Экономические науки/ 10. Экономика предприятия

Понеділок Т.М.

Європейський університет Уманська філія, Україна

Теоретичні засади управління необоротними активами підприємства

Однією з особливостей сучасного розвитку вітчизняної економіки є значне підвищення конкуренції майже в усіх галузях, що підтверджується як зростанням кількості суб’єктів господарювання, так і значною часткою збиткових підприємств. Для успішного функціонування на ринку підприємству необхідна дієва ефективна комплексна система управління його діяльністю. Саме ефективне управління забезпечує інтеграцію всіх економічних процесів на підприємстві, посилює його адаптивність і конкурентоспроможність. У цьому контексті значним і суттєвим для підприємств є дослідження стану формування необоротних активів [3].

Процес виробництва здійснюється за умови поєднання робочої сили і засобів виробництва, які складаються із засобів праці та предметів праці. Разом у сукупності вони становлять виробничі засоби підприємства, які поділяються на основні та оборотні. Як зазначає Дерун І.А. в економічній теорії замість терміну “необоротні активи” використовується категорія “основний капітал”, оскільки поняття активу тут взагалі не використовується [1].

Вакун О.В. виділяє два підходи до трактування нематеріальних активів в широкому та вузькому розумінні (рис. 1).

Рис. 1. Підходи до розуміння нематеріальних активів [2, с. 213]

Разом з тим, можна виділити три підходи для розкриття сутності нематеріальних активів в широкому розумінні: в юридичній, економічній та бухгалтерський сферах. Юридична сутність нематеріальних активів передбачає розгляд нематеріальних активів як майна, тобто сукупності виключних і невиключних майнових прав на нематеріальний актив. Критерієм ідентифікації нематеріальних активів з економічної позиції виступає здатність контролю над ними. Бухгалтерська сутність нематеріальних активів передбачає розгляд нематеріальних активів з позиції бухгалтерських нормативних актів [2]. Так, згідно з П(С)БО 2 “Баланс” необоротними активами є всі активи, які не є оборотними та відносяться до наступного: нематеріальні активи; незавершене будівництво; основні засоби; довгострокові біологічні активи; довгострокові фінансові інвестиції; довгострокова дебіторська заборгованість; відстрочені податкові активи; інші необоротні активи.

Таким чином, нематеріальні активи – це сукупність усіх невідчутних активів (включаючи інтелектуальний капітал та нематеріальні активи, одержані не в результаті інтелектуальної діяльності), що відповідають вимогам їх визнання активами згідно національних П(С)БО.

Як зазначає Круглянко А.В. управління необоротними активами доцільно поділити на такі етапи: початковим етапом є аналіз необоротних активів підприємства в попередньому періоді; оптимізація загального обсягу і складу необоротних активів; забезпечення правильного нарахування амортизації необоротних активів підприємства; забезпечення своєчасного оновлення необоротних активів підприємств; забезпечення ефективності використання необоротних активів підприємства; вибір форм і оптимізація структури джерел фінансування необоротних активів [3].

Одним із найбільш важливих етапів управління основних засобів є визначення рівня ефективності їх використання. В умовах ринкової економіки і конкуренції успішно функціонують ті підприємства, які ефективно використовують свої ресурси, зокрема основні засоби. Від ефективності використання основних засобів залежить дохідність капіталу і багато інших показників діяльності підприємства.

У контролі правильності оцінки необоротних активів основними порушеннями зазначимо заниження їх вартості. Основними причинами цих порушень є недотримання керівниками та працівниками окремих підприємств чинних нормативних актів щодо обліку активів, своєчасного та якісного проведення інвентаризації та індексації майна та невміння чи небажання використовувати сучасні методи оцінки.

Для недопущення заниження вартості необоротних активів в період кризи необхідно вжити такі заходи: посилити внутрішній контроль та відповідальність посадових осіб за недопущення порушень в обліку необоротних активів за їх реальною оцінкою; забезпечити проведення суцільних інвентаризацій стану обліку матеріальних та нематеріальних активів і привести його у відповідність з чинним законодавством; організувати семінари, навчання працівників фінансово-бухгалтерських служб із залученням відповідних фахівців фінансових інституцій, казначейських, контролюючих органів щодо використання сучасних методів оцінки основних засобів [3].

Таким чином, у сучасних умовах господарювання необхідно приділяти особливу увагу управління необоротних активів, оскільки ефективність використання цих активів підприємства є одним із першочергових елементів оцінки виробничого потенціалу підприємства.

Література:

1. Дерун І.А. Економічна та облікова сутність необоротних активів та удосконалення їх класифікації / І. А. Дерун // Економічний форум. – 2011. – №3. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua.

2. Вакун О.В. Нова сутність нематеріальних активів в бухгалтерскому обліку / О. В. Вакун // Сталий розвиток економіки. – 2011. – №3. – С. 211-215.

3. Круглянко А.В. Дослідження стану формування необоротних активів на торговельному підприємстві в умовах кризи/ А. В. Круглянко, Т. О. Чепко // Науковий вісник БДФА. – 2010. – №2. – С. 384-391