Равлюк Н.П.

Науковий керівник: Грубляк О.М.

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДІЯЛЬНОСТІ ІНСТИТУТІВ СПІЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ

Анотація: розглянуто ключові проблеми діяльності інститутів спільного інвестування на сучасному етапі розвитку фінансового ринку та проаналізовано основні шляхи їх вирішення.

Аnnotation: The key problem of collective investment institutions at the present stage of development of financial market analysis and basic solutions.

Постановка проблеми. Одними із головних учасників фінансового ринку в розвинутих країнах виступають інститути спільного інвестування. Маючи більш ніж 150-літню історію функціонування, інвестиційні фонди складають серйозну конкуренцію банкам за вільні кошти громадян. Зокрема, у США вкладниками інвестиційних фондів є 80 млн. громадян. Популярні інвестиційні фонди і в Західній Європі — в єврозоні обсяг активів фондів сягає 46,3% ВВП, а інвесторами є кожна третя сім’я. Однак, в Україні кількість учасників ІСІ, згідно соціологічного дослідження, складає близько 0,37% населення.

Актуальність теми дослідження. Cпільне інвестування відіграє важливе соціально-економічне значення, оскільки передбачає залучення вільних коштів індивідуальних інвесторів з наступним їх інвестуванням у різні активи. Завдяки спільному інвестуванню громадяни можуть зберігати і примножувати свої накопичення, стаючи при цьому інвесторами. Проінвестовані ними кошти потрапляють до різних сфер економіки країни, створюють додаткові робочі місця, виступають джерелом фінансування вітчизняних підприємств. І хоч потенційні ризики зазнаються в інвестиційній декларації інституту спільного інвестування (далі – ІСІ), нормативно-правовоі акти, що регламентують діяльність зі спільного інвестування, не приділяють належної уваги цьому питанню. Враховуючи, що інвестиційні декларації більшості ІСІ однакові за змістом, категорія «ризику» при прийнятті інвестором рішення про вибір інституту, набуває особливої актуальності. Адже акціонерами (учасниками) ІСІ є широке коло осіб, які, зазвичай, не володіють фундаментальними знаннями у сфері фондового ринку, а отже, і не здатні належно оцінити можливі ризики, пов’язані зі спільним інвестуванням.

Метою даного дослідження виступає визначення основних проблем та ризиків, що характерні для діяльності зі спільного інвестування. Необхідною складовою дослідження є аналіз чинного законодавства України для подальшого розроблення науково-теоретичних пропозицій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання ІСІ.

Аналіз основних досліджень та публікацій. Методологічні аспекти функціонування ІСІ знайшли певне висвітлення у працях таких науковців, як Науменкова С.В, Кузнєцова А.Я, Кудряшова В.П., Дзюблюк О.В., Малютіна О.К ., Шапран Н.Н, Альгин А.П., Тімуш І.С. та інші.

Для більш детального вивчення діяльності ІСІ на сучасному етапі, проведемо аналіз основних показників діяльності з управління активами інституційних інвесторів.

Відповідно до Положення про порядок подання інформації компанією з управління активами про результати діяльності ІСІ (пайових та корпоративних інвестиційних фондів), затвердженого рішенням Комісії № 216 від 1 серпня 2002 року, станом на 31 грудня 2010 року 94 КУА надали квартальні адміністративні дані про результати діяльності 246 ІСІ (крім венчурних) [6].

Станом на 31 грудня 2010 року ІСІ (крім венчурних фондів) проводили свою діяльність в 13 областях України, найбільша кількість ІСІ зосереджена в м. Києві – 187.

Проаналізуємо загальні результати діяльності інститутів спільного інвестування за останній період розвитку (табл. 1) [6].

Таблиця 1

Інформація про обсяг коштів ІСІ протягом 2008 – 2010 років,

млн. грн

Вид ІСІ	Обсяг коштів спільного інвестування
	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Диверсифіковані
пайовий	553,66	744,23	1 846,82
корпоративний	1,79	41,14	42,90
Недиверсифіковані
пайовий	49 404,94	62 867,23	78 192,36
корпоративний	16 042,17	18 613,06	28 185,47
Закриті
пайовий	49 458,29	63 241,67	79 378,37
корпоративний	16 042,17	18 613,06	28 185,47
Інтегральні	0,00	0,00	0,00
пайовий	191,87	215,12	228,65
корпоративний	1,79	41,14	42,90
Відкриті
пайовий	308,43	154,67	432,17
корпоративний	0,00	0,00	0,00
Венчурні
пайовий	48 944,70	62 181,16	77 707,46
корпоративний	12 227,90	13 679,75	21 557,90

Отже, за даним таблиці 1 обсяг коштів диверсифікованих ІСІ зріс в 2010 році порівняно із 2008 роком на 1293,16 млн. грн., в порівнянні із 2009 роком – на 1102,59 млн. грн. Значну частку серед ІСІ займають кошти недиверсифікованих ІСІ, що в 2010 році склали 78 192,36 млн. грн., це на 28787,42 млн. грн. більше, ніж у 2008 році, і на 15325,13 млн. грн. більше, ніж у 2009 році. Вагому роль на ринку фінансових послуг відіграють також закриті ІСІ, обсяг грошових коштів яких на кінець 2010 року становив 79 378,37 млн. грн.

Загальна сума активів ІСІ (крім венчурних фондів) становить 8,76 млрд. грн., сума чистих активів ІСІ (крім венчурних фондів) – 8,19 млрд. грн. (табл. 2).

