правове регулювання відносин неспроможності: міжнародно-правові аспекти

Банкрутство вважається однією з найбільш динамічних сфер законодавства. За останні роки відбувся повний перегляд чинного законодавства про банкрутство з прийняттям нових законів чи внесенням суттєвих змін у спеціальні закони у США, Канаді, Німеччині [1, c.47], а також практично в усіх країнах з перехідною економікою. Це обумовлено необхідністю пристосування чинного законодавства до швидко змінюваних відносин у сфері економіки. Як зазначав відомий американський юрист Г.Ласк, після кожної кризи в економіці Конгрес США переглядає законодавство про банкрутство [2, c.749].

Окремі аспекти становлення, розвитку та реформи законодавства про банкрутство в Україні розглядали наступні українські вчені, зокрема В.Дунь, М.Тітов, Б.Поляков, В.Радзивілюк, Б.Грек [3-7] та ін.

В світі існує кілька моделей законодавства про банкрутство, які розглядаються крізь призму системоутворюючих принципів у сфері законодавства про банкрутство. Основним критерієм, як правило. Є мета, яку ставить законодавець будь-якої країни при запровадженні процедур банкрутства. Сьогодні у світі є дві основні моделі. Ці моделі грунтуються на концепціях превалювання захисту майнових інтересів тієї чи іншої сторони майнових відносин у справах – боржника та кредитора. До них В.Вітрянський відносить такі: проборжникові та прокредиторські системи правового регулювання відносин неспроможності[ 9, c.49]. Прокредиторська спрямованість законодавства полягає в тому, що боржник визнається неспроможним, а його керівництво - відповідальним за виниклі фінансові труднощі основною метою даної системи є не порятунок боржника, а як можна більш повне і швидке задоволення вимог кредиторів. Тому прокредиторське законодавство допускає порівняльну легку процедуру продажу бізнесу боржника ( навіть якщо це неминуче призведе до ліквідації боржника).

До данної моделі можна віднести Німеччину та деякі інші країни Європейського контингенту.

До їншої належать США та Францію, у данному випадку, у межах провадження у справі про банкрутство надає можливість відновити платоспроможність боржника шляхом проведення реорганізації справ. Оскільки основною метою законодавства про банкрутство у цих країнах вважається допомога боржникові у подоланні його фінансових негараздів, такий підхід називається проборжниковий. Іноземні вчені вважають, що американське законодавство про банкрутство є найбільш крайнім проборжниковим серед усіх інших систем у західних країнах.

Існує інша думка, В.Степанов на основі аналізу законодавства про банкрутство країн світу наводить три моделі законодавства про банкрутство, відомі у світі. Він зазначає, що перша модель, яка є німецькою ( автор М.Бальц), передбачає створення механізмів для максимального розподілу активів боржника. Друга модель ( англійська система) спрямована на розподіл активів боржника, а також захист систем кредитування. Третя модель ( американська та французька система), до якої автор відносить і російське законодавство, має на меті, крім ефективного розподілу майна неспроможного боржника, ще й виконання макроекономічних функцій-збереження ефективного функціонування економіки взагалі [8,c.23].

На думку окремих науковців, у світі не відпрацьована оптимальна концепція законодавства про банкрутство, проте можна виділити наступні тенденції, що на сьогодні відбуваються у світі:

· відбувається рух від прокредиторського до проборжникового режиму законодавства про банкрутство

· збільшення ролі реорганізаційних та інших неліквідаційних процедур

· вводиться мирова угода - котра виконує важливі функції збереження підприємства-боржника

Конструювання ефективного режиму регулювання відносин неспроможності сьогодні відбувається практично в усіх країнах світу. Основним напрямком удосконалення відповідного законодавства є пошук моделі правового регулювання відносин неспроможності, який би врахоаував інтереси як боржника, так і кредиторів, поєднував би два підходи формування відповідної сфери національного законодавства –прокредиторського та проборжникового. Важається, що наявність справедливих законів про банкрутство, а також чесні правила конкуренції є необхідною умовою ефективного функціонування економіки будь-якої держави.

Отже, робота в сфері визначення неспроможності вимагає не тільки спеціальних знань щодо банкрутства, але більше за все самого розуміння стандартів і практики, прийнятих у сфері бізнесу і фінансів в цілому. Відсутність спеціальних нормативних актів і недостатня відповідальність загальних положень специфіці банкрутства не тільки ускладнює відносини з контролюючими державної організації при застосуванні приватних методик і підходів, але значною мірою завдає шкоди інтересам держави, що поступово виводе банкрутство ці сфери його контролю.

Українські науковці сьогодні починають приділяти належну увагу вивченню законодавства про банкрутство в іноземних країнах, що дає змогу у світлі здійснення порівняльного аналізу відповідних правових механізмів виявити сильні, та ефективність юридичних механізмів, закладених у відповідне законодавство України.

Список використаної літератури:

1. Бірюков О.М. Реформування законодавства про банкрутство ( на прикладі США, Німеччини, Російської Федерації та України) // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 1998.-№5.-С. 47-51.

2. Ласк Г. Гражданское право США ( право торгового оборота):Пер. С англ. – М., 1961.-774с.

3. Джень В.В. Інститут неспроможності: світовий досвід розвитку і особливості становлення в Україні.-К., 2006.-384 с.

4. Тітов М.І. Банкрутство: матеріально-правові та процесуальні аспекти / За ред. В.М.Гайворонського.-Х., 1997.-192 с.

5. Поляков Б.М. Процедура банкротства в Украине: теория и практика.-Д., 2001.- 480с.

6. Радзивілюк В.В. Санація як судова процедура банкрутства : порівняльно-правове дослідження: Автореф. Дис. ... канд.юрид.наук.-К.,2000.-20с.

7. Грек Б.М. Банкрутство. Цивільний та кримінально-правовий аспекти.-К., 2006.-303 с.

8. Степанов В.В. Несостоятельность (банкротство) в Росии, Франции,Англии, Германии.-М., 1999.-204 с.

9. Глінка Г. Закон Укаїни “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутством” є прокредиторським чи продебіторським? // Українське комерційне право.-2002.-№3.-С. 47-56