Гаджа Т. В.

                                                                          Науковий керівник: Дранович М. П.

                                          Буковинська державна фінансова академія м. Чернівці

 

Інвестиційний клімат в Україні.

 

Тема присвячена розгляду інвестиційного клімату в Україні та здійсненню аналізу причин його коливання, а також шляхів вирішення проблем інвестиційної діяльності.

Постановка проблеми. Пошук шляхів для забезпечення сприятливого інвестиційного клімату в Україні, що залишається питанням стратегічної важливості, від реалізації якого залежать соціально-економічна динаміка, ефективність залучення в світовий поділ праці, можливості модернізації на цій основі національної економіки.

Опис основних джерел і публікацій. Інвестиційний клімат в Україні впродовж останніх десяти років був досить нестабільним, проблематику іноземного інвестування в економіку України постійною досліджують такі вчені як: М. В. Геєць, О.О. Другов, Т.В. Детюк, С.А. Єрохін, А.А Кириченко, Р. М. Потельнюхов, Т. П. Самойлова В. Г. Федоренко,  А.А Харламова,  Б. М. Щукін.

Метою даної статті є здійснення аналізу розвитку інвестиційного клімату в Україні на основі показників, тобто сукупності об’єктивних та суб’єктивних умов, які впливають на процес інвестування народного господарства та окремих підприємств, компаній, галузей.

Виклад основного матеріалу. Оскільки дана тема є актуальною, та має на меті здійснити аналіз основних причин низького рівня інвестиційної активності, що мають безпосередній вплив на основні складові джерел фінансування інвестицій - власні кошти підприємств (прибуток підприємств) серед яких  виокремлюють:

-   посилення ризиків дестабілізації на валютному ринку;

-   збереження складної ситуації у банківській сфері, зокрема недостатні обсяги довгострокового кредитування вітчизняної економіки;

-   незадовільна кон’юнктура зовнішнього ринку за традиційними товарними групами українського експорту;

-   низька купівельна спроможність населення, що звужує ємкість внутрішнього ринку;

-   обмежені можливості доступу до фінансових ресурсів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;

-   зниження рівня прибутковості українських підприємств;

-   збільшення курсової різниці розрахункових обсягів кумулятивного

показника залучених прямих іноземних інвестицій в Україну у зв’язку із падінням офіційного курсу гривні до долара США, тощо [3, с.26].

Як наслідок, обсяги інвестицій в основний капітал за 2009 рік скоротились на 43,7% по відношенню до відповідного періоду 2008 року та становили 87 млрд. грн. Проте у 2010 році інвестиції в основний капітал збільшились на 24,7% порівняно з  2009 роком і становили 84,6%, а чистий приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці України у січні-березні 2010 року склав 98,3 млн. доларів, що становить 12% від рівня січня-березня 2009 року [6]. Отже, зважаючи на поточні тенденції, можна говорити про появу ознак стабілізації і пожвавлення вітчизняної економіки. Поштовхом для виходу провідних сфер економіки з фінансово-економічної кризи стало підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, що потребує спрямування значних обсягів інвестицій на оновлення основних фондів на основі ресурсозбереження, енергозбереження, впровадження інновацій та започаткування нових екологічно безпечних технологій виробництва [5, c. 56].

Потенційно наша країна, володіючи значним внутрішнім ринком, розгалуженим промисловим і сільськогосподарським потенціалом, багатими та різноманітними природними ресурсами, а також вигідним геополітичним розташуванням, може стати одним із провідних європейських реципієнтів інвестицій. Україною успадкована потужна інфраструктура виводу добутої сировини, металів, хімічних добрив та зернових на світові ринки. Це нафто- і газопроводи, портове господарство, залізниця тощо. Водночас в Україні поки що невисока порівняно з розвиненими країнами частка оплати праці у ВВП [2, c. 199 - 200].

Країна здатна збільшувати додатковий капітал, маючи, по-перше, людські ресурси (трудові, управлінські, адміністративні), що володіють навичками, необхідними для перетворення інвестиційних засобів (заощаджень) у реальні інвестиції, по-друге - ефективний платоспроможний попит на продукцію, вироблену в результаті інвестицій [7].

