Економічні науки/ 10. Економіка підприємства

Кучеренко А.С.

Харківський національний економічний університет

АНАЛІЗ ПІДХОДІВ ДО ДІАГНОСТИКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

У сучасних умовах прийняття управлінських рішень базується на результатах діагностики фінансового стану підприємства. Для підвищення ефективності господарської діяльності підприємства, забезпечення її зростання в умовах ринкових відносин необхідно своєчасно виявляти факти безгосподарності, непродуктивних витрат, нерозумного вкладення коштів, тощо. Варто виявляти й мобілізувати в діяльність підприємства резерви виробництва, раціонального й ефективного використання матеріальних, трудових й фінансових ресурсів. Отже, комплекс діагностичних процедур є стартовою фазою розвитку підприємства, оскільки воно може й повинно у своїй господарській діяльності використовувати сприятливі й переборювати несприятливі чинники для реалізації своїх інтересів.

У результаті дослідження ряда джерел [1,2,3,4,8,9] можна зробити висновок, що науковці визначають поняття діагностики неоднозначно. На нашу думку доволі повно та чітко визначає діагностику Сербиновський Б.Ю.: «Діагностика-це вчення про методи, процеси, принципи розпізнавання хвороб виробничої системи й постановки діагнозу, оцінки її стану й перспектив розвитку, виміру параметрів, установлення й вивчення ознак хвороб для підтримки здатності ефективно функціонувати й пристосовуватися до зміни зовнішнього середовища»[1]. Зовсім з іншого боку діагностику розглядає Фаріон І.Д.: «Діагностика – це метод аналізу стану внутрішнього середовища організації, встановлення проблем та вузьких місць, які спричиняють відхилення та деформації об'єкта від норми чи цілі, виявлення потенційно сильних та слабких сторін,що впливають на формування та реалізацію ефективної стратегії організації»[2]. Отже, сутність діагностики полягає у розпізнаванні та дослідженні ознак, змін характеристик, які відображають фінансовий стан господарюючого суб’єкта.

Найчастіше поняття діагностики вживають відповідно до поняття системного аналізу або ототожнюють з терміном «аналіз виробничої діяльності» причому немає супідрядності цих понять. Так, діагностику визначають як комплекс методів, спрямованих на удосконалення окремої організації, що використовує понятійний апарат теорії системи [3].

Система цілей і завдань ДФСП повинна бути конкретизована за змістом, часом реалізації та рівнями. При виборі методики ДФСП доцільно орієнтуватись на обрані цілі та мету діагностики. Існує багато методик проведення ДФСП, більшість з яких пропонує здійснення діагностики по групам фінансових коефіцієнтів. Нижче приведений опис найбільш розповсюджених методик проведення ДФСП. Такі вчені як А.Д. Шеремет, М.П. Баканов, М.Г. Чумаченко пропонують проведення діагностики за кількома групами показників, такими як показники оцінки ділової активності, ліквідності і платоспроможності, фінансової стійкості, прибутковості діяльності.Американські вчені Рісон Дж.С. і Р.Н. Ентоні виділяють загальні показники рентабельності,показники використання інвестицій та фінансового стану. В.П. Савчук у підручнику «Управление финансами предприятия» виділяє показники операційного аналізу, аналізу операційних витрат, управління активами, ліквідності, рентабельності, структури капіталу, ринкові показники.

Процес здійснення діагностики передбачає використання різних методів, прийомів, концепцій, але основою цього процесу є фінансово-економічний аналіз, саме тому в економічній літературі з фінансів та фінансового менеджменту пропонується використовувати близько 50 показників для аналізу поточного стану підприємства. На практиці використовують, як правило, близько 10-20 показників, розбитих по групах[11].

Проте, самі по собі ці фінансові коефіцієнти несуть не дуже багато інформації, тому для одержання на їх основі висновків про стан підприємства необхідно зіставити аналітичні показники по окремих підприємствах із деякими нормативними чи середньостатистичними показниками. У світовій практиці широко використовують нормативні значення, визначені на основі чималої багаторічної практики аналізу діяльності підприємства. На жаль, сьогодні в Україні звернутися до аналогічної практики немає можливості[10]. З іншого боку, використовувати для оцінки в умовах України набір індикаторних показників, що використовуються за кордоном, неможливо через те, що вони відбивають зовсім інше середовище господарювання.

Існують також інші методики діагностики фінансового стану підприємства. І. Бланк та Копчак Ю.С. [4] пропонують дві системи діагностики : експрес-діагностику та фундаментальну діагностику. Як систему індикаторів оцінки загрози банкрутства підприємства І.А. Бланк використовує 41 абсолютний і відносний показники, при цьому він виділяє три принципові характеристики оцінки масштабів кризового фінансового стану підприємства: легка фінансова криза; глибока фінансова криза; фінансова катастрофа.

Н. Данилочкіна у своєму дослідженні для визначення ранніх неточних ознак настання кризових ситуацій і для своєчасного реагування на них використала метод діагностики за «слабкими сигналами» [5]. Автор запропонував за допомогою системи моніторингу відловлювати сильні й слабкі сигнали, що надходять із зовнішнього і внутрішнього середовищ, для чого використав методи оперативної діагностики фінансово-господарської діяльності підприємства за допомогою системи показників, що характеризують рентабельність, оборотність, платоспроможність, покриття боргів, ліквідність, фінансову стійкість підприємства. Основним недоліком методів ДФСП є те,що зазвичай у підприємств не має можливості проводити ДФСП за усіма групами показників. Виходом з цієї ситуації може бути розробка єдиної методики експрес-діагностики за 2-3 групами фінансових коефіцієнтів, на основі яких складається розуміння дійсного стану справ і необхідності подальшого детального діагностування фінансового стану підприємства.

У ряді країн (США, Великобританії, Франції, Росії) найчастіше застосовують наступні методи діагностики фінансової ситуації на підприємстві – статистичний метод під загальною назвою «скоринг», який включає 2 різновиди (credit-men, дискримінантних показників платоспроможності)та метод А-рахунку, (в основі – бальна експертна оцінка), який запропонував Дж. Аргенті [6]. Автор методу А-рахунку, досліджував збанкрутілі фірми, як слідство, він прийшов до висновку, що вони, пройшли через 3 стадії: недоліки,помилки, симптоми.Дж. Аргенті на кожній стадії надав чинникам певну кількість балів і розрахував агрегований показник (А-рахунок). Критерії оцінки за цим методом такові: чим більше А-рахунок, тим гірше ситуація[8,с.87]. Також за кордоном одним із нових напрямків діагностики стало використання систем-експертів, у тому числі тієї, яку запропонував Б. Колас [7]. Система-експерт є інформаційноє програмою, за допомогою якої аналітик будь-якої кваліфікації спроможний аналізувати фінансову ситуацію на підприємстві. Схематично система-експерт подається у вигляді бази знань, бази фактів і блока розробки рішень.

Отже, у світовій практиці вже накопичений достатній досвід інтегральної оцінки фінансового стану підприємств. Це відомі комплексні показники, як індекс Альтмана, модель Спрингейта, модель Ліса, метод Creditmen Ж. Депаляна. Але всі ці моделі непридатні для вітчизняних умов господарювання, тому що їх розроблено з використанням вибіркових сукупностей підприємств інших країн, а тому враховані параметри істотно відрізняються від наших. На сьогодні українськими вченими вже розроблені такі моделі, як дискримінантна інтегральної оцінки фінансового стану підприємства (О.Терещенко), і комплексна оцінка фінансового стану підприємства на основі використання матричних моделей (О.Хотомлянський, Т.Перната, Г.Северина). Цей метод оцінки дозволяє виявити тенденції у динаміці фінансового стану підприємства.Однак, враховуючи умови фінансової кризи, необхідно розробляти нові методики діагностики фінансового стану в Україні, а також розробляти методи і способи покращення фінансового стану, підвищення платоспроможності і ліквідності.

Література: 1. Воронкова А.Е. Діагностика стану підприємства: теорія і практика : монографія /А.Е. Воронкова. – Харків : Вид-во "ІНЖЕК", 2008. – 520 с. 2. Фаріон І. Д. Діагностика і економічний аналіз у сфері послуг : курс лекцій / І. Д. Фаріон,Л. І. Савчук, С. М. Жукевич / за ред. д-р екон. наук, проф. І. Д. Фаріона. – Тернопіль : Вид-во "Екон.думка", 2005. – 260 с. 3. Кривов'язюк І.В. Економічна діагностика підприємства: теорія, методологія та практика застосування : монографія / І.В. Кривов'язюк. – Луцьк : Вид-во "Надстир'я", 2007. – 260 с. 4. Копчак Ю. С. Проблеми діагностики фінансового стану і стійкості функціонування підприємства / Ю. С. Копчак // Вісник СумДУ. – 2004. – № 9 (68). – С. 23-34. 5. Контроллинг как инструмент управления предприятием / Под ред. Н. Г. Данилочкиной. – М. : Аудит,ЮНИТИ, 1998. – 279 с. 6. Скоун Т. Управленческий учет / Т. Скоун ; [пер. с англ.]. – М. : Аудит, ЮНИТИ, 1997. – 179 с. 7. Коласс Б. Управление финансовой деятельностью предприятий. Проблемы, концепции и методы /Б. Коласс ; [пер. с франц.]. – М. : Финансы, ЮНИТИ, 1997. – 576 с. 8. Кизим М.О., Забродський В.А., Зінченко В.А., Копчак Ю.С. Оцінка і діагностика фінансової стійкості підприємства: Монографія.-Х.: ВД «ІНЖЕК», 2003.-144 с. 9. Швиданенко Г.О., Олесю О.І. – Сучасні технології діагностики фінансово - економічної діяльності підприємства: Монографія – Київ.: КНЕУ,2002 .10. http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/16_6 /153 _Iwaszko_16_6.pdf 11. http://libfor.com/index.php?newsid=266