Экономические науки/12.Экономика сельского хозяйства.

Содома Руслана Іванівна

Львівський національний аграрний університет, Україна

Світовий досвід діяльності сільськогосподарських банків, при кредитуванні аграрних підприємств

В Україні немає банку, який би займався лише кредитуванням аграрних товаровиробників, існує низка універсальних неспеціалізованих комерційних банків, які мінімально ризикують капіталом надаючи кредити в аграрний сектор економіки, і це являється найбільшою проблемою, у результаті чого потенціал аграрного сектору не може бути використаним належним чином.

Можна, запропонувати для України досвід добре керованих спеціалізованих сільськогосподарських фінансових установ, які знаходяться у Філіппінах, Індонезії, Нігерії, Тунісі, Франції, Іспанії, Нідерландах, Китаї, Індії і забезпечують вигідне і стабільне кредитування аграрного сектора [1, C.59].

Розглядаючи практичний досвід діяльності сільськогосподарського банку в інших країнах, можна побачити що основна увага спрямована на мікрозаощадженнях (пропонуються вкладення коштів на депозитні рахунки, де діє схема лотереї) та мікрокредитуванні (надання кредиту на будь-які цілі), у наступний період формуються надлишкові ресурси, що дозволяють створювати певну матеріальну базу для незалежності в діях і свободи від політичних втручань. Здебільшого, кредити надаються на овочівництво, зерновиробництво, садівництво, рибальство, а також інвестиційні кредити на придбання машин, худоби, землі, а також для розвитку інфраструктури [2, с.29]. Так само як і в Україні, так і в інших країнах існує високий рівень ризиків при наданні кредиту спричинений економічними, політичними, кліматичними факторами.

Враховуючи світовий досвід, щодо діяльності сільськогосподарських банків, можна побачити як саме, вони управляють своїми ризиками. Першим завданням є диверсифікація кредитного портфелю, тобто уникнення ризиків здійснюється за допомогою розподілу кредитів в різні сектори сільського господарства, наприклад, надається більша перевага в кредитуванні традиційних сільськогосподарських культур і технологій, які є менш прибутковими, але надійними, та в меншому обсязі надаються кредити на сучасні потенційно ризикові товарні культури, хоч і вони в майбутньому нададуть більший прибуток для сільськогосподарського підприємства. Другим завданням є здійснення аналізу платоспроможності сільськогосподарських підприємств, для того щоб визначити можливість надання кредитів та надійність позичальника. Третім завданням являється створення певних стимулів для позичальників з метою вчасного погашення кредитів, а саме можливість пришвидшеного взяття наступного кредиту під час посівної кампанії і за нижчими відсотковими ставками, неодмінним атрибутом являється і стимул працівників банку для надійного контролю за позичальниками та їх фінансовим станом, тобто працівники тут являються, як Private Banking (приватний банкір, який закріплюється за окремими сільськогосподарськими підприємствами). Четвертим завданням є розширення діяльності шляхом взаємодії з кредитними спілками, для того щоб сільськогосподарське підприємство мало неодмінний доступ до послуг банку через посередника – кредитну спілку у віддалених районах. Або ж створення мережі філій та відділень, які б працювали як центри прибутку.

При створенні сільськогосподарського банку в Україні доцільним було б запровадження Інтернет-банкінгу, який би дозволяв надавати основні види послуг з використанням режимів on-line і off-line, як правило, послуги Інтернет-банкінгу включають: перегляд залишків на рахунку; інформація про інші відкриті банківські продукти (платіжні картки, депозити, кредити, інше); платежі в межах банку; платежі в національній валюті в межах країни та платежі в іноземній валюті. Сільськогосподарський банк повинен мати Web-сторінку і працювати із системами типу "Клієнт-банк". Тобто кожне сільськогосподарське підприємство буде мати можливість за допомогою Інтернету отримати інформацію про можливі пропозиції, щодо отримання кредиту, відсоткові ставки за кредитами та оформити заявку на отримання кредиту, де після розгляду електронного пакету документів буде надсилатися підтвердження про можливість отримання кредиту, і тоді сільськогосподарське підприємство буде з точністю знати, що йому дійсно нададуть кредит в цьому банку, тобто Інтернет-банкінг забезпечить пряму співпрацю банку з кожним окремим клієнтом (сільськогосподарським підприємством) [3].

Україні потрібно враховувати світовий досвід роботи банків сільськогосподарського призначення, де якісно забезпечується зовнішній банківський нагляд та сама фінансова стійкість банку, його конкурентоспроможність і впроваджується ефективна система фінансового обслуговування аграріїв.

Література:

1. Seibel H.D. Reforming Agricultural Development Banks. Deutsche Gesellschaft fur Technische Zusammenarbeit (GTZ) GmbH. – 2005. – 70p.

2. Mustafa M.R. Restructuring Agricultural Banks in the NENA Region. NENARACA, Amman. – 2000. – 42p.

3. Розвиток інтернет-банкінгу в Україні [Електроний ресурс] – Режим доступу: http://www.dtkt.com.ua