Асистент Шилова Т.С., студентка Віт О.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Податок на прибуток: перспективи та реалії сьогодення

Податок на прибуток підприємств є одним з найвагоміших серед прямих податків, який у своєму арсеналі має крім фіскального значення ще й широкі можливості щодо координування й стимулювання розвитку підприємництва.

За допомогою податку на прибуток можна регулювати напрямки розподілу прибутку (накопичення чи споживання), вибір методів фінансування інвестицій (самофінансування, залучені чи позичкові засоби), розподіл трудових і матеріальних ресурсів між окремими сферами господарської діяльності, розподіл і перерозподіл ВВП, темпи економічного зростання на макрорівні.

На сучасному етапі підприємства здійснюють розрахунок податку на прибуток за двома методиками – бухгалтерською та податковою. Податковий облік має перед собою фіскальні і регулюючі цілі, бухгалтерський – надання достовірної інформації про фінансовий стан підприємства. Внаслідок цього виникають певні розбіжності. При цьому необхідно врахувати, що ці два види обліку не є автономними, так як вони базуються на спільній первинній документації.

Виходячи з вищесказаного, важливість та актуальність проблеми обліку розрахунків з бюджетом за податком на прибуток, розробки заходів наближення податкового і бухгалтерського обліку, ліквідації виникнення податкових різниць, полегшення процесу його нарахування та сплати визначили і обумовили потребу в окремому її дослідженні. Особливу увагу викликає дана тематика на фоні прийняття Податкового Кодексу України, який за оцінками його авторів повинен ліквідувати більшість небажаних явищ в процесі оподаткування підприємств та зменшити податковий тиск на них.

Дана тематика знайшла своє відображення в дослідженнях багатьох вітчизняних вчених, а саме: О.П. Габрук, О.Н. Задорожного, Ю.І. Іванова, М.В. Коновалової, В.В. Завгороднєвої, О.С. Гусакової, А.Г. Свіріденко та інших.

Основними причинами виникнення розбіжностей між податковим та бухгалтерським обліком податку на прибуток підприємств є неузгодженість податкового законодавства та законодавства, що регулює ведення бухгалтерського обліку, а саме двояке трактування одних і тих же понять у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №17 «Податок на прибуток». Дану проблему взявся вирішити прийнятий нещодавно Податковий Кодекс. Тому, на нашу думку, варто розглянути основні «камені спотикання» в процесі нарахування та сплати податку на прибуток та дослідити, які методики їх ліквідації пропонує вищезгаданий кодекс.

Слід зауважити, що для підприємства сума податку на прибуток відноситься в бухгалтерському обліку до складу витрат. В податковому обліку податок на прибуток до валових витрат не включається. Податковий Кодекс пропонує податки, що сплачує підприємство, все ж таки відносити до витрат.

Варто зазначити, що розробники Податкового Кодексу, не зважаючи на численні критичні відгуки, зробили чимало кроків до нівелювання розбіжностей між податковим і бухгалтерським обліком.

Основними відмінними рисами бухгалтерського і податкового обліку є:

1) Відмінності у визначенні прибутку до оподаткування.

В бухгалтерському обліку прибуток до оподаткування визначається за даними П(С)БО 17 «Податок на прибуток» і, в основному, являє собою різницю між доходами та витратами за мінусом непрямих податків [3]. Згідно Закону про оподаткування прибуток до оподаткування визначається як різниця між скоригованим валовим доходом, скоригованими валовими витратами та амортизацією необоротних активів виробничого призначення [1], тобто амортизація є окремою складовою при розрахунку прибутку до оподаткування. Податковий Кодекс в даному випадку ліквідує поняття «валовий дохід» та «валові витрати» і подає об’єкт оподаткування як прибуток, що визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду [2], що можна назвати спробою наближення податкового і бухгалтерського обліку, але далеко не вирішенням даної проблеми.

2) Момент реалізації.

В бухгалтерському обліку моментом реалізації є відвантаження продукції, виконання робіт, які призводять до зміни власника цієї продукції, робіт, послуг. В податковому обліку моментом реалізації (продажу) вважається так звана перша подія, або відвантаження товарів, робіт, послуг, або отримання грошових коштів у вигляді попередньої оплати (авансу). В цьому питанні Податковий Кодекс не вносить ніяких змін.

3) Відмінності у змісті витрат і валових витрат, доходів і валових доходів.

