К.е.н., Козаченко Л.А., Чернова А.А.

                   Миколаївський міжрегіональний інститут  розвитку людини

ВНЗ ВМУРоЛ „УКРАЇНА”, Україна

Політика управління оборотними коштами

Вступ. Управління оборотними коштами складає най­більшу частину операцій фінансового менедж­менту. Це пов'язано з великою кількістю елементів їх внутрішнього матеріально-речового і фінансо­вого складу, що вимагають індивідуалізації управління; високою динамікою трансформації їх видів; високою роллю в забезпеченні платоспроможності, рентабель­ності і інших цільових результатів фінансової діяльності підприємства.

Істотний внесок у дослідження економічної сутності та формування оборотних коштів зробили відомі вітчизняні та зарубіжні науковці: Ф. Кене, А. Сміт, С. Фішер, М. Білик, Є. Брігхем, А. Поддєрьогін, С. Покропивний, Р. Радіонов, Л. Роштейн, Р. Сорока, Є.О. Терещенко, В. Ковальов, І. Бланк та інші.

Основна частина. Політика управління оборотними коштами представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у формуванні необхідного об'єму і складу оборотних коштів, раціоналізації і оптимі­зації структури джерел їх фінансування.

Політика управління оборотними коштами підприємства розробляється і здійснюється перш за все на підставі аналізу оборотних активів в попередньому періоді. Результати проведеного аналізу дозволяють визначити загальний рівень ефективності управління оборот­ними коштами на підприємстві і виявити основні напрями його підвищення в майбутньому періоді.

Наступним етапом є визначення принципових підходів до формування оборотних коштів, що відбивають різні співвідношення рівня ефективності їх використання, в кінцевому рахунку визначають суму цих активів і їх рівень по відношенню до об'єму операциійної діяльності.

Необхідною умовою виступає оптимізація об'єму оборотних коштів та оптимізація співвідношення постійної і змін­ний частин оборотних активів.

Така оптимізація повинна виходити з обраного типу по­літики формування оборотних активів, забезпечуючи заданий рівень співвідношення ефективності їх використання і ризику[1].

Усі види оборотних коштів в тій або іншій мірі є ліквідними (окрім витрат майбутніх періодів і безнадійною дебіторською заборгованості) загальний рівень їх термінової ліквідності повинен забезпечувати необхідний рівень платоспроможності підприємства по поточним (особливо невідкладним) фінансовим зобов'язанням. У цих цілях з урахуванням об'єму і графіку майбутнього платіжного обігу має бути визначена доля оборотних активів у формі грошових коштів, високо- і среднеліквідних активів.

При організації ефективності управління оборотними коштами необхідно забезпечити підвищення рентабельності оборот­них активів, тобто своєчасного використання тимчасово вільного залишку грошових коштів для формування ефективного портфеля короткострокових фінансових вкладень. А також досягти мінімізації втрат оборотних коштів в процесі їх використання.

При формуванні принципів фінансування окремих видів оборотних коштів визначають формування структури і вартості капіталу, мають бути конкретизовані принципи фінансування окремих видів і складових частин оборотних коштів.

З метою формування оптимальної структури джерел фінансування оборотних коштів необхідно обрати підходи до вибору конкретної структури джерел фінансування їх приросту з урахуванням тривалості окремих стадій фінансо­вого циклу і оцінки вартості залучення окремих видів капіталу.[2]

У результаті вивчення та узагальнення теоретико-методичних основ управління оборотних коштів можно зробити  наступні висновки.

1.            Для нормального функціонування кожного підприємства необхідні оборотні кошти, що представляють собою грошові кошти, використовувані підприємством для придбання оборотних фондів і фондів обігу.

2.            Оборотні кошти, тобто матеріальні ресурси на відміну від основних коштів використовуються в одному виробничому циклі, і їх вартість переноситься на продукт відразу і повністю.

3.            Раціональне й ощадливе використання оборотних коштів - першочергова задача підприємств, тому що матеріальні витрати складають 3/4 собівартості промислової продукції.

4.            Головною метою управління активами підприємства, у тому числі й оборотними коштами, є максимізація прибутку на вкладений капітал при забезпеченні стійкої і достатньої платоспроможності підприємства. Так, для підвищення рентабельності грошові кошти повинні бути вкладені в різні оборотні і необоротні активи, із свідомо більш низькою, ніж гроші, ліквідністю. А для забезпечення стійкої платоспроможності у підприємства постійно повинна знаходитися на рахунку деяка сума коштів фактично вилучених з обігу для поточних платежів.[3]

Як відомо, критерієм ефективності керування оборотними коштами служить фактор часу. Чим довше оборотні кошти перебувають в одній і тій же формі (грошовій або товарній), тим за інших рівних умов нижче ефективність їхнього використання, і навпаки.

Висновок. Підприємство повинне забезпечтит ефективний процес управління оборотними коштами,зокрема підтримувати оптимальне співвідношення власних і позикових оборотних коштів, тому що від цього прямо залежить його фінансова стабільність і незалежність, можливість одержання нових інвестицій.

Література:

1. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: підручник / С.Ф.Покропивний-2-ге вид., перероб. та доп.]. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.

2. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т.1.-К.:Ника-Центр, Эльга,    2001.- 592 с.

     3. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 460 с.