Экономические науки/ 3. Финансовые отношения

К.е.н. Бассова О.О., Готько Л.А.

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини

ВНЗ ВМУРоЛ „УКРАЇНА”, Україна

Оцінка ефективності впливу діагностики фінансового забезпечення на результати діяльності підприємства

Процес функціонування будь-якого підприємства носить циклічний характер. У межах одного циклу здійснюється залучення необхідних фінансових ресурсів, з'єднання їх у виробничому процесі, реалізація виробничої продукції і отримання фінансових результатів. Від міри ефективності процесу трансформації фінансових ресурсів в основні і оборотні кошти, а також в кошти стимулювання робочої сили залежить фінансове благополуччя підприємства загалом і його працівників зокрема. Управління фінансовим забезпеченням та вдосконалення структури його джерел в ринкових умовах набуває першорядного значення, оскільки це єдиний вид ресурсів підприємства, який здатний трансформуватися в будь-який інший його вид. У даному зв'язку управління фінансовими ресурсами важливе на всіх стадіях і рівнях життєвого циклу підприємства.

Тобто, до управління фінансовими ресурсами і, зокрема, фінансовим забезпеченням, потрібно підходити з позицій системності, яка передбачає розробку методів дослідження і конструювання об'єктів систем різних типів, а отже має на увазі, з одного боку, розгляд і аналіз існуючого управління фінансовими ресурсами, а з іншого - створення або конструювання нової системи управління для досягнення поставлених цілей підприємства.

Забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку є однією із задач, яка направлена на досягнення головної мети фінансового менеджменту - забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному і перспективному періоді. Ця мета отримує конкретне вираження в максимізації ринкової вартості підприємства, що реалізовує кінцеві фінансові інтереси його власників. Характеризуючи загальноприйняту в ринковій економіці вищевикладену головну мету фінансового менеджменту, потрібно зазначити, що вона вступає в суперечність з вельми поширеною у нас думкою про те, що головною метою фінансової діяльності підприємства є максимізація прибутку. Справа в тому, що як вже було зазначено раніше, максимізація ринкової вартості підприємства далеко не завжди автоматично досягається при максимізації прибутку. Так, отриманий високий по сумі і рівню прибуток може бути повністю витрачений на цілі поточного споживання, внаслідок чого підприємство буде позбавлено основного джерела формування власних фінансових ресурсів для свого майбутнього розвитку (підприємство, що не розвивається, втрачає в перспективі досягнуту конкурентну позицію на ринку, скорочує потенціал формування власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, що в кінцевому результаті приводить до зниження його ринкової вартості). Крім того, високий рівень прибутку підприємства може досягатися при відповідно високому рівні фінансового ризику і загрозі банкрутства в подальшому періоді, що також може зумовити зниження його ринкової вартості. Тому в ринкових умовах максимізація прибутку може виступати як одна з важливих задач фінансового менеджменту, але не як головна його мета.

Отже, в процесі реалізації своєї головної мети управління фінансовим забезпеченням підприємства направлене на вирішення наступних основних задач:

1. Забезпечення формування достатнього об'єму фінансових ресурсів відповідно до задач розвитку підприємства в майбутньому періоді. Ця задача вирішується шляхом визначення загальної потреби в фінансових ресурсах підприємства на майбутній період, максимізації об'єму залучення власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел, управління залученням позичкових фінансових коштів, оптимізації структури капыталу.

2. Забезпечення найбільш ефективного використання сформованого об'єму фінансових ресурсів в розрізі основних напрямів діяльності підприємства. Оптимізація розподілу сформованого об'єму фінансових ресурсів передбачає встановлення необхідної пропорціональності в їх використанні на меті виробничого і соціального розвитку підприємства, виплати необхідного рівня прибутків на інвестований капітал власникам підприємства і таке інше.

3. Оптимізація грошового обороту. Ця задача вирішується шляхом ефективного управління грошовими потоками підприємства в процесі кругообігу його грошових коштів, забезпеченням синхронізації об'ємів надходження і витрачання грошових коштів по окремих періодах, підтримкою необхідної ліквідності його оборотних активів.

4. Забезпечення мінімізації рівня фінансового ризику при рівні прибутку, що передбачається. Якщо рівень прибутку підприємства заданий або спланований заздалегідь, важливою задачею є зниження рівня фінансового ризику, що забезпечує отримання цього прибутку.

5. Забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку. Така рівновага характеризується високим рівнем фінансової стійкості і платоспроможності підприємства на всіх етапах його розвитку і забезпечується формуванням оптимальної структури капіталу і активів.

Всі розглянуті задачі управління фінансовим забезпеченням підприємства тісно взаємопов'язані, хоч окремі з них і носять протилежний характер (наприклад, забезпечення максимізації суми прибутку при мінімізації рівня фінансового ризику; забезпечення формування достатнього об'єму фінансових ресурсів і постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку і т. ін.), тому в процесі фінансового менеджменту окремі задачі повинні бути узгоджені між собою для найбільш ефективної реалізації його головної мети.

Модель управління фінансовими ресурсами, яка включала б в себе реалізацію всіх вищевикладених задач, може бути задана обранням певного інтегрального показника і створенням факторної системи, що дозволяє розглянути вплив різних груп показників.

Однієї з подібних моделей може служити система фінансового аналізу фірми "Дюпон":

, (1)

де Р - чистий прибуток; А - активи підприємства; Q - виручка від реалізації; Кв – власний капітал.

Про досягнення головної мети управління фінансовими ресурсами можна стверджувати, обравши як інтегральний показник рентабельність власного капіталу. Здатність власного капіталу до самозростання високими темпами характеризує високий рівень формування і ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел.

Модифікувавши складові показники моделі Дюпон (1) шляхом включення таких додаткових чинників як коефіцієнт ліквідності і коефіцієнт фінансової структури капіталу, можна говорити про облік впливу фінансового ризику на діяльність підприємства:

(2)

де Р/К_В - рентабельність власного капіталу; Р/Q - рентабельність реалізованої продукції; Q/R_A - коефіцієнт оборотності оборотних коштів; R_A/R_P - коефіцієнт поточної ліквідності; R_P/К_В - коефіцієнт співвідношення короткострокової заборгованості і власного капіталу.

Наведена модель в повній мірі відображає основні задачі управління джерелами фінансування і дозволяє виявити реальні причини, що привели підприємство до певного фінансового становища. Таким чином, скориставшись формулою (2), підприємство може моделювати значення окремих показників з метою досягнення оптимального співвідношення між фінансовим ризиком та прибутковістю власного капіталу.