Економіка природокористування / Екологія

Науковий співробітник кафедри підземної розробки родовищ Лопатіна О.С

Державний вищий навчальний заклад «Національний гірничий університет», Україна

Вплив навколишнього природного середовища на формування економічних можливостей суспільства

В сучасних умовах, екологічні проблеми, які визначають умови та якість життя людини впливають на життєздатність людини, можна поділити на дві великі групи. Під природно-антропогенними процесами розуміють явища, які ускладнюють виробничу діяльність людини, іноді становлять небезпеку безпосередньо для населення. До другої групи проблем відносяться наслідки ведення суспільством господарської діяльності через нераціональне використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища[1].

Розглядаючи вплив господарської діяльності на навколишнє природне середовище, важливо виділити наступні основні види техногенного впливу: вилучення і виснаження природних ресурсів (землі, води, мінеральної сировини, біоти); забруднення довкілля; зміна структури земної поверхні, порушення ландшафтів і цілісності природних комплексів; деградація природних екосистем; зміна кругообігу речовин й енергетичного балансу біосфери, глобальні зміни довкілля.

Тому, дійсно, можна визначити, що небезпека техногенного впливу на стан навколишнього природного середовища полягає не стільки в масштабах цього впливу, скільки у концентрації діяльності, а відповідно й тих порушень, що виникають в довкіллі на обмеженій території із великою кількістю населення.

Що ж стосується основних джерел порушень навколишнього природного середовища, то можна виділити наступні: автомобільний транспорт; підприємства чорної та кольорової металургії; теплову енергетику; хімічну промисловість; сільське та лісове господарство.

Таким чином, поняття техногенного навантаження характеризує деяке соціально-економічне облаштування території та забруднення природного середовища. Під соціально-економічним облаштуванням території розуміють її використання з господарською метою. Тут враховуються характеристики промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту, земельного фонду, демографічного навантаження.

Техногенний тип економічного розвитку призводить до ускладнення виробничої інфраструктури, посилення навантаження на території промислової діяльності, вимагаючи збільшення витрат на підтримання системи у безпечному стані. Цей процес без належних капіталовкладень постійно посилюється і викликає зростання кількості та масштабів промислових аварій і катастроф.

Отже, на сучасному етапі розвитку суспільства у сферу виробництва залучено майже всі види природних ресурсів. Зростання чисельності населення, прискорення темпів розвитку прдуктивних сил, залучення значних обсягів природних ресурсів до суспільного виробництва активізують процеси деградації природи, та спричиняють непередбачені зміни навколишнього середовища. Характеризуючи особливості сучасного стану розвитку економічних відносин у суспільстві, потрібно відзначити деякі особливості, повязані з взаємовідносинами між суспільством і природою:

1. Впровадження досягнень НТП спрямовується на підвищення ефективності суспільного виробництва, сприяє підвищенню добробуту людини;

2. Економічним результатом господарської діяльності є задоволення метеріальних та інших потреб людства. Потреби виступають внутрішнім імпульсом активної виробничої діяльності. Саме вони зумовлюють спрямованість розвитку виробництва.

3. Екологічним результатом сучасної господарської діяльності є забруднення і деградація НС. Сучасне суспільство в цілому поки дотримується концепції споживчого відношення до природи і її ресурсів, при реалізації якої зростання виробництва здійснюється за рахунок зростаючих навантажень на природні комплекси, причому ці навантаження випереджають зростання обсягів виробництва).

Таким чином, природоохоронна і господарська діяльність – це дві сторони єдиного процесу господарювання людини. Відтак екологічним результатом господарювання має стати забезпечення потреби людей якісними умовами існування. Впровадження досягнень НТП повинно бути спрямоване саме на гармонізацію господарської та природоохоронної діяльності, зменшення негативних наслідків для навколишнього середовища[2].

Тільки екологічно орієнтовану господарську діяльність суспільства можна розглядати як економічно та соціально-ефективну, оскільки при цьому заощаджуються значні обсяги природних ресурсів, майбутніх інвестицій і поточних витрат, поліпшуються соціальні показники (рівні захворюваності і смертності, тривалості життя тощо). Соціально та екологічно орієнтована ринкова економіка, а саме таку систему слід будувати в Україні, здатна на основі гнучких і пристосованих до конкретних умов національного виробництва механізмів ефективно розв’язувати екологічні проблеми, долати гострі економічні та екологічні кризові ситуації. Водночас така економіка стане важливим етапом на шляху до реального втілення в життя принципів сталого та екологічно безпечного соціально-економічного розвитку.

Література:

1. Барановський В. Територіальна модель дослідження сталого екологічного розвитку України // Економіка України. − № 8. − 76-82 с.

2. Царенко О.М. Основи екології та економіка природокористування / Царенко О.М., Нєсвєтов О.О., Кадацький М.О; Навчальний посібник. – 2-ге вид., стер. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. – 400 с.