Сельское хозяйство/ 1. Организация сельскохозяйственного производства

К. с.-г. н Солошенко О.В., к.с.-г. н. Гаврилович, Фесенко А.М.

Харківський національний технічний університет сільського господарства ім. П. Василенка

Організація органічного землеробства в особистих селянських і фермерських господарствах

Органічне землеробство – система ведення землеробства, що полягає в максимальному залученні для мінерального живлення рослин відновлювальних місцевих органічних ресурсів (гною, побічної продукції рослинництва, сидератів тощо), біопрепаратів удобрювальної і захисної дії, органо-мінеральних і біоактивних добрив з введенням екологосумісних агрохімікатів природного походження у повно- і короткоротаційних сівозмінах. [1]

В Україні поки що не сформоване законодавче поле у сфері органічного виробництва. А світовий досвід з цього питання набагато ширший. Зокрема, станом на 2010р. система органічного сільського господарства розвивається у 120 країнах. У Європі його розвивають на площі близько 5 млн. га, у Північній Америці – 1,5 млн. га, у Австралії – 10,6 млн. га [5].

Урахування кліматичних особливостей України, ґрунтової специфіки і тому особливостей вегетації рослин у наших умовах приводить до висновку, що варто не просто наслідувати європейські підходи до органічного виробництва. Можна виділити наступні технологічні моменти, які б дали змогу відновити природні умови формування врожаю сільськогосподарських культур та відновлення ґрунту:

· Класифікація сільськогосподарських угідь України за спроможністю до самоочищення і придатності для ведення органічного землеробства. Необхідно враховувати техногенний вплив на ґрунти, зокрема їх здатність до передачі важких металів рослинній продукції. При цьому локальне внесення мінеральних добрив є способом протидії накопиченню в рослинах радіонуклідів і важких металів. І тут виникає перше протиріччя з європейськими орієнтирами стосовно отримання органічної продукції без використання мінеральних добрив.

· Науково – обґрунтовані сівозміни. Принцип сівозмін останнім часом часто ігнорується. Важливо повернутись до чергування культур, яке є основним способом боротьби з бур’янами, хворобами рослин, регулює родючість ґрунту та вміст у ньому основних поживних речовин.

· Застосування екологічно безпечних енергоощадних технологій переробки та зберігання продукції. Мінімізація кількості операцій та обробітків ґрунту є основним шляхом щодо відновлення природних умов ґрунтоутворення та суттєво зменшує витрату пального.

· Використання безполицевого обробітку ґрунту з глибиною обробітку не більше 11 см. Передбачається обробіток плоскорізними плугами і культиваторами, дисковими боронами. Це дає змогу розпушувати верхній родючий шар, профілактично протидіяти бур’янам, стримувати ерозію. Обробіток ґрунту повинен забезпечувати формування верхнього 10-см прошарку, куди вносять рядкове добриво і закладають рослинні рештки; зони трофічного комфорту, сформованої з локально внесених мінеральних добрив і кальцієвмісних сполук на глибині 12-14 см; нижнього прошарку гною на глибині 25-27 см.

· Використання ферментних препаратів та ефективних мікроорганізмів (ЕМ - препарати). Якщо в ґрунт поселяють корисні мікроорганізми (фотосинтезуючі, молочнокислі, азотфіксуючі, фосфоромобілізуючі, дріжджі, актиноміцети, ферментуючі), вони пригнічують патогенну мікрофлору. підвищують імунітет рослин і їх стійкість до ураження шкідниками, перепаду температур та несприятливих природних явищ. Ферментні препарати здатні значно прискорювати процес перегнивання органіки та отримання високоякісного компосту, при цьому вони абсолютно безпечні для довкілля.

· Використання сидератів. Зелені добрива, зокрема бобові, збагачують ґрунт мінеральними речовинами та органікою, але при цьому вони ще й здатні захищати ґрунт від ерозійних і дефляційних процесів, стримують розвиток бур’янів, є доповненням до сівозмін.

· Мульчування — укриття ґрунту з метою попередження його висихання, заощадження вологи, поліпшення умов для кореневої системи рослин, знищення бур’янів тощо. Для цього використовують різні органічні матеріали (траву, бур’яни, тирсу, кору, папір), які, перегниваючи, збагачують ґрунт поживними речовинами.

· Обмеження застосування мінеральних добрив. Для органічних добрив надається перевага, але є обмеження використання на рівні 170 кг азоту/га з метою попередження нітратного забруднення продукції і водних горизонтів. Але повна заборона використання мінеральних добрив є передчасною, оскільки це значно обмежує здатність ґрунтів до самовідновлення та може створювати умови до незбалансованого живлення. Мінеральні добрива необхідно використовувати переважно у природній формі. Внесення добрив є найбільш ефективним, якщо здійснюється локально і враховує потребу рослини у великому спектрі поживних макро – і мікроелементів.

· Використання якісного елітного насіння, вирощеного за технологією органічного землеробства. В органічному землеробстві особливо важливими є адаптивність до місцевих кліматичних умов, стійкість до хвороб і шкідників. Важливі також поживні та смакові якості.

· Відмова від використання хімічних засобів захисту рослин. Для захисту можна використовувати відвари і настої трав, що мають інсектицидні і фунгіцидні властивості. Найчастіше з такою метою використовують перець гіркий, часник, полин гіркий, бадилля картоплі, томатів, тютюн, настоянки хвої, чистотілу, пижма, цибулі, гірчиці. Таку ж дію мають деревинний попіл, кухонна сіль, олійна емульсія, мило.

За рахунок багатих чорноземів Україна може мати ряд переваг по впровадженню органічного виробництва, бо собівартість продукції може знизитись. До того ж високоякісна органічна продукція сільськогосподарського виробництва – шанс знайти своє місце на світовому ринку. Та найголовніше, мабуть, у впровадженні органічного виробництва – це забезпечення українського народу продуктами, що не лише втамовують голод, але й є джерелом вітамінів, мікроелементів і, власне, здоров’я, сили і наснаги.

Література

1. Закон України по органічне виробництво (редакція, проголосована 21.04.2011р.) Режим доступу: http://www.rada.ua

2. Постанова комісії (ЄС) №889/2008 від 5 вересня 2008 р.: Детальні правила щодо органічного виробництва, маркування і контролю для впровадження Постанови Ради (ЄС) №834/2007 стосовно органічного виробництва і маркування органічних продуктів. Офіційний вісник Європейського Союзу (Official Journal of the European Union) OJ L 189, 20.7.2007.

3. В.І. Кисіль. Агрохімічні аспекти екологізації землеробства. Харків,-Вид. «13 типографія». 2005р., 167с.

4. В.В. Медведєв. Нульовий обробіток ґрунту в європейських країнах. – Харків: ТОВ «ЕДЕНА», 2010.-202с.

5. П. Світлова. Виробництво екологічно чистої продукції // Мій бізнес №7, 2010. С.30-32. Режим доступу: http://www.aval.ua