Павлун Т.О., Академі митної служби України.

Виногородський Ю.М., Академі митної служби України,

Басараб Ю.В., Академі митної служби України.

.

Сучасні тенденції в організації професійно- прикладної фізичної підготовки.

Фізична культура, як частина передової культури, - потужний засіб не тільки фізичного вдосконалення та оздоровлення, але і виховання соціальної і трудової активності громадян. Систематично вживані фізкультура і спорт – це молодість, що не залежить від паспортного віку, це – старість без хвороб, довголіття і здоров’я.

Фізкультурні заняття, окрім забезпечення підвищення загальної культури, широкого оздоровлення, зниження рівня захворюваності та збільшення середньої тривалості життя, підвищують ефективність праці людини на виробництві. Принцип органічного зв’язку фізичного виховання з практикою трудової діяльності найбільш конкретно втілюється у професійно-прикладній фізичній підготовці (ППФП). Хоча цей принцип поширюється на всю систему фізичного виховання, саме в професійно-прикладній фізичній підготовці вона знаходить своє специфічне вираження.

В якості своєрідного різновиду фізичного виховання професійно-прикладна фізична підготовка являє собою педагогічно спрямований процес забезпечення спеціалізованої фізичної підготованості до вибраної професійної діяльності. Інакше кажучи, це в своїй основі - процес навчання, що збагачує індивідуальний фонд професійно корисних рухових умінь та навичок, виховання фізичних та безпосередньо пов’язаних з ними здібностей, від яких прямо або побічно залежить професійна дієздатність.

Проблема нормативних критеріїв ППФП поки що вирішена лише частково і, переважно, у першому наближенні, що пояснюється множинністю наявних професій та їх динамічним оновленням. Як основні засоби ППФП використовують досить різноманітні форми фізичних вправ з числа тих, котрі склалися в базовій фізичній культурі і спорті, а також вправи, перетворені і спеціально сконструйовані відповідно до особливостей конкретної професійної діяльності (як спеціально-підготовчі).

Було би помилково вважати, що адекватними засобами можуть служити тільки вправи, аналогічні за формою професійно-трудовим руховим діям. Зводити лише до них засоби ППФП, як це робилося у свій час у спробах наблизити фізичну культуру до трудової практики шляхом простої імітації в заняттях фізичними вправами окремих трудових дій, наприклад слюсаря, молотобійця, грабаря тощо – значить спотворити саму її сутність. Особливо малопридатним такий підхід став у сучасних умовах, коли для багатьох видів трудової діяльності характерні мікро рухи, локальні і регіональні рухові дії, що самі по собі ні в якій мірі недостатні для оптимального розвитку рухових здібностей. До того ж і режим їх виконання найчастіше за все більше здобуває риси, що обумовлюють виробничу гіподинамію з усіма її небезпеками для нормального фізичного стану організму.

Разом з тим це не означає, що в сучасної ППФП взагалі недоцільно моделювати визначені особливості трудової діяльності. Однак моделювання тут припускає переважне виконання вправ, що дозволяють направлено мобілізувати (ефективно виявити в дії) саме ті професійно важливі функціональні властивості в організмові, рухові і сполучні з ними здатності, від яких істотно залежить результативність конкретної професійної діяльності. При цьому буває доцільним відтворювати й істотні моменти координації рухів, що входять до складу професійної діяльності, але за умови, якщо відповідні вправи можуть дати освітній, розвиваючий чи підтримуючий тренованість ефект, як діючі засоби реалізації хоча б деяких задач, що передбачаються в ППФП.

Прагнення профілювати фізичну підготовку стосовно вимог до професії виразилося, окрім іншого, у створенні особливого виду гімнастики – професійно-прикладної і культивуванні професійно-прикладних видів спорту. Таким чином, типові для них вправи і методики їх застосування характеризуються, на перше, моделюванням форм і особливо істотних моментів координації рухів, що входять у професійну діяльність, а на друге, - спрямованими у кінцевому рахунку більш високими, ніж у ній, вимогами до рухових і пов’язаних з ними здібностей.

