Економіка/Інвестиційна діяльність і фондові ринки

 

Велян Е. Е.

Донбаський Державний Технічний Університет

Науковий керівник: Ульяницька О. В.

кандидат економічних наук, доцент

 

МІЖНАРОДНЕ ІНВЕСТУВАННЯ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

 

            У статті наведено аналіз сучасного стану інвестиційного клімату України та визначені перспективні напрямки інвестування.

 

         Ключові слова: інвестиції, інтернаціоналізація, конкурентоспроможність, капітал, інтернаціоналізація.

         I. Вступ. З переходом до нової системи ринкових відносин в Україні склалася непроста ринкова і політична ситуація. Щоб завершити процес реформування економіки, потрібно переоцінити власні можливості народного господарства і вивчити тенденції світового ринку. У цій ситуації стає актуальним залучення прямих іноземних інвестицій і створення спільних підприємств. Доцільність цього процесу обумовлена ​​тим, що спільне підприємництво й іноземні інвестиції сприяють входженню України в систему світового господарства і формування власної ринкової інфраструктури.

         Залучення в широких масштабах іноземних інвестицій в Українську економіку може сприяти створенню цивілізованого, соціально орієнтованого суспільства, яке, в свою чергу, характеризувалося б високою якістю життя населення, основу якого становлять не тільки спільне ефективне функціонування різних форм власності, а й інтернаціоналізація ринку товарів, робочої сили і капіталу.

Проблема дослідження іноземного інвестування в даний час є досить актуальною. Незважаючи на численні досягнення у цій сфері, сьогодні недостатньо вивчені проблеми розвитку прямого іноземного інвестування, механізми стимулювання в економіку Україну, пріоритетні напрямки інвестування, а також розробка механізму, який сформує в Україну сприятливі умови для залучення інвестицій [3].

Одним з можливих джерел здійснення інвестицій є іноземний капітал, дивлячись на те, що Україна не має достатніх внутрішніх фінансових ресурсів для вирішення економічних і соціальних проблем. У Законі України «Про режим іноземного інвестування» іноземні інвестиції визначаються як цінності, які вкладають іноземні інвестори в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до чинного законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту[7]. За даними офіційної статистики щорічний приріст надходжень іноземного капіталу в Україну складає близько 15 %[5].

         II. Постановка проблеми. Актуальність цієї проблеми привертає увагу багатьох вчених-економістів. Заслуговують уваги дослідження українських вчених: Г. О. Харламова, С. В. Петруха, М.М. Колотуша  Д. А. Смалюка, та ін. аналізують проблемні аспекти розвитку механізмів державного фінансування інвестиційної діяльності, проблеми шляхів залучення іноземних інвестицій. Однак сьогодні ще не розроблена діюча система стимулювання навколишнього середовища національної економіки, яка б комплексно поєднала в собі інтереси держави, підприємства-отримувача та інвестора. Сьогодні залишаються дискусійними питання щодо стимулів, які дають можливість залучення інвестицій в Україну для вирішення складних структурних, технологічних і соціальних проблем [3]. Метою даної роботи є розгляд теоретичних основ міжнародного інвестування, аналіз сучасного стану інвестиційної діяльності Україні, а також визначення пріоритетних напрямів інвестування та шляхів збільшення припливу іноземних інвестицій в Україну.

         III. Результати. Згідно Закону України «Про інвестиційну діяльність», під іноземними інвестиціями розуміють всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою одержання прибутку. Об'єктами іноземних інвестицій можуть виступати: новостворювані і модернізовані основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях і сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, права на інтелектуальні цінності, майнові права [1].

         Перевага міжнародної інвестиційної діяльності полягає, перш за все, в тому, що вона дає можливість здобути вищу якість - велику прибутковість і менший ризик у порівнянні з національними інвестиціями. 

         У сучасному світі вигідніше інвестувати саме в зростаючі економіки. Є в Україну перспективні передумови розкриття інвестиційного потенціалу. Не останню роль відіграє високий рівень освіти і науки в Україні. Цей капітал необхідно якомога швидше модернізувати й використовувати. Перспективна передумова розкриття інвестиційного потенціалу України на тлі глобалізації та інтелектуалізації світової економіки, безперечно, має стратегічний характер і є одним з наших головних конкурентних переваг у сучасному світі.

         Ще один перспективна перевага нашої країни - стратегічно вигідне географічне розташування. Україна межує, з одного боку, з чинними та майбутніми членами Європейського Союзу: Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією, а з іншого боку з колишніми сусідами по СРСР: Молдовою, Росією та Білоруссю. Таке розташування зумовлює величезний експортний потенціал України. Через Україну проходить більшість наземних транспортних шляхів з Центральної і Східної Європи та Азії, країна має вихід до Чорного і Азовського морів, річкових магістралей та розгалужену систему аеропортів. Завдяки такому вигідному географічному розташуванню та системі двосторонніх економічних домовленостей, Україна є ідеальною базою як для підприємств, які орієнтуються на західний і центральноєвропейський ринки збуту, так і для компаній, які планують реалізувати продукцію в пострадянських країнах [3].

