Вус В.І.

Здобувач лабораторії вікової психофізіології Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України

Особливості аксіогенезу підлітків при поєднанні релігійної освіти із всебічним розвитком їх особистості

Актуальність для сучасного суспільства проблеми формування у підростаючого покоління духовно-моральних цінностей зумовлює необхідність пошуку шляхів оптимізації цього процесу. Оскільки релігійні заклади освіти є невід’ємною складовою сучасної культури, а суспільство плекає великі надії, що діяльність цих закладів справлятиме позитивний вплив на сучасну молодь, то існує нагальна необхідність визначення особливостей становлення духовно-ціннісних орієнтацій та світогляду сучасних школярів у процесі релігійної освіти.

На жаль, можна константувати, що переважна більшість підлітків, вихованців катехитичних шкіл, по завершенні програми навчання у цих закладах втрачають інтерес до релігії. У них спостерігається дезактуалізація релігійно-моральних цінностей. На фоні загального неприйняття психології, психологічних методів та знань у душпастирській практиці Церкви, відбувається зміщення особистістних проблем людини у релігійну площину, що призводить до таких патологічних проявів у процесі духовного розвитку, як псевдорелігійність, віра в прикмети, ритуалізм, обрядовість, тощо.

Саме тому, у дослідженні зосереджена увага на вивченні особливостей впливу різних напрямків, форм та методів роботи, які використовуються у системі релігійної освіти (Православної, Католицької Церков, інших християнських деномінацій), на аксіогенез підлітків.

За результатами спостережень та аналізу сучасної теологічної літератури були виокремлені наступні групи «напрямків» формування духовно-моральних цінностей, які застосовуються у сучасній церковно-пастирській практиці: вивчення теологічних дисциплін; поєднання релігійної освіти із всебічним розвитком особистості підлітка; несистематичні заняття; включення релігійно-етичних дисциплін у процес традиційної освіти; збереження національно-культурної самобутності; соціальне служіння Церкви. Групи екуменічного спілкування.

Розглянута вибірка складається з вихованців катехитичної школи м. N. та скаутів зі Всеукраїнського православного скаутського табору «Скелі у моря» (73 підлітка). Дослідження проведено серед дітей віком 10-15 років.

Учнів регулярно задіюють у різноманітних Всеукраїнських та міжнародних конкурсах (напр., православна вікторина «Що? Де? Коли?», тощо), дитячих та скаутських православних таборах, спортивних, туристичних та хореографічних гуртках. У скаутських групах релігійному вихованню відводиться лише 20-30 хвилин на день (вранішня та вечірня молитви), теологічні дисципліни не вивчаються. Однак усі заняття скаутів проводяться під егідою Церкви та під керівництвом священників. Головний акцент робиться на формуванні не суто релігійних, а загальнолюдських цінностей та якостей. До участі у Богослужіннях дітей заохочують, але не зобов’язують.

Хоча серед цінностей містичного модусу досліджувані обирали саме релігійні цінності. Тобто, простежується диференціація позитиву та негативу щодо релігійної сфери. Однак, на когнітивно-негативному рівні виявлено відкидання цінності «масові Богослужіння» (зазначену цінність досліджувані вважають неважливою у житті). Цей факт вказує на те, що підлітки негативно ставляться до церковно-літургійного способу життя, не схильні сприймати храми як важливу соціальну інституцію. Та й загалом, досліджувані не схильні навіть і декларувати важливість для них релігійних цінностей. Цінностям містичного модусу вони не надають такого високого значення як у попередній вибірці.

Емоційну підтримку у досліджуваних знаходять цінності прагматично-житейського, соціального, гносеологічного та естетичного модусів. Найбільше значення у житті вони надають цінностям прагматично-житейського модусу.

Відсутність у релігійних цінностей значимих кореляційних зв’язків з іншими цінностями та особистісними особливостями на когнітивно- та діяльнісно-позитивному рівнях вказує на неактуальність релігії для особистісного розвитку досліджуваних, несформованність теократичного світогляду. Досліджувані не вміють та не вважають за доцільне проектувати релігійні цінності у площину повсякденного життя.

Водночас, необхідно зауважити, що високі рангові місця на позитивному рівні цінності «спілкування з духовними людьми» вказують на усвідомлення підлітками важливості значення взаємин з людьми, що пов’язані із Церквою (священники, педагоги катехитичних шкіл, керівники скаутських організацій, гуртків, жюрі конкурсів та вікторин).

Виявлена ще одна цікава тенденція — на емоційно-позитивному рівні наявні достовірні кореляційні зв’язки цінності «молитва у храмі наодинці» з цінностями «благополуччя у сім’ї» (r=0,44, р≤0,05) та «підкорювати, маніпулювати» (r=0,45, р≤0,05). Тобто, підлітки усвідомлюють, що релігійні цінності — це ефективний спосіб маніпулювати думкою батьків. При організації скаутських таборів, для батьків робиться акцент на визначенні «православний табір». Насправді ж, релігія та молитва займають, як вже вкаузувалось раніше, лише незначну кількість часу.

Відсутність значимих кореляційних зв’язків псевдорелігійних цінностей містичного модусу з іншими цінностями та особистісними особливостями на діяльнісно-негативному рівні, невелика кількість вірогідних кореляцій на емоційно- та когнітивно-негативному рівнях (див. Додаток В) свідчать, що досліджувані більше схильні покладатись на власні сили, вміння та якості ніж очікувати «манни з Неба». Та й домінування цінності «розвиток особистості» на позитивному рівні вказує на активний процес саморозвитку, самоорганізації. Однак, зафіксоване значне розходження думок при ранжуванні цієї цінності на емоційно- та діяльнісно-позитивному рівнях (σ=4,41 при М=4,25 та σ=4,06 при М=3,47) вказує на невизначенність шляхів становлення індивідуальної духовності, багатовекторність процесу її формування. Водночас, цей процес проектується на практично-житейську діяльність (пріоритет прагматично-житейського ціннісного модусу на позитивному рівні), а не на релігійну сферу, як очікувалось.

Таким чином, можливо стверджувати, що прагнення поєднювати релігійну освіту із розвитком пізнавальної, естетичної та вольової сфер підлітка сприяють синкретичному поєднанню релігії та повсякденного життя у сприйнятті підлітків. Однак, попри весь цей позитив, такий підхід призводить й до певного «нехтування» релігією.

Література:

1. Дмитриев В.Ю. Концептуальные основания новых методических подходов к изучению структуры ценностных ориентаций личности // Вісник ЧДПУ. Випуск 11. Серія психологічні науки. – Чернігів, 2002. – С.44-52.

2. Миненко Г.Н. Православная культура и проблемы духовно-нравственного воспитания молодёжи // Формирование единого образовательного пространства на этнокультурной основе [Текст] : сборник статей / Г.Н. Миненко. — Кемерово : Изд-во КРИПКиПРО, 2008. — С. 3-17.

3. Янушкявичене О.Л. Духовное воспитание: история и современность / О.Л. Янушкявичене. — М. : «ПРО-ПРЕСС», 2008. — 176 с.