, перед своїми робітниками по оплаті їхньої праці, заборгованість органам соціального страхування і забезпечення, заборгованість підприємства іншим господарським контрагентам.

До основних показників, що характеризують структуру майна, відносять коефіцієнт власності і коефіцієнт фінансової залежності [4].

Коефіцієнт власності характеризує частку власного капіталу в структурі капіталу компанії, а, отже, співвідношення інтересів власників підприємства і кредиторів. У західній практиці вважається, що цей коефіцієнт бажано підтримувати на досить високому рівні, оскільки в такому випадку він свідчить про стабільну фінансову структуру кошт, який віддають перевагу кредитори. Вона виражається в невисокій питомій вазі позикового капіталу і більш високому рівні кошт, забезпечених власними коштами. Це є захистом від великих втрат у періоди ділової активності і гарантій одержання кредитів. Коефіцієнтом власності, що характеризує досить стабільне фінансове становище за інших рівних умов в очах інвесторів і кредиторів, є відношення власного капіталу до підсумку коштівна рівні шістдесятьох відсотків [4].

Коефіцієнт фінансової залежності характеризує залежність фірми від зовнішніх позик. Чим він вище, тим більше позик у компанії, і тем ризикованіше ситуація, що може привести до банкрутства підприємства. Високий рівень коефіцієнта відображає також потенційну небезпеку виникнення в підприємства коштів. Вважається, що цей коефіцієнт в умовах економіки не повинний перевищувати одиницю. Він відіграє найважливішу роль при рішенні підприємством питання про вибір джерел фінансування.

Методика аналізу структури майна містить у собі [2,3]:

· загальний аналіз структури майна підприємства і джерел його утворення;

· розрахунок величини реальних активів;

· розрахунок власних оборотних коштів;

· аналіз майна підприємства з погляду джерел його утворення.

Таким чином, структура майна впливає на фінансове становище підприємства, а ефективність використання майна є одним з найважливіших критеріїв для рішення питання про доцільність вкладення коштіву підприємство.

Література:

1. Ефимова О.В. Как анализировать финансовое положение предприятия. - М.: АО «Бизнес школа».-1999 г.

2. Хелферт Э. Техника финансового анализа. – М.: Аудит. - 1999 г.

3. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Финансовый анализ: – М.: Издательство «ДИС».-1999 г.

4. Балабанов И.Т Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом?.-М.: Финансы и статистика. - 1997 г.