У комплексі вправ і в методиці професійно-прикладної гімнастики часто переважає свого роду аналітичний підхід, при якому послідовно конструюються необхідні форми рухів і здійснюються вибірково спрямований вплив на визначені ланки опорно-рухового апарату, його морфофункціональні якості.

У професійно прикладних видах спорту яскраво виражений цілісно акцентований вплив на розвиток рухових і тісно сполучених з ними здібностей, що мають істотне значення для удосконалення в професійній діяльності.

Надання першочергового значення власне-прикладним вправам, як факторам ППФП, не означає, однак, те, що ними далеко не вичерпується вся сукупність діючих засобів фізичної підготовки до обраної професійної діяльності. У залежності від конкретної ситуації та особливостей обраної професії складається індивідуальна система занять фізичних вправ, де істотну роль можуть грати і засоби загальної фізичної підготовки. Вибір і застосування їх, наскільки це можливо і доцільно, варто спеціалізувати з урахуванням специфіки професійної діяльності, щоб виключити негативний переніс на неї ефекту неадекватних вправ.

Найважливіше значення для раціональної побудови ППФП у цілому має забезпечення органічного взаємозв’язку і єдності загальної і спеціальної фізичної підготовки. Це означає, на перше, що при побудові ППФП необхідно спиратися на передумови, створювані попередньою і супутньою загальною фізичною підготовкою: гармонійний розвиток основних життєво важливих фізичних якостей, формування багатого фонду різноманітних рухових умінь і навичок. Тільки з опорою на ці фундаментальні передумови ППФП може здійснитися з найбільшою ефективністю, без зайвих витрат енергії і часу.

Втілення принципу єдності загальної і ППФП припускає разом з тим визначене профілювання загальної фізичної підготовки стосовно особливостей професії як в період оволодіння професією, так і в роки наступної професійно-трудової діяльності. Таке профілювання зближує, але не замінює однієї на іншу. Хоча вони тісно взаємозалежні, у них зважуються неоднозначні задачі різними засобами і методами. Звідси, коли загальна фізична підготовка профілюється стосовно особливостей професійної праці, вона повинна бути професійно спрямована не тільки на реалізацію виключно утилітарних завдань, а головним чином – на забезпечення всебічного фізичного вдосконалення людини, яку б діяльність вона не обирала як свою професію.

Одна з основних проблем методики ППФП випливає з необхідності забезпечити адекватне і систематичне моделювання вимог, пропонованих професійною діяльністю до функціональних можливостей організму, з поступовимзростанням рівня цих вимог.

У загальному вигляді система занять по ППФП при їхній організації в офіційному порядку регламентується уніфікованими програмами, розроблюваними, зазвичай, для груп родинних чи окремих професій. Основними формами занять при цьому служать, як правило, визначені форми, що мають типову у фізичному вихованні структуру, і котрі варіюються в залежності від особливостей змісту і умов побудови занять.

У якості однієї з ефективних форм організації і інтенсифікації занять по ППФП практикують змагання в професійно-прикладних вправах. Змагальні форми занять найбільше широко представлені у випадку заглибленої спеціалізації в обраному професійно-прикладному виді спорту. Система занять при цьому здобуває характер спеціалізованого спортивного тренування і регулярної участі в змаганнях, що висуває особливу проблему раціонального збалансування спортивної, професійно-освітньої і трудової діяльності. Для спортсменів, що не переходять у сферу великого спорту, пріоритетними повинні бути не найвищі спортивні досягнення. Тут певну мотиваційну роль будуть грати самодіяльні фізкультурні заняття, що включають професійно-прикладні вправи поряд з іншими засобами фізичного самовиховання в режимі повсякденного побуту і подовженого активного відпочинку.

Таким чином, більшість прийнятих у системі фізичного виховання і самовиховання форм занять може бути використана тією чи іншою мірою з метою ППФП. Позатим, зміст їх визначається не тільки вимогами професійної діяльності і не замикається на ній. ППФП неодмінно треба розглядати в єдності з іншими елементами цілісної системи виховання в індивідуально-конкретному виявленні.