Старік І.І.

асистент каф. Економіки підприємства Григораш О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган – Барановського

Причини банкрутства підприємств та шляхи їх подолання

Сучасне суспільство прагне до постійного поліпшення рівня й умов життя, що може забезпечити тільки стійке економічне зростання. Однак спостереження засвідчують, що довгострокове економічне зростання не є рівномірним, а постійно переривається періодами економічної нестабільності.

На сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки вивчення закономірностей економічної кризи є дуже своєчасним, оскільки, не знаючи економічної суті цього явища, його прояву та розвитку, причин виникнення в Україні, неможливо знайти можливості виходу з кризи.

Кризові явища в галузях економіки України спричинені недостатнім і несвоєчасним урахуванням змінних умов виробництва, можливостями інтенсифікації, змінами у методах господарювання та багатьма іншими. Темпи виробництва почали різко уповільнюватися, а намагання стримати спад виробництва екстенсивними методами не дало відповідних результатів, що призвело до зменшення фондовіддачі. Внаслідок цього банкрутство в Україні стало реальністю, про свідчить постійне зростання кількості підприємств-банкрутів.

Розгляд проблем антикризового управління займає належне місце у працях зарубіжних та вітчизняних дослідників: Г.А. Александрова, Е. Аренса, С.Г. Бєляєва, А.А. Богданова, Є.Ф. Брігхема, Е.М. Короткова, Н.В. Родіонової, Д. Стоуна, К. Уолша та ін.

Вітчизняні науковці – І.О. Бланк, В.О. Василенко, Г.О. Крамаренко, Л.О. Лігоненко, О.В. Мозенков, А.М. Поддєрьогін, О.О. Терещенко, М.Г. Чумаченко, Г.О. Швиданенко та ін. – продовжують вивчення причинно-наслідкових зв’язків розвитку кризових явищ та пошук шляхів фінансово-економічного оздоровлення підприємств

Метою дослідження є розкриття проблем з приводу розроблення заходів запобігання й уникнення банкрутства підприємств, що в сучасних умовах є актуальним та необхідним завданням.

Банкрутство – це один з ключових елементів ринкової економіки й інститут системи громадського та торговельного права. З економічного погляду банкрутство є неспроможністю продовження суб’єктом, який має значні борги перед кредиторами і зобов’язання перед бюджетом, своєї підприємницької діяльності внаслідок її економічної нерентабельності й безприбутковості. Наслідком незадовільного фінансового стану більшості вітчизняних підприємств стало катастрофічне збільшення їх кредиторської і дебіторської заборгованостей. Неплатоспроможність є, у свою чергу, підставою для оголошення підприємства банкротом.

Причини банкрутства підприємств можуть бути найрізноманітнішими. Беручи загалом, їх можна поділити на дві групи: 1) зовнішні, які практично дуже важко (іноді неможливо) врахувати; 2) внутрішні, що безпосередньо залежать від форм, методів та організації роботи на самому підприємстві.

До внутрішніх чинників відносяться: недосконалість системи стратегічного планування; невміле використання форм, методів управління; недосконалість механізму ціноутворення; недостатній рівень організації виробництва; збільшення кредиторської і дебіторської заборгованості [3].

Прикладом зовнішніх макроекономічних чинників можуть бути інфляція, зміна рівня відсоткових ставок, посилення монополізму на ринку, зниження купівельної спроможності населення, політична нестабільність в країні підприємства або країнах постачальників сировини і матеріалів, можливість отримання кредитів і так далі. Різні показники будуть більш менш важливими в різні періоди залежно від того, які економічні процеси стають причинами банкрутства. Так, зміна рівня інфляції може привести до зростання витрат виробництва, що, у свою чергу, приведе до підвищення цін на продукцію підприємства і зниження попиту [2].

Аналіз зарубіжної практики свідчить, що в країнах із розвинутою економікою та сталою політичною системою, як правило, 1/3 банкрутств спричинюється зовнішніми, а 2/3 – внутрішніми причинами.

