БИОЛОгические науки/2. Структурная ботаника и биохимия растений

Меленчук І. А., Ткачук О. О.

Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського

Вплив ретардантів на мезоструктурну організацію листків перцю сорту Подарунок Молдови

Одним із можливих напрямів удосконалення технології підвищення врожайності сільськогосподарських культур є застосування хімічних засобів управління біологічними процесами за допомогою регуляторів росту рослин. За допомогою цих речовин у наш час вирішується доволі багато завдань у рослинницькій практиці. Здійснюється ряд агротехнічних прийомів і технологій вирощування окремих культур, на основі чого різко, іноді в декілька разів, скорочуються витрати та зростає продуктивність праці, тобто за допомогою регуляторів росту можна перетворити сільське господарство у більш інтенсивне [6].

Серед вживаних в наш час у сільськогосподарській практиці синтетичних фіторегуляторів найбільш широкого поширення набули ретарданти, що обмежують ріст і підсилюють генеративні процеси. Використання цих препаратів обумовлене тим, що посилення росту фітомаси при поліпшенні умов вирощування рослин за інтенсивними технологіями (оптимальні дози органічних і мінеральних добрив, зрошування, сучасні засоби захисту від бур'янів, хвороб і шкідників тощо) не завжди супроводжується пропорційним збільшенням продуктивності [2].

Ретарданти при технологічно грамотному застосуванні здатні гальмувати надлишковий ріст, викликати посилений розвиток генеративної сфери і з високою мірою надійності гарантувати отримання додаткового врожаю [1]. Саме тому застосування ретардантів з метою підвищення продуктивності у світовому рослинництві вважається загальновизнаним.

Літературні дані свідчать про використання синтетичних регуляторів росту на зернових [1], плодово-ягідних [3], декоративних рослинах [1], що ж стосується впливу перспективних препаратів паклобутразолу та хлормекватхлориду на рослини перцю, то такі дані практично відсутні.

Вивчення впливу ретардантів 0,05%-ого паклобутразолу та 1%-ого хлормекватхлориду на рослини перцю в умовах вегетаційного досліду показали, що обидва препарати здійснюють рістгальмуючий ефект. Зменшення висоти рослин позначилося на формуванні листкового апарату. Дослідження дії ретардантів на анатомічну будову листків показали достовірне потовщення листкових пластинок (див. табл. 1). Більш виражений ефект спостерігали за дії 0,05%-го паклобутразолу. За дії триазолпохідного препарту товщина листка зросла в 1,5 рази, а хлормекватхлорид призвів до її збільшення у 1,45 раз.

Результати досліджень свідчать, що потовщення листків відбувалося за рахунок збільшення стовпчастої паренхіми.

Таблиця 1

Вплив ретардантів на мезоструктурні показники листків перцю сорту Подарунок Молдови, n=15

Показники	Контроль	0,05% -ий паклобутразол		1% -ий хлормекватхлорид
Товщина листка, мкм	163,485± 11,078	^*245,648± 16,619		^*238,035± 10,197
Кількість клітин епідермісу	19,4±0,523	^*13,3±0,517		^*14,4±0,299
Кількість продихів на 1мм^2 абаксіальної поверхні листка	6,5±0,401	^*4,6±0,267		5,4±0,371
Площа одного продиха, мкм^2	170,262±4,51		^*222,078±5,14		^*247,122±7,78
Об'єм клітин стовпчастої паренхіми, мкм^3	3080,172±222,1		*30676,207±848,3		*15400,607±967,71
Довжина губчастих клітин, мкм	23,709±0,79		^*42,294±1,2		^*32,994±2,01
Ширина губчастих клітин, мкм	18,543±0,58		^*37,447±1,51		^*27,571±2,09

Примітки: 1. Рослини обробляли 11.03.2011р.

2. Проби відбирали 28.04.2011р.

3. * – різниця достовірна при р£ 0,05.

Відбувалося однозначне збільшення об’єму стовпчастих клітин за дії 0,05%-ого паклобутразолу та 1%-ого хлормекватхлориду порівняно з контрольними варіантами у 9,9 та 5 разів відповідно. Це є важливою анатомо-фізіологічною характеристикою, оскільки стовпчаста паренхіма є основною фотосинтетичною тканиною. Розміри клітин губчастої паренхіми у дослідних варіантах у порівнянні з контролем теж збільшувались. Важливо зазначити, що ці зміни були більше виражені у рослин, оброблених 0,05%-им розчином паклобутразолу.

Літературні дані свідчать, що ретарданти по-різному впливають на формування продихового апарату рослин. Так, за дії декстрелу та паклобутразолу збільшується кількість продихів у рослин цукрового буряку, картоплі та ріпаку. При цьому слід зазначити, що збільшення кількості продихів на одиницю площі епідермісу корелювала зі зменшенням розмірів основних клітин епідермісу [4, 5]. Листкова пластинка, а саме продихи, які формуються у нижньому епідермісі мають важливе значення для проходження процесів транспірації. Дослідження нижнього епідермісу показали, що оброблені рослини мали меншу кількість клітин епідермісу у порівнянні з контролем. Слід зазначити, що кількість продихів у оброблених ретардантами рослин також була меншою, ніж у контрольних варіантах, проте їх площа достовірно збільшилась. Так за дії 0,05%-ого паклобутразолу площа одного продиха була більшою в 1,3 рази ніж у контрольних рослин, а за дії 1%-ого хлормекватхлориду – в 1,45 раз.

Таким чином, ретарданти паклобутразол та хлормекватхлорид здатні викликати зміни у формуванні листкової пластинки рослин перцю в умовах вегетаційного досліду: збільшення товщини листкової пластинки, збільшення об’єму стовпчастих клітин та площі продихів.

Література:

1. Блиновский И. К. Пути повышения эффективности и экологической безопасности применения ретардантов в плодоводстве. Обзорная информация / И. К. Блиновский, Г. А. Соркина, Д. В. Калашников. – М.: ВНИИТЭИ-агропром, 1991. – 56с.

2. Гринченко А. Л. Применение ретардантов в растениеводстве / А. Л. Гринченко. – М.: Наука, 1982. – 152 с.

3. Калашников Д. В. Теоретическое обоснование применения смесей ретардантов на яблуне // Физиол.-биохим. основы применения регуляторов роста в Сибири / Д. В. Калашников, И. К. Блиновский, А. В. Кокурин. – Иркутск: СИФИБР СО АН СССР, 1986. – С. 108-112.

4. Кур’ята В. Г. Дія ретардантів на морфогенез і продуктивність рослин озимого ріпаку / В. Г. Кур’ята, В. В. Рогач, Б. І. Гуляєв // Физиология и биохимия культ. растений. – 2004. – Т. 36. – № 2. – С. 167-172.

5. Курьята В. Г. Воздействие ретардантов на ассимиляционный аппарат, морфогенез и рост растений / В. Г. Курьята, Б. И. Гуляев // Физиология и биохимия культ. растений. – 1999. – Т. 31, № 1. – С. 3-12.

6. Мананков М. К. Регуляторы роста растений и практика их применения / М. К. Мананков, Н. Н. Мусиенко, О. П. Мазанкова. – К.: Український фітосоціологічний центр, 2002. – 183 с.