         Значна кількість інвесторів вже використовують таку позицію країни для залучення ресурсів Східної Європи у виробництві продукції для Західної Європи. У залученні інвесторів не можна не враховувати наявність різних природних ресурсів. Україна багата на родючі чорноземи, широку лісову смугу, значні водні ресурси, а також значні запаси корисних копалин. В Україну більше 90 видів мінеральної сировини мають промислове призначення. Мінерально-сировинний комплекс України забезпечує 14% світового видобутку залізної та 30% марганцевої руд, 7% кам'яного вугілля.

         Слід також відзначити наявність в Україні значних рекреаційних ресурсів, зокрема, півострова Крим та Карпатських гір, на базі яких поступово формується перспективна туристична галузь, не менш приваблива для іноземних інвесторів, ніж інші галузі. Дуже вигідне географічне положення України забезпечує їй також, крім досить ємного внутрішнього ринку, можливості доступу на ринки найближчих сусідів.

         Вступ України в систему міжнародних економічних відносин, включаючи вихід на міжнародні товарні ринки капіталу, призводить до розширення економічного співробітництва між закордонним бізнесом та вітчизняними підприємцями. Наслідком такої співпраці є надходження в країну іноземних інвестицій [4].

         За І півріччя 2011 р. інвестиції надійшли зі 127 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, які формують майже 83% загального обсягу прямих інвестицій, входять Кіпр (24,6% від загального обсягу інвестування), Німеччина (15,6%), Нідерланди (10,1%), Російська Федерація (7,2%), Австрія (6,0%), Франція (5,1%), Велика Британія (5,0%), Швеція (3,7%),   Віргінські Британські острови (3,2%), США (2,3%). За обсягами інвестування в Україну на першому місці знаходиться Кіпр, на другому – Німеччина, на третьому – Нідерланди. Однак більшість іноземних експертів вважають, що основним інвестором в економіку України все-таки є Росія, хоч офіційно вона займає четверте місце.

         За І півріччя 2011 р. в економіку України іноземними інвесторами вкладено 2788,2 млн. дол. США прямих інвестицій. З країн ЄС надійшло 82,0% загального обсягу, з країн СНД – 3,0%, з інших країн світу – 15,0%. В той же час нерезидентами вилучено капіталу на 447,0 млн. дол. США.

         Значний інтерес інвесторів викликають підприємства, що здійснюють фінансову діяльність, в них акумульовано 32,5% від загального обсягу інвестиції. Інвестиційно привабливими залишаються організації, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям  (10,9% загального обсягу інвестування), підприємства торгівлі; ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (10,5%); будівництва (6,3%), транспорту та зв’язку (3,8%).

         На підприємствах промисловості зосереджено 31,4% загального обсягу інвестицій (у т. ч. на підприємствах переробної промисловості – 27,6%, добувної – 2,7%). Серед галузей переробної промисловості найбільші обсяги інвестицій зосереджені на підприємствах металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів (12,8% від загального обсягу інвестицій), з виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (4,3%), хімічної та нафтохімічної промисловості (3,1%), машинобудування (2,6%), з виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції (1,9%).

         Інвестиції західних компаній, які здійснюються в Україну, мають пробний та кон’юнктурний характер: перш,  ніж вкласти інвестиції в Україну, інвестори стикаються зі зміною кон’юнктури на власному ринку.

         Іноземні інвестори не поспішають вкладати свої капітали у розвиток української економіки, незважаючи на наявність багатьох чинників, які мають їх зацікавити. Це передусім:

-                     вигідне транспортно-географічне розташування;

-                     значний внутрішній ринок та незадоволений попит;

-                     значно нижчий рівень заробітної плати, ніж в інших економічно стабільних країнах;

-                     зняття обмежень на частку іноземної власності в українських компаніях.

Разом з тим, є чинники, які негативно впливають на іноземних інвесторів від вкладення капіталу в Українську економіку. До таких чинників, насамперед слід віднести:

-                     не відпрацьованість юридичної бази, яка має захищати інтереси і власність як зарубіжних, так і вітчизняних інвесторів та відсутність стабільності і недосконалість українського законодавства щодо надання гарантій іноземним інвесторам (до чинного законодавства постійно вносяться зміни і доповнення, які часто значно погіршують існуючі положення та умови діяльності іноземних інвесторів);

-                     відсутність розвиненого фондового ринку;

-                     недостатня проінформованість іноземних інвесторів про Україну, її економічний та інвестиційний потенціал [4].

         Також інтерес викликають надходження по сектору промислового виробництва. У серпні 2011 р. порівняно з липнем 2011 р. загальний обсяг випуску промислової продукції збільшився на 2,2%.

