Іваненко І.А., к.е.н. доц., Оскирко Ю.А.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

 

напрями удосконалення контрактної діяльності у зовнішньоекономічній сфері

 

Міжнародний ринок характеризується високим рівнем складності, рухливості та невизначеності, що підтверджує актуальність і необхідність просування в практику українських підприємств ідей і технологій міжнародного стратегічного менеджменту. Ось чому в сучасних умовах жорсткої конкурентної боротьби на світовому ринку потреба у реалізації зовнішньоторговельних контрактів значно зростає, а постійний аналіз та усунення проблем, що виникають при цьому, стає невід’ємною частиною управлінської роботи на кожному задіяному до зовнішньої торгівлі підприємстві.

Найважливіше завдання будь-якого українського підприємства, що працює на світовому ринку – це його виживання і забезпечення безупинного, успішного розвитку на ринку. Ефективне вирішення цієї проблеми полягає у створенні та реалізації конкурентних переваг, що значною мірою можуть бути досягнуті на основі розроблених за правилами і ефективно втілених зовнішньоторговельних контрактів.

Метою статті є аналіз проблем, які виникають при укладенні та виконанні зовнішньоекономічних контрактів, а також обґрунтування шляхів їх розв’язання.

Укладання зовнішньоекономічного контракту являє собою досить складний процес, реалізація якого викликає немало труднощів і проблем, вимагає великих зусиль та знань. Процес реалізації зовнішньоекономічних контрактів характеризується великою кількістю зворотних зв'язків між різноманітними етапами і значними розбіжностями в рівні агрегування останніх. У зв'язку з цим робота над кожним етапом може містити в собі значну кількість повторів, а також ускладнюватися суттю, трудомісткістю і великими обсягами робіт з інформаційно-аналітичного забезпечення, оформлення відповідних формальностей, обробкою необхідної документації.

На більшості вітчизняних підприємствах, як правило, немає компетентних менеджерів, спроможних забезпечити розробку і реалізацію ефективної угоди співпраці підприємства з іноземним контрагентом. Саме тому проблемам реалізації зовнішньоекономічних контрактів та пошуку шляхів їх вирішення відведено чільне місце у працях як багатьох американських, німецьких чи японських фахівців-економістів, так і у вітчизняних дослідників особливостей зовнішньоекономічних зв’язків. Прослідкуємо проблеми, що мають місце у процесі реалізації зовнішньоекономічних контрактів підприємства, починаючи із укладення самої угоди і завершуючи втіленням її у життя шляхом виконання контрактних зобов’язань.

Основним етапом реалізації зовнішньоекономічних контрактів вважається формулювання відповідних статей угоди, оскільки саме вони служать орієнтиром для наступних кроків, вибір їх є найвідповідальнішим моментом зовнішньоекономічної операції.

Можна виділити низку питань, які слід з’ясувати при укладанні і виконанні зовнішньоекономічного контракту, а саме:

-  обставини, за якими угода вважається укладеною;

-  перехід права власності на товар;

-  перехід ризиків випадкової втрати товару;

-  зобов'язання застрахувати товар і заплатити за страховку;

-  зобов'язання організувати транспортування товару і заплатити за транспортування;

-  зобов'язання сплатити мита, податки, збори;

-  наслідки невиконання договору;

-  неможливість виконання [1, с.22].

Кириченко О.А., наприклад, зазначив, що якщо продавець не виконав або неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором, у розпорядженні покупця є три засоби правового захисту:

1) право вимагати виконання договору;

2) право вимагати розірвання договору;

3) право вимагати відшкодування збитків [2, с. 113].

Крім того, за словами Кредісова А.І., щоб звільнити себе від відповідальності, сторона договору, що не виконує свого зобов'язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і її вплив на виконання угоди. Якщо це повідомлення інша сторона не отримала протягом "розумного" терміну після того, як про перешкоду стало відомо партнеру, останній відповідає за збитки, спричинені цією перешкодою.

