Экономические науки/ 1. Банки и банковская система

Рогова Н.В.

Європейський університет Уманська філія, Україна

Сутність та особливості забезпечення достатності регулятивного капіталу банку

Поняття “регулятивний капітал” (regulatory capital) є результатом розробки у 80-х рр. XX ст. Базельським комітетом концепції управління ризиками з метою зовнішнього нагляду за банківськими ризиками й обов’язковою звітністю банків. Згідно з цією концепцією, регулятивний капітал оцінюється як власний капітал, який банківська установа повинна мати у своєму розпорядженні при здійсненні операцій та наданні послуг, з огляду на вимоги регулюючого органу.

Методика визначення і розрахунку величини регулятивного капіталу базується на засадах, розроблених Базельським комітетом у 1988 р. (відомих як Базель I). Їх взято за основу Національним банком України в Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні. У цьому нормативному документі, зокрема, зазначено: “Регулятивний капітал є одним із найважливіших показників діяльності банку, основним його призначенням є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладників, фінансової стійкості й стабільності діяльності банків. Банки з метою визначення реального розміру капіталу з урахуванням ризиків у своїй діяльності зобов’язані постійно проводити оцінку своїх активів і позабалансових зобов’язань (здійснювати їх класифікацію, визначати сумнівні та безнадійні борги щодо погашення); здійснювати відповідні коригування їх вартості шляхом формування резервів для покриття очікуваних (можливих) збитків за зобов’язаннями контрагентів. Регулятивний капітал банку складається з основного капіталу (1-ий рівень) та додаткового капіталу (2-ий рівень). При цьому основний капітал вважається більш незмінним, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки; додатковий капітал має менш постійний характер – його розмір піддається змінам” [1, с. 94].

На рисунку 1 наведено структуру капіталу, встановлену Базельським комітетом з метою дотримання банками мінімальних вимог до достатності капіталу.

Рис. 1. Складові регулятивного капіталу банку за Базелем ІІ [2, с. 213]

15 грудня 2010 року було опубліковано новий пакет міжнародних банківських нормативів, що отримав назву «Basel III: Міжнародний стандарт капіталу і ліквідності», який передбачає послідовне посилення мінімальних вимог до достатності капіталу банків [2, с. 213].

Для здійснення якісного управління власного капіталу банку необхідно звертати значну увагу на його достатність. Визначення достатності капіталу банківської установи відіграє значну роль, і не лише для оцінки окремо взятого конкретного банку, а й для того щоб можна було визначити надійність усієї вітчизняної банківської системи. Варто зазначити, що при визначенні достатності власного капіталу банку слід враховувати низку умов, існування яких зумовлено функціями власного капіталу банку, а необхідність їхнього здійснення пов’язана з діяльністю банку: заснування й організації банківського бізнесу – власний капітал можна вважати достатнім, якщо він покриває всі витрати, передбачені планом розвитку банку і має певний запас, який дає змогу керівництву банку покривати також усі незаплановані витрати; компенсації поточних втрат банку, пов’язаних з неповерненням розміщених в активах коштів – капітал можна вважати достатнім, якщо він здатний покривати всі поточні втрати банку; надання нових послуг, впровадження нових банківських продуктів і програм, закупівлі необхідного обладнання – капітал є достатнім, якщо всі передбачені та неочікувані витрати на зазначені цілі погашено за рахунок власного капіталу банку; утвердження у клієнтів переконань щодо стійкості та надійності функціонування банку – капітал є достатнім, якщо він: по-перше, відображає уявлення суспільства про величину капіталу фінансово стійкого банку, наявну на даний момент часу; по-друге, перевищує встановлене органами банківського нагляду мінімально допустиме значення цього показника; здійснення окремих операцій, ризик за якими обмежується розмірами власного капіталу, – його достатність визначається тим, наскільки суттєво або збалансовано розмір власного капіталу відповідає обсягам запланованих активних операцій банку [3].

Таким чином, регулятивний капітал є важливим показником діяльності банку, достатність якого забезпечується в результаті координації зусиль як наглядових органів, так і банків, рейтингових агентств, науковців та практиків, які зацікавлені в розробці досконалого способу розрахунку показника достатності регулятивного капіталу банку.

Література:

1. Тиркало Р. Регулятивний капітал банків: сутність, порядок визначення та проблеми достатності / Р. Тиркало, Н. Ткачук // Світ фінансів. – 2008. – №4 (17). – С. 93-103.

2. Фурсова В.А. Можливості збільшення власного капіталу комерційного банку за рахунок інструментів гібридного капіталу/ В. А. Фурсова, А. І. Давиденко // Вісник економіки транспорту і промисловості. – 2011. – №36. – С. 212-217.

3. Яремчук О.В. Аналіз достатності власного капіталу банку/ О. В. Яремчук, К. Л. Ларіонова // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики. – 2011. – №1. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua.