Панчук Анна Георгіївна,
Гудима Романа Романівна
Буковинський державний фінансово-економічний університет
Проблемні шляхи розвитку зовнішньої торгівлі в Україні
Роль України у міжнародній торгівлі обумовлена напрямами
зовнішньоторговельної політики та трансформаційними процесами у геополітичному
середовищі світового господарства.
Особливо важливою є дана тематика для України як повноправного члена
СОТ, та стратегічного партнера для ЄС. Умови світогосподарського розвитку
вимагають ясного й чіткого формулювання нових цілей і завдань єдиної
зовнішньоторговельної політики для України.
Міжнародну
торгівлю слід розглядати як важливий чинник рівня конкурентоспроможності
національної економіки, критерій прогресивності структурних характеристик
господарства загалом.
У період фінансової кризи суттєво постраждала світова торгівля, причому
не тільки у вартісному вимірі (у зв’язку з падінням цін), а й в обсягах – через
скорочення реального ВВП, а відповідно й попиту більшості країн, передусім –
розвинутих. Це позначилося також на Україні. Одним із наслідків світової
фінансової кризи для України є погіршення стану її зовнішньоторговельного
балансу.
Наслідки світової кризи для міжнародної торгівлі
досить серйозні. В світі спостерігається надвиробництво товарів і звуження ряду
найважливіших ринків. Внаслідок потрясінь банківської системи, зниження
реальних доходів населення і посилення безробіття терплять банкрутство тисячі
виробничих і збутових компаній, крупні і дрібні торгівельні мережі
відмовляються від закупівлі дорогих і мало популярних товарів, асортимент
товарів звужується. Банки обмежили кредитування торгівельних компаній на
закупівлю товарів. Найсильніше постраждали від кризи не країни з розвиненою
банківською системою, а ті держави, чия економіка орієнтована на експорт
товарів [2].
Ключові
проблеми розвитку міжнародної торгівлі для України
пов'язані з диверсифікацією її геополітичних або регіональних пріоритетів, з
оптимізацією структури експорту й імпорту, з гармонізацією національного
законодавства відповідно до вимог і норм СОТ.
На жаль, на розвиток міжнародної торгівлі України вирішальний вплив
справляє група негативних факторів, а саме:
-
низька конкурентоспроможність
вітчизняних товарів та послуг;
-
нерозвиненість базових
інститутів ринкової економіки;
-
недосконалість механізмів
державного регулювання;
-
нерозвиненість ринкової
інфраструктури щодо підтримки експортних операцій передусім ідеться про
відсутність надійних і ефективних систем фінансування, страхування експорту [3].
Таким чином, негативні тенденції розвитку зовнішньої торгівлі України
зумовлені передусім низькими темпами внутрішніх економічних перетворень. В
умовах жорсткої конкуренції на світових ринках відставання України від
промислово розвинених країн збільшується. Відповідно назріла необхідність
невідкладних кроків щодо формування цілісної системи заходів державного
стимулювання експорту.
Стратегічна
мета полягає в реалізації у світовій економіці порівняльних і конкурентних
переваг України, що об'єктивно існують у різних галузях її господарства і
можуть знайти практичне втілення в діяльності українських підприємств і фірм на
міжнародній арені. Важливого значення набуває також необхідність враховувати
різну фактороінтенсивність українських товарів і послуг порівняно з
закордонними, цінові та інші відмінності, що формують конкурентні переваги
національних економік у міжнародній торгівлі.
З метою усунення негативних явищ в сфері міжнародної торгівлі, Україні необхідне
здійснення таких заходів:
- обмеження ввозу продукції чорної металургії, покращення
якості металу, домагатися міжнародних
сертифікатів на свою продукцію тощо;
- визначення пріоритетних напрямків
розвитку експортної спеціалізації, переорієнтуватися на виробництво
наукомісткої продукції і ресурсозберігаючих технологій у сфері
верстатобудування, літакобудування, ракетно-космічної техніки;
- відміна імпортного (ввізного мита)
на такі стратегічні для України товари, як нафтопродукти, ліс, кольорові
метали, целюлоза;
- виготовлення в Україні
імпортозамінної продукції: зернові, кормо- і картоплезбиральні комбайни,
тролейбуси, автобуси, холодильники, автомобілі, тканини та ін. Водночас,
експортуючи переважно товари паливно-енергетичної групи, слід значно поліпшити
обробку сировини (титану, граніту, урану, сільськогосподарської продукції);
- врахування низької
конкурентоспроможності продукції в Україні, не слід поспішати з подальшою
лібералізацією експортно-імпортних відносин, на яку нашу державу активно
підштовхує Міжнародний валютний фонд та Світовий банк. Йти таким шляхом можна,
лише зміцнюючи конкурентоспроможність товарів. Навіть у США понад 35 % товарів
захищені нетарифними бар’єрами.
- важливо налагодити надійний
митний контроль. Так, у розвинутих країнах світу держава бере на себе облік і
всебічно контролює експорт та імпорт товарів. В Австрії, зокрема, їй відома
адреса кожного постачальника, ціни його
товару, обсяг, сертифікація товарів. Цей процес супроводжується контролем
податкових і банківських установ [1,
с.8].
Подальший
розвиток міжнародної торгівлі залежатиме переважно від стану внутрішнього
продовольчого ринку країн. Наповнення його вітчизняними товарами створює базу
для розширення експорту. Особливо негативно впливають на формування
продовольчого ринку макроекономічні фактори: падіння реального рівня доходів
населення, інфляція, диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову
продукцію, недосконала кредитно-фінансова система.
В
України для подолання економічної кризи та всіх негативних наслідків, в тому
числі, зменшення частки країни в світовій торгівлі потрібно: надавати банкам
державних гарантій за зарубіжними позиками в іноземній валюті; зобов'язання
банків, яким була надана державна допомога, у пріоритетному порядку кредитувати
стратегічні галузі економіки; комплексна допомога малому та середньому бiзнecу;
підтримку експортерів промислової продукції окремих стратегічних галузей
(наприклад, автомобілебудування, машинобудування, металургії, АПК тощо);
створення нових робочих місць завдяки реалізації державою масштабних
інфраструктурних проектів; надання додаткових повноважень відповідним органам
влади для жорсткого моніторингу фінансових трансакцій; ліквідація або суттєве обмеження
податкових пільг [4].
Таким
чином, основним напрямком удосконалення зовнішньо торговельних зв’язків країн
світу є підвищення конкурентноздатності продукції шляхом поліпшення її якості,
розвиток стандартизації і сертифікації, а також вивчення і дотримання всіх правових
норм міжнародного співробітництва. Дотримання цих правил буде сприяти
прискорення участі України в ЄС.
Література:
3.
Дорошенко І.
Глобальна світова фінансова криза та її вплив на розвиток економіки України [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: // http:/ /www.nbuv.gov.ua