         У переробній промисловості обсяги виробництва зросли на 2,8%. Нарощено обсяги випуску промислової продукції на підприємствах з виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції (на 6,4%),  металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів (на 5,6%), легкої промисловості (на 4,3%), хімічної та нафтохімічній промисловості (на 3,1%), машинобудування (на 3,0%), виробництва коксу, продуктів нафтоперероблення (на 2,6%),  целюлозно-паперового виробництва; видавничої справи (на 1,0%),  оброблення деревини та виробництва виробів з деревини, крім меблів (на 0,2%). Падіння обсягів промислового виробництва зафіксовано у виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (на 2,2%). У добувній промисловості обсяг випуску промислової продукції збільшено порівняно з липнем 2011 р. на 0,9%, у т.ч. у добуванні корисних копалин, крім паливно-енергетичних – на 4,2%, а у добуванні паливно-енергетичних корисних копалин зменшено на 1,6%.

У виробництві та розподіленні електроенергії газу та води обсяги виробництва збільшились на 0,9%.

         Обсяги виробленої промислової продукції за січень-серпень 2011 р. порівняно з відповідним періодом 2010 р. збільшився на 8,9%. Випуск промислової продукції на підприємствах переробної промисловості зріс на 10,1%, добувної – на 6,4%, з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води – на 6,9% [2].

         Аналіз світового досвіду свідчить, що досить ефективним засобом залучення інвестицій є створення вільних економічних зон. Це обмеженні території, райони, морські, автомобільні та авіаційні порти, де діють особливі пільгові економічні умови для національних та іноземних підприємств, які сприяють вирішенню зовнішньоторгових, соціально-економічний та науково-технічних задач.

         В Україні відповідними законодавчими актами створено 11 вільних економічних зон в 9 регіонах введений спеціальний режим інвестиційної діяльності.

         Так, за умов запровадження у вільній економічній зоні або на території пріоритетного розвитку інвестиційного проекту у визначених державою напрямках і внесенні певного обсягу капіталу інвестор отримує право на звільнення від сплати податків на прибуток і додану вартість, обов’язкового продажу валютних надходжень, а також – за землю та окремих зборів до бюджетних фондів[4].

         IV. Висновки. На даний час в Україні кількість підприємств з іноземними інвестиціями значно зросло. Україна, володіючи містким ринком збуту, великим науково-технічним потенціалом, природними ресурсами, кваліфікованою і дешевою робочою силою, може бути одним з основних об'єктів залучення міжнародних інвестицій. Характеризуючи сучасний стан інвестицій в Україні, можна зазначити, що на даний момент наша держава не здобула серйозних досягнень у забезпеченні національної конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості.

Залученню іноземних інвестицій в українську економіку заважає кілька причин: нестабільність політичної обстановки в країні, економічна криза, зростання безробіття, високий рівень інфляції, не конвертованість національної валюти та ін. [6].

         Підготовку та реалізацію заходів щодо поліпшення інвестиційного клімату і залучення іноземних інвестицій потрібно здійснювати у визначеній послідовності, тобто за такими етапами:

1.                 дослідження інвестиційного потенціалу України;

2.                 вибір пріоритетних галузей та технологій;

3.                 розробка способів залучення інвестицій;

4.                 реалізація розробленої політики та контроль за її виконанням

         Слід запровадити систему оподаткування, яка б передбачала формалізований, а не індивідуальний (з урахуванням бізнес-інтересів) характер стягнення податків.   Важливе місце відводиться створенню технологічних парків, що передбачає державну фінансову підтримку, цільові субсидії та податкові пільги для іноземного капіталу.

         Інвестиційний потенціал України характеризується високою неоднорідністю, тому іноземні інвестиції необхідно спрямовувати виходячи з можливостей і потреб розвитку кожного регіону. Так, у Західному регіоні ефективними можуть бути виробництва з використанням місцевих природних ресурсів (сірки, калійної солі, нафти, газу), а також розвиток мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів. У Донецько-Придніпровському регіоні потрібні реконструкція й технічне переобладнання шахт, металургійних і технічних виробництв на базі безвідходних, маловідходних та екологічно чистих технологій. У Південному регіоні найбільш вигідними є реконструкція та технічне переоснащення портового господарства, розвиток виробництва обладнання для харчової та консервної промисловості, розширення мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів. На територіях, забруднених унаслідок аварії на ЧАЕС, поряд із запровадженням унікальних наукових досліджень, необхідно використовувати найновітніші технології та здійснювати комплекс заходів з їх екологічного, економічного та соціального відродження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1.                 Закон України «Про інвестиційну діяльність» №1560 XII від 18.09.1991р. (зі змінами та доповненнями за станом на 15.12.2005р.)// Офіційний сайт Верховної Ради – www.rada.gov.ua

2.                 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України  http://me.kmu.gov.ua

3.                 Шапошнікова Е. Н. /Менеджер – науковий журнал. Вісник Донецької держ. акад. управління, 2009/4

4.                  Поважний О.С. /Іващенко Ф.І/ Менеджер – науковий журнал. Вісник Донецької держ. акад. управління, 2007/2

5.                 Міністерство статистики України // www.state.gov.ua

6.                 http://uk.wikipedia.org/wiki/Сучасний_стан_інвестицій_в_Україні

7.                 Закон України «Про режим іноземного інвестування» №93/26 – ВР від 19.03.1996р. // Офіційний сайт Верховної Ради - www.rada.gov.ua