Теслюк М.М.

Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна

Нагляд і контроль за діяльністю банків

Вступ

Зараз досить актуальним є питання банківського нагляду тому, що діяльність банківських установ потребує законодавчого регулювання, оскільки вони виробляють особливі товари і послуги (грошові кредити, кошти забезпечення ліквідності), які необхідні для нормального функціонування економіки.

Банківське регулювання – це система заходів, за допомогою яких держава через Національний банк або інший оглядовий орган забезпечує стабільне і безпечне функціонування банківської системи, запобігає дестабілізуючим тенденціям у банківському секторі. Тобто банківське регулювання – це розроблена уповноваженими органами система конкретних правил та норм, які відповідно до законодавства визначають структуру і способи здійснення банківської діяльності (формування меж поведінки банків).

Поняття «нагляд і контроль за діяльністю банків» передбачає безперервний нагляд за здійснення банками своєї діяльності відповідно до законодавства та інструкцій(відстеження того, щоб банки не виходили за встановлені для них межі).

Банківський нагляд на сучасному етапі – це моніторинг усіх видів ризиків, притаманних банківській діяльності, з метою зведення до мінімуму насамперед системного ризику, тобто запобігання ланцюговій реакції, за якої крах одного або кількох банків може спричинити кризу всієї банківської системи.

Головними цілями банківського нагляду є:

· Захист акціонерів і вкладників кожного конкретного банку від нефахового управління і зловживань;

· Підтримка стабільності на фінансовому ринку шляхом попередження «системного ризику» («системний ризик» полягає в тому, що банкрутство одного банку може призвести до банкрутства кількох банків, у результаті чого втрачаєтьсь довіра до банківської системи в цілому).

Основна частина

Поки суспільство відчуває довіру до банків, вони можуть отримувати кошти під низький відсоток і отримувати високий прибуток від їх використання. Таким чином, основною причиною регулювання та нагляду за діяльністю банків є впевненість уряду в тому, що крах будь-якої банківської установи, який має фінансові та економічні наслідки, наносить шкоду не лише його власникам, але й суспільству в цілому.

Нажаль, стан невизначеності для банківського сектору є скоріше правилом, а ніж виключенням, то на цьому підґрунті може породжуватись недостатня достовірність інформації, яка нерідко приводила у минулому до масових вилучень коштів із комерційних банків, що спричиняло низку банкрутств. Банкрутсво окремих банків може призвести до тимчасового скорочення грошової маси, порушення позичкових угод і зменшення джерел отримання кредитів. Оскільки соціальні витрати банкрутств депозитних установ, здатних викликати фінансову паніку, порушення ділових зв’язків і економічний спад, перевищують приватні збитки акціонерів збанкрутілого банку, то держава повинна суворо регулювати всі аспекти банківської діяльності.

Нестабільність банківської системи приводить до краху банків, підриву довіри громадськості до них, до таких макроекономічних наслідків, як занепад готівкового обігу, звуження сфери безготівкових розрахунків, величезних забов’язаь уряду тощо.

Саме тому в усьому світі банки більше підлягають державному нагляду і незалежному контролю ніж підприємста інших видів діяльності.

Необхідність контролю за діяльністю комерційних банків зумовлена тим, що в умовах ринку йде жорстка конкурентна боротьба між банками, а це змушує їх дедалі підвищувати ризиковість своїх операцій, щоб заволодіти клієнта і отримати прибуток. Підвищення ризикованості банківських операцій робить діяльність банків дедалі небезпечною і може призвести до загрози банкрутсва.

Банкрутство банку небезпечне не тільки для його акціонерів, вкладників, кредиторів, а й для суспільства в цілому, бо підриває довіру клієнтів до всієї банківської системи, а значить і до фінансового ринку в цілому.

Погане регулювання банківської системи може призвести не тільки до банкрутства банків чи недовіри до банківської системи, але й до розвитку криміногенної обстановки у банківській сфері. Зараз функція регулювання банківської системи лежить на плечах НБУ, але ми вважамо, що ця функція не повинна бути монополізована, а повинна бути розприділена між різними органами, що ми можемо спостерігати у розвинених країнах.

Найбільш досконала, на нашу думку, система органів управління і контролю за банківською діяльністю склалася у Франції. Відповідно до чинного законодавства поряд з Банком Франції до органів банківського контролю і управління відносяться:

-Національна кредитна рада, яка виступає посередником у процесі функціонування банківської і фінансової систем. З питань банківської діяльності вона консультується з Урядом Франції та має право виносити попередження, а також порушувати розслідування зловживань. Вона щорічно надає Президенту і Парламенту Республіки доповідь про стан функціонування банківської і фінансової системи країни. Згідно з Законом "Про банки" до її складу входять представники адміністрації, парламенту, ділових кіл, профспілок, кредитних установ та експерти;

-Комітет по банківській регламентації, що розробляє та приймає нормативні акти з питань правового регулювання діяльності кредитних установ і затверджує обов'язкові для кредитних установ економічні нормативи та порядок ведення бухгалтерського обліку та звітності;

- Комітет кредитних установ, що видає акти застосування права, які мають індивідуальний характер, займається також реєстрацією кредитних установ, жорстко контролює законність їх створення. До його складу входять Міністр економіки і фінансів, Управляючий банком Франції, Голова Банківської комісії, представник Французької асоціації кредитних установ, представник профспілки службовців, два незалежні спеціалісти в галузі економіки і права.

Висновки

Отже, підсумовуючи вище сказане можна сказати, що контроль за банківською системою в Україні, на жаль, ведеться не надто сумлінно і злагоджено. НБУ слід чітко дотримуватись Базельським приписам банківського нагляду. А також для того щоб розвиватись і йти вперед потрібно переймати досвід закордонних колег.

Список використаної літератури:

Любунь О. С., Раєвський К. Є. Банківський нагляд: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 416 с.