Економічна теорія

Аспірант Лакейхіна В.С.

Харківський національний економічний університет, Україна

Аналіз дефініції «холдингова структура» та визначення сутності цього поняття.

Протягом останніх десятиріч у світовій економіці спостерігається активний розвиток процесу інтеграції як на макро-, так і на мікрорівні. У зв'язку з цим суттєво зріс інтерес до таких видів об’єднань підприємств, як холдингові структури. Особливої актуальності ці питання набули для машинобудівної галузі як однієї із стратегічних для нашої держави, через те що на даний час машинобудування є фундаментом економічного потенціалу України. Від рівня ефективності діяльності структур холдингового типу цієї галузі залежить стан її соціально-економічного розвитку нашої держави. Необхідно відмітити, що підприємства машинобудування відіграють важливу роль у реалізації досягнень науково-технічного прогресу всіх галузей країни, у забезпеченні розвитку вітчизняної економіки. Але на сьогодні невисокою є ефективність діяльності підприємств машинобудування. Причиною погіршення їх стану є відсутність налагодженої системи управління, зменшення стійкості під впливом зовнішнього середовища, яке постійно змінюється, також, однією з проблем є невизначений категоріальний апарат.

Проблеми, що виникають у зв'язку з цим, залишаються важливими для більшості підприємств холдингового типу та обумовлюють актуальність досліджень у даному напрямі.

Вагомий внесок у розроблення теоретичних та прикладних засад формування та функціонування об’єднань підприємств зробили такі вітчизняні науковці: В. Агафонов, І. Алєксєєв, В. Данніков, М. Ільїн, М. Книш, Костюченко, Й. Петрович, А. Семенов, А. Тіхонов, Ю. Тютіков, Г. Уманців, В. Шестакова, І. Шиткіна, Р. Шуляр та інші.

Разом з тим, слід наголосити, що незважаючи на значні досягнення в теорії та практиці функціонування інтегрованих об'єднань, існують значні розбіжності щодо тлумачення категорій за даною тематикою, через те, недостатньо відокремлено місце холдингових структур серед інших видів інтеграційних об’єднань підприємств.

Отже, однією з поширених структур, характерних для розвиненої ринкової економіки, є така форма організації, як холдинг, функціонування якого, з одного боку, має ряд переваг перед звичайними акціонерними товариствами, а з іншого — характеризується особливостями, що породжують нові проблеми й труднощі, що не є характерними для окремих компаній.

Що стосується категоріального апарату, автор вважає, що належним для визначення досліджуваного інтегрованого об'єднання є термін «холдингова структура», адже «холдинг» - досить неоднозначна дефініція, через те що його можна розглядати і як материнське підприємство окремо, і як всі підприємства, що входять до складу структури. Тож, для того, щоб термін «холдингова структура» вживався не безпідставно, пропонується розглянути існуючі тлумачення та обґрунтувати його вживання саме у такому контексті.

Згадаємо, як різні автори визначають дефініцію «холдинг» за допомогою рисунку 1.

Рис. 1 Визначення сутності поняття «холдинг» (узагальнено автором)

Отже, що таке холдинг відомо, а от чи доцільне вживання структури у складі визначення цього поняття залишається нез'ясованим. Необхідно зазначити, що хоча зміст поняття структури також представляється інтуїтивно ясним, дати йому задовільне визначення не легко. Тому в літературі зустрічається велика кількість різних визначень структури.

Наприклад, Борісов А.Б. відмічав, що функціональна структура – це «тип організаційної структури, при якому підрозділи створюються у відповідності з видом робіт, що виконуються та підпорядковані функціональним керівникам». Щодо організаційної структури, на думку цього автора, вона є «розділом економічного суб’єкта підприємств, компаній, організацій на підрозділи, відділи, цеха, лабораторії, ділянки, групи з метою упорядкування управління, налагодження взаємодії ланок, встановлення підпорядкованості, відповідаль-ності». Загальну структуру, як стверджує Борісов А.Б., утворює сукупність всіх виробничих, невиробничих та управлінських підрозділів підприємства [1].

Неодмінно треба відмітити, що під структурою будь-якого підприємства прийнято розуміти його внутрішній устрій, що характеризує склад підрозділів та систему зв'язків, підпорядкованості та взаємодії між ними.

Вчений Л.І. Євєнко визначає структуру як логічні відносини функцій в організації, які встановлені для досягнення цілей компанії [2].

Також існує думка, що структура [structure] - організація зв'язків і відносин між підсистемами і елементами системи, а також власне склад цих підсистем і елементів, кожному з яких зазвичай відповідає певна функція. Вітчізняний вчений Лопатніков Л.І. відмічає, що економічним системам властива також поліструктурність, тобто взаємопереплітіння різноякісних підсистем, що утворюють кілька пов'язаних між собою ієрархічних структур. Розрізняють системи з постійної і змінної структурами, причому структура економічної системи зазвичай відноситься до другого виду: вона рухається, формується з урахуванням умов функціонування системи

[3].

Автор представив найбільш типові визначення структури на рисунку 2.

Рис. 2 Найбільш типові визначення сутності «структури» (узагальнено автором)

Отже, у сукупності дані визначення досить добре відображають те головне, що присутнє в будь-якій структурі: внутрішня будова, розташування, порядок окремих елементів; певна стійкість взаємозв'язку та взаємовідносин між її елементами, їх цілісність та сукупність. В свою чергу термін «структура» в загальному значенні, характеризується такими ознаками, як: регулярність, повторюваність цих взаємодій; наявність рівней, «поверхів», згідно важливості елементів, які належать до цієї структури; врегульований, динамічний та постійний контроль за поведінкою та зміною цих елементів.

Має місце твердження, що структура – це внутрішня організація цілісної системи як специфічного способу взаємозв'язку і взаємодії компонентів, що її утворюють; стійка впорядкованість елементів; закономірні зв'язки між елементами. [4]

Автор пропонує розуміти під структурою сукупність тих властивостей системи, які є істотними з точки зору дослідження, що проводиться.

Отже, взагалі можна погодитися з дефініцією, що дає Гостєва І.С., яка стверджує, що структура – це спосіб взаємодії та взаємозв’язку елементів, які виконують певні, призначені саме для них функції, відповідно до даної системи та до цілі, яку вона переслідує. В свою чергу, взаємозв’язок передбачає наявність стійких відносин між елементами, що і визначають її якісну будову та спроможність до налагодженого функціонування [5].

Неодмінно треба зауважити, що категорія «структура» відображає будову та внутрішню форму системи, а також сприяє збереженню стійкого стану системи. Зрозуміло, що чим досконаліша структура, тим ефективніший вплив управління на процесс і тим більше вона відповідає певним вимогам. Таким, як:

адаптивність (здатність організаційної структури пристосовуватися до змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі);

гнучкість, динамізм (здатність чітко реагувати на зміну попиту, вдосконалення технології виробництва, появу інновацій);

адекватність (постійна відповідність організаційної структури параметрам керованої системи);

спеціалізація (функціональна замкнутість структурних підрозділів, обмеження та конкретизація сфери діяльності кожної керуючої ланки);

оптимальність (налагодження раціональних зв’язків між рівнями та ланками управління);

оперативність (недопущення безповоротних змін у керованій системі за час прийняття рішення);

надійність (гарантованість достовірності передачі інформації;

економічність (відповідність витрат на утримання органів управління можливостям організації;

простота (легкість для персоналу розуміння та пристосування до даної форми управління та участі у реалізації мети організації).

Структурні взаємозв’язки залежать від того, яку роль виконує той чи інший елемент, а розвиток самої структури виражається через взаємодію головних елементів із другорядними ( в даному випадку головна компанія та дочірні) та через синергетичний ефект, який отримується в результаті взаємодії саме цих елементів.

Відомо, що основу діяльності кожного підприємства становлять виробничі процеси, що виконуються у відповідних підрозділах. Саме склад цих підрозділів і характеризує виробничу структуру підприємства і чим більш універсальним є підприємство, тим складніше його структура, яка утворює сукупність всіх виробничих, невиробничих та управлінських підрозділів підприємства.

В результаті проведеного аналізу запропонованих тлумачень автор пропонує визначити та сформулювати таке, що найглибше та найточніше буде відображати «структуру» та доповнити її відсутніми складовими.

Ґрунтуючись на дефініції, яку дає Гостєва І.С. та визначенні понять «холдинг» та «структура», автор дійшов висновку, що досліджене у статті інтегроване підприємство – це насамперед структура, що має стійкі зв'язки, котрі забезпечують її цілісність, логічні відносини функцій, що встановлені для досягнення цілей компанії і які утворюються між економічними суб`єктами (що мають майно у власності) з метою отримання прибутку та синергетичного ефекту від діяльності, з встановленням організаційних та владних взаємовідносин та визначенням головної компанії на основі договору або інших підстав.

Економічну сутність категорії «холдингова структура» можна визначити як структуру, яка представляє собою сукупність материнської (головної) компанії і контрольованих нею дочірніх компаній машинобудівної галузі, наявність між ними стійких взаємовигідних зв'язків та логічних відносин функцій, які встановлені з метою отримання прибутку та синергетичного ефекту від діяльності, зміцнення стійкості, що виражається в комплексній, ефективній реалізації функцій та управлінських взаємодій.

В результаті проведеного дослідження можна зробити висновок, що підприємство, створене в процесі інтеграції є структурою. В свою чергу холдинг, який є водночас і інтегрованим підприємством і має всі ознаки структури в загальному значенні можна тлумачити одним цілісним поняттям «холдингова структура». В результаті проведення аналізу, автор дійшов висновку, що «холдингова структура» - поняття, що біль повно відображає сутність цього інтегрованого об’єднання і саме таку дефініцію доцільно використовувати.

Література

1. Борисов А.Б. Большой экономический словарь. – М.: Книжный мир, 2003. – 895 с.

2. Евенко Л.И. организационные структуры управления промышленными корпорациями США: Теория и практика формирования. М., 2002. – С. 89.

3. Лопатников Л.И. Экономико-математический словарь: Словарь современной экономической науки. — 5-е изд., перераб. и доп. — М.: Дело, 2003. – 520 с.

4. Електронний ресурс http://ru.osvita.ua/vnz/reports/philosophy/13173.

5. Гостєва І.С. Поняття та види інтегрованих підприємств / І.С. Гостєва. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Emp/2008_20/gosteva.pdf.