У будь-якому випадку звільнення від відповідальності поширюється лише на той період, протягом якого існують перешкоди [3, с. 83].

Здійснення покупцем свого права на інші засоби правового захисту не позбавляє його права вимагати відшкодування збитків. Сторони можуть домовитися і про інші засоби забезпечення виконання договору, наприклад про неустойку, тобто сплату визначеної суми. При цьому сторони можуть домовитися про те, що збиток відшкодується тільки в частині, не покритій неустойкою, а можуть домовитися і про те, що збиток відшкодується в повному обсязі незалежно від неустойки. [4, с. 237].

При укладенні зовнішньоекономічного контракту сторони повинні обумовити, право якої держави застосовуватиметься для регулювання форми угоди і прав та обов'язків сторін. За українським законодавством права й обов'язки сторін за контрактом ЗЕД визначаються правом країни, обраної сторонами при укладенні контракту або в результаті подальшого узгодження. За відсутності такої угоди до контракту застосовується право країни, де засновано, розташовано штаб-квартиру чи основне місце діяльності сторони, котра є: продавцем у контракті купівлі-продажу; комітентом (консигнантом) - у договорі комісії (консигнації); довірителем - у договорі доручення; перевізником - у договорі перевезення [6, с. 39].

Єрмолаєв Ю.Т. підкреслює велике значення типових контрактів, вироблених світовою практикою, які мають суттєвий вплив на успішне здійснення зовнішньоекономічної операції. Згідно його тверджень, нині на світовому ринку діють понад 10 млн. типових контрактів. Загалом складання і реалізація контракту - це дуже трудомістка справа, що потребує великих витрат, зусиль і часу з боку контрагентів. Тому бажання уніфікувати, стандартизувати контракти, що використовуються у міжнародній практиці, зробити їх типовими набуло актуальності вже давно. Ще наприкінці дев’ятнадцятого сторіччя у Великобританії вперше з'явилися типові контракти, окремими з них користуються й досі. Ці контракти складаються з низки статей, більшість яких уніфіковані, тобто ніби заздалегідь узгоджені, а додаткового уточнення потребують тільки кілька найбільш важливих статей. Статей, які потрібно обов'язково узгодити, мінімум чотири - найменування товару, кількість, термін поставки, ціна, хоча й і інші статті контракту можуть потребувати узгодження.

На світовому ринку застосовуються три основні форми типових контрактів. Найпоширенішою формою є виклад статей контракту друкарським способом, причому там, де статті потребують додаткового узгодження, ставляться крапки або рисочки. Друга форма передбачає такий варіант: усі узгоджені статті, викладені друкарським способом, вміщуються на зворотному боці контракту, а неузгоджені - на лицьовому. Третя форма відносить усі узгоджені статті контракту до заздалегідь обговорених загальних умов поставок, тут залишається тільки обговорити три-чотири неузгоджені статті[5. с. 113].

Типові контракти в основному розробляють великі експортери даного виду продукції. Для цього необхідно, щоб експортер контролював більшу частину світового ринку продукції. Наприклад, Росія розробила свої типові контракти щодо марганцю, нафти, зерна. Розробляють типові контракти також торговельні палати асоціації і федерації експортерів, біржа (зі своїх товарів). Наприклад, у 1996 році Міжнародна торговельна палата розробила Типовий комерційний агентський контракт.

Зрозуміло, що умови типових контрактів з часом змінюються. Крім того, постійно уточнюються юридичні формулювання окремих статей контрактів, щоб уникати зайвих суперечок і розбіжностей [7, с. 12-15].

Серед різноманітних комерційних контрактів контракт купівлі-продажу – один із найбільш поширених. За контрактом купівлі-продажу продавець зобов’язується передати товар покупцю у власність, а покупець зобов’язується сплатити оговорену ціну. В торгівлі, й особливо в міжнародній, дуже часто покупець товару знаходиться далеко. В цьому випадку порядок передачі товару покупцю стає важливим.

