Економічні науки/12.Економіка сільського господарства

Мл. наук. співробітник Аюбов Р. А.

Інститут аграрної економіки, м. Київ

Оцінка сучасного характеру виробництва свинини

Свинарство є однією з найбільш продуктивних і скоростиглих галузей тваринництва, і відіграє важливу роль у м'ясному балансі держави. Зараз галузь свинарства знаходиться в глибокій кризі, яка вже більше як 10 років охопила економіку країни. За період з 1990 по 2010 рік виробництво свинини зменшилося на 54,4 %. Ніяк не вдається зупинити триваючий спад чисельності поголів'я худоби, зниження її продуктивності, зменшення обсягів виробництва продукції. Зникають племенні заводи, а з ними і цінний генофонд тварин. Причина занепаду свинарства загальновідома – загальна економічна криза в цілому та криза галузі сільського господарства, зокрема.. Оскільки виробництво товарної продукції у більшості господарств збиткове, то виробництво у ньому згортається, а поголів'я вирізається. До того ж значну кількість худоби і продукції використовують для розрахунків за непомірно дорогі паливно-мастильні матеріали, матеріально-технічні ресурси на проведення весняно-польових і збиральних робіт у рослинництві.

Продуктивність худоби в аграрних господарствах залишається вкрай низькою. В чому ж полягає причина такого стрімкого спаду виробництва тваринницької продукції? По-перше, через те, що на сьогоднішній день тварин утримувати невигідно, спостерігається різке скорочення їх поголів'я; по-друге, значно знизилась продуктивність тварин; по-третє, погіршилися умови вирощування і ремонту стада, забезпеченості худоби високоякісними та збалансованими за протеїном, амінокислотами та вітамінними кормами; по-четверте, почастішали порушення виробничої та технологічної дисципліни; по-п'яте, знизилась відповідальність працівників за кінцеві результати роботи. Для підвищення продуктивності свинарства необхідно здійснити ряд невідкладних заходів. Особливу увагу слід приділити такому визначальному і найголовнішому чиннику, як кормовій базі, оскільки аналіз структури затрат, проведений в аграрних підприємствах, свідчить, що в структурі затрат на виробництво продукції галузі свинарства майже 42 % займають корми. Тому стає зрозуміло, що без удосконалення кормової бази, яка забезпечить тварин повноцінними кормами, збалансованими за протеїном, вітамінами та амінокислотами, свинарство приречене на збитковість, а отже, на занепад.

Варто відзначити, що витрати кормів становлять головну статтю витрат при виробництві продукції свинарства, тому в процесі годівлі свиней варто ширше використовувати премікси та мультіензимні композиції, що дозволяють збільшувати перетравлюваність та засвоюваність кормів на 30%, а середньодобові прирости ваги доводити до 770-800 г. В особистих господарствах населення, підсобних господарствах підприємств, фермерських господарствах необхідно більш широко застосовувати годівлю свиней кормовими сумішами з комбікормів і соковитих кормів. При цьому має бути забезпечуватися повна утилізація кормових ресурсів – дрібна картопля, харчові відходи, коренеплоди, зелені корми – для виробництва свинини й поліпшення на цій основі продовольчого забезпечення.

Поряд з необхідністю збільшення чисельності поголів'я та нарощування обсягів виробництва свинини, перед галуззю гостро постає проблема підвищення конкурентноздатності продукції. У зв'язку із цим найбільш важливим напрямком розвитку галузі є підвищення продуктивності свиней, зменшення падежу, витрат кормів на 1 кг приросту ваги до 6 к. од., підвищення продуктивності праці тощо. Необхідно збільшити інвестування в розвиток репродуктивних комплексів, які забезпечували б ринок поросят на відгодівлю. Це сприяло б скороченню імпорту племінного молодняку та зниженню собівартості виробництва.

Домінуючою метою селекційно-племінної роботи повинні бути якісні характеристики м'яса, а саме, мінімальна кількість жиру, що не тільки підвищить якість свинини, але й знизить витрати кормів на одиницю приросту ваги. Для більш широкого поширення генотипів свиней, які дорого коштують, необхідно застосовувати такий біотехнічний прийом, як штучне запліднення.

Для подальшого розвитку свинарства необхідна інтеграція (злиття) в один технологічний ланцюг виробництва, переробки та реалізації продукції. Створення кооперативів асоціацій виробників свинини з переробними та торговельними підприємствами, визначення в галузі справедливої кінцевої ціни продукції, встановлення стабільних технологічних і економічних зв’язків між сільськогосподарськими та переробними підприємствами та узгодження інтересів всіх учасників технологічного циклу виробництва м’ясної продукції має мотивувати виробників до підвищення ефективності виробництва свинини. Необхідно перетворити тваринництво особистого сектора в товарну галузь, пов'язану чіткими ринковими товарно-грошовими відносинами з великими господарствами для вирішення проблем кормовиробництва та з переробною промисловістю.

Сучасний стан свинарства в Україні вимагає невідкладних заходів з впровадження інноваційних технологій, що буде сприяти розвитку галузі та підвищенню рівня її доходності. Активна реалізація інноваційних процесів – це спосіб повернення до життя традиційних видів економічної діяльності. Для України тисячоліттями визначальною галуззю існування населення було сільське господарство. При вливанні в агропромисловий комплекс певних коштів, країна вже сьогодні здатна забезпечити конкурентноздатність та створити нові робочі місця за допомогою цілеспрямованого розвитку всієї технологічної бази. Тут можна застосувати цілий ряд технологій, починаючи з нанотехнологий та молекулярної генетики й закінчуючи екологізацією і ресурсозбереженням всіх елементів технологічних ланцюгів виробництва, зберігання та переробки сільськогосподарської продукції, в тому числі продукції свинарства, а також різні варіанти менеджменту та організації виробництва, які краще реагують на потреби виробничого процесу та ринку.

Галузь необхідно переводити на енерго- і ресурсозберігаючі технології, впроваджувати заходи, спрямовані на збереження спеціалізації на великих комплексах, що дозволить вивести галузь свинарства в зоні Степу України на рівень рентабельного виробництва. Необхідно зменшення собівартості продукції на основі дотримання технологічних параметрів виробництва за рік на основну свиноматку, середньодобових приростів живої маси тварин на вирощуванні та відгодівлі не менше 400-450 г, забезпечення повноцінними кормами з розрахунку 110-120 ц кормових одиниць на одну свиноматку зі шлейфом.

Таким чином, в сучасних умовах розвитку свинарства у зоні Степу України для сільськогосподарських підприємств існує два варіанти: перший - скорочувати поголів'я свиней, другий варіант – підвищувати ефективність їх вирощування та знижувати собівартість до 12-14 грн. При другому варіанті свинарство принесе рентабельність лише за умови здійснення інвестицій у впровадження інноваційних технологій, які здатні забезпечити зростання прибутковості галузі більше як на 40%.

Продумані заходи Уряду та Міністерства аграрної політики зі збереження запасів зернової сировини в Україні дадуть можливість для подальшого розвитку українського свинарства. Залишається лише працювати над тим, щоб українське свинарство конкурувало зі світовим виробництвом на рівні й у технології організації виробництва та у собівартості й тоді успіх гарантований.

Література

1. Дейнеко Л.В. Розвиток харчової промисловості України в умовах ринкових перетворень (проблеми теорії та практики).- К.: Знання, 2006. – 331 c.

2. Кісіль, Д. Т. Невідкладні завдання у розвитку свинарства / Д.Т. Кісіль // Сільський господар.  – 2005.  – №5-6.  – С.8-10.

3. Крилова, Л. Коли свинина стає прибутковою / Л. Крилова // Пропозиція. – 2008. – № 4. – С. 138 - 141.

4. 4. Нікітенко, А. М. Новітні технології підвищення економічної ефективності у свинарстві / А. М. Нікітенко // Сільський господар. – 2007. – № 9-10. – С. 24-27.