Банкрутство, яке виступає як явище, притаманне сучасній економіці України, є найбільш серйозним наслідком фінансової кризи на вітчизняних підприємствах. Економічна криза, яка спостерігається в Україні з 2008 р., негативно вплинула на діяльність вітчизняних підприємств. За останні роки збільшилася кількість підприємств, що одержали збитки від звичайної діяльності. Це явище спостерігалося в головних галузях вітчизняної економіки зокрема. Так, у промисловості за два кризових роки частка збиткових підприємств збільшилася майже на 11%, у будівництві – на 20% [5].

Таким чином, через все вищепредставлене, ми стверджуємо, що важливе значення має впровадження на підприємствах такої системи управління, яка була б спрямована на своєчасне розпізнавання загрози банкрутства з метою її запобігання. Головною умовою визнання підприємства банкрутом є його неспроможність вчасно розрахуватися за своїми зобов’язаннями, а тому необхідна діагностика банкрутства, що передбачає використання сукупності методів аналізу для своєчасного розпізнання симптомів фінансової кризи на підприємстві та оперативного реагування на початкових стадіях з метою зниження ймовірності повної фінансової неплатоспроможності суб’єктів господарювання [7].

Вчені виробили обширну систему методів попередньої діагностики і можливого захисту підприємства від банкрутства та кризових явищ, яка здобула назву “система антикризового управління”. Суть цієї системи полягає в тому, що загроза банкрутства діагностується ще на ранніх стадіях її виникнення. Це дає змогу своєчасно задіяти спеціальні фінансові механізми або обґрунтувати необхідність певних процедур реорганізацій.

Система антикризового управління підприємством базується на певних принципах: постійна готовність до можливого порушення фінансової рівноваги підприємства; діагностика кризових явищ на початкових етапах фінансової діяльності підприємства; диференціація індикаторів кризових явищ за рівнем їх небезпеки для фінансового розвитку підприємства; терміновість реагування на окремі кризові явища у фінансовому розвитку підприємства; адекватність реагування підприємства на рівень реальної загрози його фінансовій рівновазі; повна реалізація внутрішніх можливостей виходу підприємства з кризового фінансового стану; використання в разі необхідності відповідних форм санації підприємства для запобігання його банкрутству [6]. На думку деяких авторів, ці принципи повністю відображають швидкість, адекватність, а отже, й позитивність реагування керівництва підприємства на прояви у господарській діяльності кризового періоду стану підприємства.

Основною метою антикризового фінансового управління є розробка та реалізація заходів, спрямованих на швидке відновлення платоспроможності та достатнього рівня фінансової стійкості підприємства, що забезпечить його вихід з кризового стану [4]. Це дає змогу своєчасно задіяти спеціальні фінансові механізми або обґрунтувати необхідність певних процедур реорганізацій. Якщо ці механізми і процедури через невчасне або недостатньо ефективне їх здійснення не призвели до фінансового оздоровлення підприємства, воно має в добровільному або примусовому порядку припинити свою господарську діяльність і розпочати ліквідаційні процедури [1].

Підводячи підсумки дослідження, можна зробити висновок, що збільшення ліквідованих підприємств за фактом банкрутства знижує довіру з боку клієнтів, постачальників і тим самим підриває положення держави і вітчизняних підприємств в світовій економіці. Тому, для гальмування кризових подій на підприємстві доцільно впроваджувати систему антикризового управління.

Список використанних джерел:

1. Гетьман О.О. Економіка підприємства : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / О.О. Гетьман, В.М. Шаповал. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 488 с.

2. Данилова Ю. Банкроство компаний: проблемы прогнозирования. / Ю. Данилова // Проблемы практики и теории управления.– 2009.– № 9.– С. 65 – 70.

3. Клебанова Т. С. Банкрутство і санація підприємства: теорія і практика кризового управління. / Т. С. Клебанова, О. М. Бондар.– Х.: ВД «ІНЖЕК», 2003.– 271 с.

4. Марковська А.І. Банкрутство і заходи з попередження його настання : монографія / А.І. Марковська, А.В. Бабина. – Л., 2008. – 181 с.

5. Статистичний щорічник України 2007–2010 рр. / [за ред. О.Г. Осауленка]. – К. :Консультант, 2009.

6. Талан Л. Загальні питання банкрутства / Л. Талан. – Дніпропетровськ : Баланс-Клуб, 2005. – № 11. – С. 6–10.

7. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств : навч. посіб. / О.О. Терещенко. – К. : КНЕУ, 2000. – 418 с.