Головні відмінності „внутрішньодержавної” купівлі-продажу від міжнародної купівлі-продажу:

- внутрішня купівля-продаж, як правило, регулюється однією державою, в той час як міжнародна купівля-продаж регулюється двома (або більше) державами;

- при міжнародній купівлі-продажу вартість товару розраховується двома (або більше) сторонами;

- при міжнародній купівлі-продажу варто враховувати, які міждержавні угоди можуть впливати на права й обов'язки сторін [8, с. 76].

При виконанні міжнародного контракту купівлі-продажу зобов’язання між експортером та імпортером розподіляються не рівномірно (табл. 1).

Підготовка товару до відвантаження передбачає виконання продавцем певних вимог до упакування та маркування товару з врахуванням умов транспортування, кліматичних особливостей і специфіки митного режиму країни призначення. Такі вимоги дуже різноманітні для окремих країн, видів транспорту та різних товарів [9, с. 288].

Послідовність виконання контрактів планується у вигляді цільових заходів оперативними фірмами та функціональними відділами підприємств у табличній формі при простих експортно-імпортних операціях з сировиною, матеріалами та серійною продукцією або у вигляді організаційно-комерційних заходів – при складних зовнішньоторгових операціях та затверджується керівником.

Таблиця 1

Зобов’язання експортера та імпортера при виконанні міжнародного контракту купівлі-продажу [9]

Зобов’язання експортера

Зобов’язання імпортера

своєчасно виготовити товар;

прийняти товар у місці та у терміни, зазначені у контракті;

підготувати товар до відвантаження;

оформити документацію, необхідну для одержання та оплати товару;

поставити за свій рахунок звичайне пакування та маркування;

сплатити ціну, зазначену у зовнішньоторговельному контракті;

оформити документацію, необхідну для відправки товару та отримання належних платежів;

надати інструкцію про доставку.

поставити товар разом із доказом відповідності згідно з договором;

 

нести витрати, пов’язані із виконанням різних контрольних функцій (перевірка якості, вимірювання, зважування, облік товарів);

 

повідомити імпортера про готовність товару до відвантаження.

 

 

За словами Беклешова Д.В., основними стадіями виконання простих експортних контрактів, на яких можуть з’явитися труднощі, є [10, с.52]:

−         укладання договорів з постачальниками сировини, комплектувальних виробів, напівфабрикатів тощо, необхідних для виготовлення експортних товарів;

−         систематичний контроль за виготовленням експортних товарів та за готовністю товару до попереднього приймання представниками покупця;

−         повідомлення імпортера про готовність товару до відвантаження;

−         отримання у Торгово-промисловій палаті свідоцтва про походження товару;

−         отримання сертифікату якості, фітосанітарного, санітарного, ветеринарного, радіаційного та інших необхідних сертифікатів у відповідних органах;

−         оформлення товаросупроводжувальних та платіжних документів;

−         контроль за дотриманням терміну відвантаження товару у зазначене в зовнішньоторговельному контракті місце;

−         повідомлення імпортерів про здійснене відвантаження товару експортерами;

−         здійснення згідно з обраними в зовнішньоторговельному контракті умовами платежу розрахункових операцій через банки для одержання платежів;

−         надання банківської гарантії своєчасної поставки (якщо передбачений авансовий платіж за товар і імпортер вимагає надання такої гарантії);

−         оплата рахунків постачальників сировини, комплектувальних виробів, напівфабрикатів тощо, необхідних для виготовлення експортних товарів;

−         розгляд та задоволення претензій імпортера;

−         подання претензій імпортеру.