На даному проміжку аналізу Податковий Кодекс все-таки зводить визначення понять витрати і доходи до спільного з поняттями, що використовуються в бухгалтерському обліку. Так, відповідно до п.14.1.27 ст.14 Податкового Кодексу витрати – це сума будь-яких витрат платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу [2]. Однак відповідно до досі чинного Закону про оподаткування і надалі використовується поняття валові витрати, під якими розуміються будь-які витрати понесені підприємством у зв’язку з веденням господарської діяльності [1].

Варто також зазначити, що Податковим Кодексом значно скорочується список витрат, які в бухгалтерському обліку визнаються витратами, а в податковому не включаються до їх складу (наприклад, резерв на покриття безнадійної заборгованості віднесли до складу витрат, однак попередня оплата (аванс) й надалі до їх складу не включається). На жаль, дані зміни не є значними, тому не можна вважати, що вони кардинально змінять ситуацію.

Доходи в бухгалтерському обліку включають в себе продажну вартість, за мінусом непрямих податків, всіх видів основних засобів. В податковому обліку валовий дохід при реалізації основних фондів 2-4 груп виникає лише за умови, якщо продажна вартість, за мінусом ПДВ об’єктів, які продаються у звітному періоді, перевищує залишкову вартість всієї групи [4, c.14].

Проблемним питанням податкового і фінансового обліку залишається нарахування амортизації основних засобів.

Бухгалтерський облік визнає основними засобами матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» дає наступне визначення: основні фонди – це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом [1].

Податковий Кодекс трактує основні засоби як матеріальні активи, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) [2].

Якщо в фінансовому обліку будуть амортизуватися всі основні засоби незалежно від мети їх використання, то в податковому обліку амортизації підлягають витрати тільки на придбання основних фондів власного виробничого використання.

Не зважаючи на те, що визначення поняття «амортизація» в Податковому Кодексі зводиться до бухгалтерського, податкова амортизація все-рівно передбачає жорстке регламентування. Для амортизації основні фонди (засоби) розподіляються за групами. Податковим законодавством для кожної групи встановлені норми амортизації, але дозволено приймати рішення про застосування інших норм амортизації. Головне, щоб обрана норма не перевищувала визначених Законом про оподаткування меж.

При використанні бухгалтерського методу для розрахунку податкової амортизації потрібно обов’язково співставляти отримані дані з нормами податкового законодавства і ні в якому разі не допускати їх перевищення. Це зводить нанівець саме використання бухгалтерських норм амортизації, бо потребує додаткового контролю, витрачання зайвого часу, і все одно не дає ідентичних даних в бухгалтерському і податковому обліку.

Отже, досягти зближення даних бухгалтерської і податкової амортизації неможливо. Крім проаналізованих причин треба звернути увагу і на те, що в бухгалтерському обліку нарахування амортизації здійснюється на відміну від податкового не в цілому за групою, а окремо по кожному об’єкту основних засобів.

Результатом розбіжностей між податковим і фінансовим обліком є так звані податкові різниці.

На сьогоднішній день Податковий Кодекс в розрізі удосконалення схеми нарахування і сплати податку на прибуток можна назвати пробним, але не повністю успішним етапом. Звісно, не можна недооцінювати ті позитивні зрушення на шляху до зведення бухгалтерського та податкового способів обліку до єдино можливого, однак головним і найбільш вагомим позитивним моментом прийняття Податкового Кодексу в даному випадку можна вважати поетапне зменшення податкової ставки від 25% до 16%. Зменшення податкового тиску дозволить збільшити обсяги діяльності підприємств, залучити нових інвесторів, в тому числі і закордонних, вивести частину бізнесу з тіньового сектору, а також покращити економічне становище в країні.

На нашу думку, вирішення даної проблеми можливе лише за умови використання досвіду європейських країн з відповідною його адаптацією до українського менталітету та методики ведення бізнесу, а також зміни не тільки окремих нормативних документів, а й усього законодавства, яке сповільнює розвиток підприємництва та породжує тінізацію економіки.

Література:

1. Податковий Кодекс України, затверджений Постановою Верховної Ради України від 02.12.2010р. №2755-VI

2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», затверджений Постановою Верховної Ради України від 22.05.1997р. №283/97 (зі змінами та доповненнями)

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №17 «Податок на прибуток», затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2000р. №353 (зі змінами і доповненнями)

4. Завгорднєв О.А. Оподаткування прибутку підприємств // Вісник Податкової служби України. – 2010. – №13. – с.11-16