К.е.н. Щебликіна І.О.

 

Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського,

м. Сімферополь

 

 

ВИРОБНИЧА ДЕМОКРАТИЯ В СИСТЕМІ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

 

 

Людина віддає роботі більшу частину свого життя, а тому виробничі відносини впливають  на розвиток особистості. Правові основи виробничих відносин визначаються державою, а конкретні відносини між керівниками і працівниками виникають самостійно під впливом законодавства про працю. Чим більше повноважень надає законодавство працівникові, чим більше розвинена на підприємствах виробнича демократія, яка формується державним законодавством, тим більше можливостей надається працівникові для розвитку своєї особистості і краще реалізується людський капітал.

Різні підходи до виробничої демократії забезпечують працівникам або їхнім представникам різні ступені влади і впливу на процес прийняття рішень в організації. Всі вони, однак, пов’язані зі створенням інститутів і механізмів для того, щоб підняти інтереси і цілі працівників на вищий рівень.

Виробнича демократія може приймати різні форми.

1. Робочий контроль, якщо персонал є єдиним джерелом авторитету в організації, навіть за умови, що організацією формально володіє інше джерело (наприклад, держава), і від керівників потрібне проведення політики, обумовленої колективом. Це, якщо можна так сказати, пряма форма демократії, у якій всі працівники потенційно залучені у визначення політики.

2. Робочий кооператив, коли працівники фактично володіють організацією і керівництво (обране працівниками і з робітничого середовища, якщо це можливо) діє відповідно до  політики, сформульованої й санкціонуємої працівниками.

3. Робочі директори, які є представниками персоналу, входять до ради директорів і залучені у визначення широкої політики компанії. На відміну від інших форм виробничої демократії тут не очікується, що представники персоналу будуть мати більший ступінь впливу у рішеннях щодо управління компанією. Однак у системі спільного визначення в Німеччині робочі директори діють у тандемі з робочими радами, що дозволяє їм мати більший вплив у сфері управління.

4. Висновок колективного трудового договору, що є формою виробничої демократії, тому що включає формальне визнання за керівництвом права на прийняття всіх рішень в організації.

Ці різні форми виробничої демократії можуть рівнятися за участю персоналу і з залученням персоналу. Залученість працівника часто стосується його безпосередніх обов’язків, а працівники або їхні представники мають кілька формальних прав на участь у процесі прийняття рішень. У Великобританії в останні роки інтерес перемістився з виробничої демократії на інші форми участі персоналу, які, з погляду  керівництва, надають переваги залучення без втрати прав керівництва на управління компанією. Однак тиск із боку Європейського Союзу, Співтовариства, здійснене з метою розширення виробничої демократії, може бути сильною противагою цим тенденціям.

Виробнича демократія знімає протиріччя між владою та волею, оскільки знімає відчуження між керівниками і підлеглими, між правами, обов’язками та відповідальністю. На відміну від всіх минулих і нинішніх соціально-економічних систем система самоврядування і групової власності працівників опирається одночасно як на ідеалістичні, так і на меркантильні компоненти людської психології та дозволяє людям працювати «як для всіх, так і для себе». І, нарешті, що може бути саме головне для сьогоднішнього стану українського менеджменту: виробнича демократія вводить у сферу управління механізми природної конкуренції, аналогічні ринковим механізмам в економіці.