Экономические науки/4. Инвестиционная деятельность и фондовые рынки

Змієнко М.О.

Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”, Україна

МІСЦЕ КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ У СИСТЕМІ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Процес формування національної економічної системи є безперечно ключових у загальній структурі розвитку та реалізації стратегічних програм та напрямів будь-якої держави. Саме формування конкурентоспроможного, здатного до швидкої адаптації під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів, сучасного ринкового середовища дає змогу здійснювати такі необхідні структурні та організаційні зміни, які призводять до підвищення загального соціально-економічного стану.

Одну з найважливіших ролей у розвитку та реалізації даних процесів відіграє  інвестиційна діяльність, яка дає змогу залучати такі необхідні для цього ресурси (як фінансові, так і матеріальні, трудові та ін.).

Класифікацію інвестицій можна проводити за багатьма ознаками, однією з яких є розподіл інвестицій в залежності від об’єкта  інвестування. Відповідно до цієї ознаки інвестиції можуть виступати у різноманітних видах, а саме:

·        реальні – вкладення коштів або майна у реальні активи, що можуть виступати у матеріальній або нематеріальній формах;

·        фінансові – вкладення коштів у фінансові інструменти (корпоративних прав, цінних папepiв, деривативів та ін.).

·        інноваційні -  вкладення коштів у нематеріальні активи, результатом чого є впровадження досягнень науково-технічного прогресу (НТП).

·        інтелектуальні - вкладення коштів у об’єкти інтелектуальної власності.

Реальні інвестиції досить часто ще називають капітальними інвестиціями або капітальними вкладеннями.

Категорію капітальні інвестиції досить часто повязують з категорією “капітальні вкладення”. В такому випадку капітальні інвестиції можна визначити як інвестиції (витрати) на створення нових та розширеня, реструктуризацію діючих основних фондів виробничого та невиробничого призначення. Інвестиції у відтворення основних фондів і пов’язані з цим зміни оборотного капіталу є капітальними вкладеннями [1].

Відповідно до чинного законодавства капітальні інвестиції – це сукупність витрат, пов’язаних з придбанням, будівництвом нових та оновленням , модернізацією діючих необоротних активів [2].

Виходячи з визначення капітальних інвестицій, можна виділити основні напрямки їх використання та задачі, реалізації яких вони сприяють:

·        проведення політики розширеного відтворення;

·        прискорення НТП та впровадження його досягнень;

·        підвищення загального рівня конкурентоспроможності вітчизняної економіки;

·        проведення структурної перебудови господарського комплексу країни;

·        підвищення рівня збалансованості між усіма секторами народного господарства;

·        вирішення нагальних соціальних та економічних проблем;

·        сприяння зниження показників рівня безробіття;

·        інші.

Капітальні вкладення мають важливе значення, обумовлене роллю, що виконують знову створені чи модернізовані засоби праці в процесі виробництва матеріальних благ. Як важливий фактор розширеного суспільного відтворення досягнень науково-технічного прогресу, що створює матеріальні умови для росту й удосконалювання суспільного виробництва і підвищення матеріального добробуту народу [3].

Отже, капітальні інвестиції займають чільне місце у системі інвестиційної діяльності, адже саме за рахунок залучення та використання даних інвестицій відбуваються структурна перебудова економічної системи, а також провадження науково-технічного розвитку та переозброєння існуючого господарського комплексу.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1.   Гуткевич С.А. Управление инвестиционным процессом в аграрной сфере / Гуткевич С.А. К. : ИАЭ УААН, 2000. 267с.

2.   Кабінет Міністрів України П О С Т А Н О В А Про затвердження Національного стандарту N 3 "Оцінка цілісних майнових комплексів" (Національний стандарт, п.2) від 29 листопада 2006 р. N 1655 м.Київ.

3.   Чирик Н.В. Управління капітальними інвестиціями в умовах ринкової трансформації економіки України / Н.В. Чирик, Н.А. Щербакова // Фінанси, облік і аудит. – 2009. – 14. – С.324–330.