Асистент Мельник Н.О.

Київська державна академія водного транспорту ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного

Кіотський протокол - реалії 2011 року

Кіотський Протокол – міжнародна угода про обмеження викидів в атмосферу парникових газів. Зменшення викидів кожна країна може здійснювати за допомогою збільшення ефективності виробництва, зменшення обсягів виробництва, більш раціонального використання енергоресурсів, а також провадження природоохоронних заходів, націлених на оновлення існуючого обладнання, які призведуть до зменшення викидів парникових газів.

11 грудня 2011року на конференції ООН делегати більш ніж 190 країн прийняли «дорожню карту» розробки нового глобального договору про захист клімату, який уперше юридично зобов'язуватиме усі держави притримуватися встановлених вимог. Учасники конференції ООН з питань клімату в ПАР домовилися про продовження терміну дії Кіотського Протоколу і про підготовку нової міжнародної кліматичної угоди [1].

Переговори на 17-ій конференції Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату завершилися результативно на 14-у добу після початку, повідомляє ІТАР-ТАСС [1].

Новий документ передбачають ухвалити до 2015 року, а почне він працювати у 2020 році. Термін дії Кіотського Протоколу, який минає у 2012 році, продовжили на п`ять років[1].

На жаль, у 2011 році Канада стала першою країною, яка скористалася своїм правом відмовитися брати участь у Кіотському Протоколі. Тепер до складу кіотських країн входить 186 делегатів[2].

Україна також є у переліку країн - учасниць дії Протоколу, адже ратифікувала його 4 лютого 2004 року. Внаслідок ратифікації Кіотського Протоколу Україна отримала унікальний шанс приєднатися до всього світу задля порятунку свого майбутнього від глобальної катастрофи. Також це є можливістю вирішити економічні проблеми нашої країни.

Під впливом історичних та економічних факторів Україна отримала суттєвий надлишок одиниць встановленого обсягу (ОВО), який повинен розглядатись як державний актив країни. Будь-які рішення щодо того, коли, кому і на яких засадах продавати цей актив, мають враховувати перспективи і характер розвитку національної економіки, прогноз цін на міжнародних ринках парникових газів, а також низку інших макроекономічних параметрів [3].

При виконанні поставлених умов Кіотський Протокол вплине на ці зміни та зможе запобігти катастрофічним наслідкам.

На даний момент Україна має у своєму розпорядженні 4,5 млрд. одиниць (розрахованих на 5 років) квот на викид парникових газів в атмосферу. При цьому використовує 2,8 млрд. одиниць. Тобто, реально Україна може продати 1,7 млрд. одиниць встановленого обсягу викидів [3]. Найбільшим проектом з продажу квот Україною став продаж 30 мільйонів одиниць своїх квот на викиди вуглекислого газу Японії, в результаті чого Україна отримала 640 млн. гривень [1]. У 2008-2010 роках Україна продала Японії квоти на суму в 300 мільйонів євро, однак використовувала їх не на екологічні проекти, як це обумовлено правилами купівлі-продажу, а на інші потреби (виплати пенсій пільговикам) [3].

У 2011 році Міжнародний аудит виявив грубі помилки у виконанні Україною вимог Кіотського Протоколу:

а) нецільове використання грошей, отриманих від продажу квот;

б) порушення у процедурі верифікації викидів;

в) порушення правил подання звітності.

Про можливість припинення дії умов Кіотського Протоколу та заборону на міжнародну торгівлю парниковими газами було сказано ще у 2010 році через непрозорість процедури верифікації викидів. І вже з 12 жовтня 2011 року участь України в міжнародній торгівлі викидами парникових газів була тимчасово припинена за порушення правил надання звітності про викиди парникових газів за Кіотським Протоколом [3].

Україна не перша країна, в якій припинено функціонування механізмів Кіотського Протоколу. Подібна ситуація спостерігалась у Болгарії у 2010 році. Під час перевірки в їхньому реєстрі також були помічені помилки та недоліки під час моніторингу викидів парникових газів.

Таке рішення ухвалив Комітет Секретаріату Рамкової конвенції ООН зі змін клімату (РКЗК ООН) у Бонні, засідання якого транслювалося в режимі on-line на офіційному сайті комітету. Причиною такого рішення став звіт експертів ООН, які перевіряли національний кадастр за 2008 рік. Експерти зазначили, що Національний кадастр антропогенних викидів України не відповідає міжнародним вимогам, адже спостерігаються непрозорість системи обліку викидів парникових газів, прогалини в обліку викидів у сфері лісового господарства та землекористування, відсутність енергетичного балансу України [3].

Взагалі, на думку експертів ООН, національну систему обліку викидів і поглинання парникових газів не можна назвати прозорою, послідовною, повною і точною, як того вимагають міжнародні правила.

Література

1. Електронний журнал УНІАН Економіка – [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://economics.unian.net/ukr/detail/113252;

2. Електронний журнал «Новинар»– [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://novynar.com.ua/business/184851;

3. Офіційний сайт-розробник міжнародних проектів з вровадження механізмів Кіотського протоколу (EU, 2008). - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.unfccc.int