Складніші експортні операції можуть містити додаткові стадії реалізації контракту,  можливі проблеми, відповідно [10, с. 88-89]:

−         попереднє узгодження з промисловими організаціями технічних та інших умов поставок експортної продукції;

−         відрядження спеціалістів для здійснення шеф-монтажних і пусконалагоджувальних робіт та для технічного обслуговування обладнання у гарантійний період;

−         укладання договорів про транспортування вантажів по території країни імпорту, договорів з національними монтажними фірмами, якщо такі дії за умовами зовнішньоторговельних контрактів входять в зобов'язання експортерів.

Кореманова Н. А. справедливо зазначила, що зовнішньоекономічний контракт  не може бути безстроковим [7, с. 200]. Необхідно встановлювати визначені та розумні строки дії угоди, порядок пролонгування та дострокового припинення.

У світовій контрактній практиці часто зустрічаються несправедливі або помилкові формулювання умов визначення строків угод, які непрямо «спрямовані у вічність». Таких рис набуває зовнішньоторговельний контракт, якщо сутність його предмета та об’єкта не має явно вираженого закінчення виконання зобов’язань. Наприклад, "Контракт може бути припинений за взаємною згодою сторін". Якщо при цьому не зазначений конкретний строк закінчення зовнішньоторговельного контракту, то якщо хоча б одна із сторін виявить незгоду з його припиненням, то він буде (за відсутністю інших мотивів для його припинення) діяти невизначено довго, аж до закінчення існування сторін контракту або самого об’єкта.

Інший приклад формулювання невизначеного строку дії у зовнішньоторговельному контракті: "Цей Контракт діє строком один рік, проте, якщо жодна із сторін (або обидві разом) не висловить письмово волевиявлення про його припинення, строк дії цього Контракту автоматично продовжується на невизначений період, до письмового волевиявлення однієї або двох сторін про припинення або його зміну". Строк такого контракту, якщо не будуть залучені інші мотиви (рішення третьої особи, наприклад, суду) буде тривати до меж існування сторін, які його укладали. Такі та аналогічні їм формулювання не рекомендується використовувати при укладанні зовнішньоторговельного контракту.

Зазвичай, припинення зовнішньоторговельного контракту здійснюється:при належному виконанні зобов’язань, після чого припиняються усі взаємні права та обов’язки; по закінченню строків його дії; при згоді сторін, яка має бути оформлена відповідним документом за печаткою; заміною виконання; заліком вимог; новацією, тобто заміною на підставі угоди одних зобов’язань на інші шляхом укладання нової угоди; поглинанням іншими контрактами; ліквідацією юридичної особи – сторони зовнішньоторговельного контракту; на правомірну вимогу однієї із сторін; принциповою неможливістю виконання внаслідок форс-мажору; внаслідок порушення умов зовнішньоторговельного контракту; за рішенням суду, арбітражу або інших органів держави, до компетенції яких відносяться такі дії [7, с. 204].

Ключовим питанням при укладені зовнішньоторговельного контракту є питання про ціну. Кращим критерієм для визначення ціни є зіставлення пропозицій різних фірм (складання так званого конкурентного листа), цін конкретних угод, прейскурантів, котирувань, робота з фірмами, що продають і купують аналогічний товар, зокрема на виставках і ярмарках.

Зазначимо, що українське законодавство вважає ціну істотною складовою договору купівлі-продажу. Водночас слід мати на увазі, що за законодавством ряду країн визнаються чинними договори, у яких ціна не вказується. Так, відповідно до Кодексу міжнародної торгівлі Чехії, домовленість про певну договірну ціну не є суттєвим реквізитом договору купівлі-продажу, якщо сторони висловили бажання укласти договір і без угоди про купівельну ціну”. Англійське право також у принципі не вважає ціну суттєвою умовою договору. Правова доктрина США виходить із можливості укладення сторонами договору купівлі-продажу без визначення в ньому ціни [12, с. 129].

Платіж – це розрахунок між покупцем та продавцем за куплений товар, виконану роботу, надану  послугу . Він є найважливіший аспект міжнародної торгівлі. І саме його неправильна організація є причиною катастрофічних результатів тієї чи іншої зовнішньоекономічної угоди.