У національній економіці існує ряд перешкод, які можуть обмежувати, як самі інвестиції, так і ефективний попит на них. На думку експертів Світового банку основними перешкодами для підвищення привабливості в очах як іноземних, так і внутрішніх інвесторів є обтяжливі регуляторні процедури, зокрема:

-   складність адміністрування податків, місце України у рейтинговому

дослідженні Міжнародної фінансової корпорації (МФК), група Світового банку “Ведення бізнесу” за показниками “система оподаткування” – 181 серед 183 країн, що досліджуються. За цим показником ми випереджаємо лише Республіку Білорусь та Венесуелу;

-   кількість та складність отримання дозволів, місце України у

рейтинговому дослідженні МФК “Ведення бізнесу” за показниками “дозвільна система у будівництві” – 181 серед 183 країн, що досліджуються. За цим показником ми випереджаємо лише Російську Федерацію та Еритрею (країна в північно-східній Африці);

-   технічне регулювання (сертифікація та стандартизація);

-   перевірки органів державного нагляду [1, c.46].

На сьогодні в Україні вже створено сприятливе правове поле для здійснення інвестиційної діяльності. Зокрема, ця сфера регулюється Законами України: “Про інвестиційну діяльність”, “Про режим іноземного    інвестування”, “Про захист іноземних інвестицій на Україні”, “Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження”, тощо, якими передбачено [4, с.98]:

-   державні гарантії захисту інвестицій, незалежно від форм власності;

-   застосування національного режиму валютного регулювання та

справляння податків на території України до суб`єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб, створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їх внесення;

-   відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду,

завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або не належного виконання державними органами України чи посадовими особами передбачених законодавством обов`язків щодо іноземного інвестора;

-   повернення інвестиції іноземному інвестору в натуральній формі або

валюті інвестування без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі в разі припинення інвестиційної діяльності.

           Слід зазначити, що шляхами вирішення проблем інвестиційної діяльності та водночас важливими та актуальними є питання:

- удосконалення правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення сприятливого інвестиційного клімату й формування основи збереження та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки. З метою забезпечення стійкого росту надходження інвестицій в економіку країни та реалізації інноваційно-інвестиційної моделі економічного розвитку Мінекономіки постійно ведеться робота щодо удосконалення правового поля у сфері інвестиційної діяльності;

- публічна підтримка інвестиційної політики держави з боку інвесторів, необхідність прискорення очікуваних змін у сфері регуляторного законодавства вимагає, щоб інвестори займали активну позицію, пропонуючи Кабінету Міністрів України професійно підготовлені, у співпраці з центральними органами виконавчої влади, проекти актів законодавства, що містять чіткі і виважені механізми розв’язання конкретних проблем в інвестиційній сфері;

- дослідження та вдосконалення проблем, які на даний час найбільш негативно впливають на інвестиційні процеси в Україні та потребують першочергового розв’язання, сконцентровані у сфері діяльності: судової гілки влади; корпоративного управління; земельних відносин; функціонування аграрного ринку; фондового ринку;банківської системи; сфери технічного регулювання; податкової системи, зокрема адміністрування податків, валютного регулювання, звітності і контролю у цій сфері [2, с.201].

Дана тема є одною з найактуальніших, адже забезпечення сприятливого інвестиційного клімату в Україні залишається питанням стратегічної важливості, від ефективної інвестиційної політики залежить стан виробництва, положення і рівень технічної оснащеності основних фондів підприємств народного господарства, можливості структурної перебудови економіки і вирішення соціальних та екологічних проблем.

                               Список використаних джерел

 

1.     Детюк Т. В. Інвестиційний клімат України\\ Економіка і держава – 2010 №1. – с. 45-49

2.     Другов О.О. Активізація інвестиційної діяльності в умовах росту в ній участі іноземних інвесторів / О.О. Другов, О.С. Орловський // Регіональна економіка. – 2010. – №8 (44). – с. 198-204.

3.     Потельнюхов Р. М.  Інвестиційна привабливість економіки України \\ Інвестиції: практика і досвід – 2009. - №21 – с.24-28

4.      Самойлова Т. П. Інвестиції капіталу та інвестиційний клімат в Україні // Економічний вісник. — 2009. — № 1. — с. 95-100. — (проблеми мікро- та макроекономіки України).

5.     Щукін Б. М. Аналіз інвестиційної діяльності. — К.: МАУП, 2009. – 128c.;

6.     Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] /  Офіційний веб-сайт. – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua

7.     Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського [Електронний ресурс] /  Офіційний веб-сайт. – Режим доступу:  www.nbuv.gov.ua