Між платежем у рамках внутрішньої торгівлі й міжнародним платежем існує дві основні розбіжності:

1) в міжнародній торгівлі порядок платежів може регулюватися двома або декількома державами, в той час як розрахунки у внутрішній торгівлі регулює тільки одна держава;

2) в міжнародній торгівлі, як правило, задіяні дві або декілька валют [11, с. 12-13].

Проведене дослідження дає змогу зробити висновок, що дуже багато умов зовнішньоторговельного контракту є суперечливими, процес реалізації зовнішньоекономічних контрактів характеризується великою кількістю зворотних зв'язків між різноманітними етапами і значними розбіжностями в рівні агрегування останніх, робота над кожним етапом може містити в собі значну кількість повторів, а також ускладнюватися суттю, трудомісткістю і великими обсягами робіт з інформаційно-аналітичного забезпечення, оформлення відповідних формальностей, обробкою необхідної документації.

Існує ряд рекомендацій, які слід враховувати при складанні будь-якого зовнішньоторговельного контракту. Це рекомендації нормативного характеру, і видаються вони з метою уніфікувати і, отже, спростити контрактну документацію, з якою доведеться працювати чималої кількості людей при реалізації угоди.

Слід мати на увазі, що прогалину в контракті з якого-небудь питання буде компенсуватися за допомогою норм застосованого права. Слід враховувати імперативні вимоги українського і міжнародного законодавства, а також законодавства країни - контрагента за контрактом. Реалізацією контракту слід покладати на професіоналів. Детально вивчати усі пункти контракту. На законодавчому рівні слід розглядати суперечливі питання та доповнювати законодавчу базу.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.                     Внешнеэкономическая деятельность предприятия. Основы: Учебник / Г. Д. Гордеев, Л. Я. Иванова, С. К. Казанцев и др. / Под ред. Л. Е. Стровского. - М., 1996 – 292 с.

2.                     Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002. - 384 с.

3.                     Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч.посібник: 2-ге вид., випр. і доп. / За заг. ред. А. І. Кредісова.- К.: ВІРА-Р, 2002. - 552 с.

4.                     Внешнеторговые сделки / Составитель И. С. Гринько. - Сумы, 2006. – 464 с.

5.                     Гребельник, О. П. Основи зовнішньоекономічної діяльності: підруч. для студ. вищ. навч. закл. - К.: Центр учбової літератури, 2008 - 432с.

6.                     Международное торговое право. Расчеты по контрактам: Сб. междунар. документов и комментарии. - М., 2006. – 813 с.

7.                     Кореманова Н. А. Складання зовнішньоторговельних контрактів // Контракти – 2010. - №31-33. – 250 с.

8.                     Аверьянов В. Б., Нагребельный В. П., Чернов Е. В., Алексеенко А. А. Юридическая памятка участнику внешнеэкономической деятельности в Украине. - М., 1992. – 106 с.

9.                     Козик В.В., Панкова Л.А., Карп’як Я.С., Григор’єв О.Ю., Босак А.О. Зовнішньоекономічні операції і контракти. Навч. посіб. - 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 608 с.

10.                 Беклешов Д. В., Бердников А. Н. Основы коммерческой деятельности на внешнем рынке. Вып. 4: Структура и содержание внешнеторговых контрактов. - М., 2006. – 102 с.

11.            Корнечук А.А. Изменили цены — перерегистрируйте контракт // Все о бухгалтерском учете. -2009. -№98. – 32 с.

12.                Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Підручник для вузів / І.В.Багрова, Н.І.Редіна, В.Є.Власюк, О.О.Гетьман / За ред.д-ра екон.наук, проф. І.В.Багрової. – Київ, Центр навчальної літератури, 2004. – 580 с.

13.                 Грущинська Н.М. Управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств України в умовах становлення процесів митного регулювання України // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – № 7 (49). – 108 с.