Таблиця 2

Структура активів ІСІ (крім венчурних фондів) станом на 31.12.2010

НАЗВА АКТИВУ	Відсоток від загальної суми активів
Акції	55,41
Дебіторська заборгованість	12,50
Грошові кошти	7,77
Інші інвестиції	7,73
Облігації підприємств	6,46
Векселі	5,87
Державні цінні папери	3,28
Інші цінні папери	0,67
Нерухомість	0,29
Банківські метали	0,02
Усього	100

Рис. 1. Структура активів ІСІ (крім венчурних фондів)

У структурі активів ІСІ (крім венчурних фондів) станом на 31.12.2010 переважають акції (55,4%), дебіторська заборгованість (12,5%) та грошові кошти (7,78%). Це пояснюється, насамперед, нерозвиненим ринком фінансових послуг в Україні, на якому котируються, зазвичай, лише най поширені та прості у використанні активи.

Отже, одна з основних проблем, яка не дозволяє в повній мірі використовувати інвестиційний потенціал ринку ІСІ – низький рівень поінформованості населення про переваги ІСІ. Більшість населення не сприймає ІСІ як окремий альтернативний довгостроковий інструмент збереження та примноження капіталу. Зважаючи на те, що операції на фондовому ринку для переважної більшості населення є новим видом діяльності, проблемою є недостатня кількість консалтингових та інформаційних центрів, маркетингових фірм, які б надавали консультаційні послуги щодо розвитку фондового ринку в цілому та переваг ІСІ, зокрема [5].

Суттєвою проблемою залишається методика коректної оцінки вартості чистих активів ІСІ. Діюче положення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, що врегульовує дане питання, дозволяє компаніям досить довільно оцінювати чисті активи ІСІ, що знаходяться у них в управлінні. Це призводить до викривлення інформації, що ще більше підриває довіру населення.

Невирішеним залишається питання оподаткування доходу від інвестицій в різні фінансові установи. Так, наприклад, відсотки, які нараховані по банківських депозитах, не підлягають оподаткуванню, в той же час доходи, отримані громадянами від вкладання коштів в ІСІ, обкладаються податками.

Чи не найбільша проблема, яка гальмує розвиток інституційних інвесторів в Україні в цілому та ІСІ, зокрема, – загальний стан розвитку фондового ринку, його інституційна незрілість. В даному контексті доцільно виділити наступні негативні властивості фондового ринку: превалювання неорганізованого ринку над організованим; наявність кількох торгівельних майданчиків, на яких здійснюються торги цінними паперами, що ускладнює контроль за цими операціями; низька ліквідність фондового ринку; мала кількість цінних паперів, якими торгують на біржі, обмежена кількість інструментів фондового ринку; маніпуляції учасників ринку з метою завищення вартості чистих активів інвестиційних фондів та інше [1].

Таким чином, незавершеність процесу інституційного формування ринку ІСІ дає підстави припустити неефективність, а за певними напрямками – й неможливість використання потенціалу цієї інституційної форми у післякризовому відновленні фінансового сектору України. Але з іншого боку, загальне падіння зацікавленості в фінансових інвестиціях та різке підвищення їх ризикованості може бути використане для модернізації цієї складової фінансової системи. Для цього політика держави повинна спрямовуватися на планомірний розвиток ринку ІСІ та його інфраструктури з метою усунення загальної недорозвиненості та покращення якісних параметрів [4].

Для цього, доцільно вжити наступні заходи, що будуть спрямовані на розкриття та посилення інвестиційного потенціалу ІСІ:

- приведення законодавства, що врегульовує діяльність ІСІ, до вимог європейського законодавства;

- посилення контролю за емітентами, цінні папери яких торгуються на організованому ринку з метою підвищення якості активів;

- розширення інструментів для інвестування, доступних для ІСІ, зокрема, впровадження повноцінних похідних цінних паперів;

- пільгове оподаткування інвесторів, що вкладають кошти в ІСІ на довгий термін або зменшення ставки оподаткування інвестиційного доходу;

- вдосконалення методології розрахунку вартості чистих активів ІСІ;

- спрощення процедури оформлення придбання цінних паперів ІСІ [5].

Важливо приділити увагу рівню ризику діяльності ІСІ на фондовому ринку України. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» не містить принципу розподілу ризиків при діяльності інституційних інвесторів [7].

Про важливість принципу розподілу ризиків свідчить його закріплення в європейському законодавстві. Зокрема, ст. 1 (2) Директиви Ради 85/611/ЄЕС «Про узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень, що стосуються інститутів спільного (колективного) інвестування в цінні папери, що підлягають обігу (ICI)», визначаючи поняття інвестиційного фонду, прямо вказує на принцип розподілу ризиків [3].

Отже, принцип розподілу ризику повинен знайти своє відображення у чинному законодавстві України при визначенні понять «діяльність із спільного інвестування», «ІСІ», «діяльність з управління активами інституційних інвесторів».

Проведений аналіз свідчить про ризиковий характер діяльності зі спільного інвестування та дає підстави стверджувати про необхідність посилення уваги до категорії ризику з боку законодавця при розробці та прийнятті правових актів, що регламентують діяльність ІСІ. У зв’язку з цим виникає необхідність з’ясувати місце «ризику» в управлінні ІСІ, розкрити його правову природу, детально розглянути різновиди ризику, притаманні управлінню ІСІ, що має стати предметом окремих наукових досліджень.

Список використаної літератури:

1. Про інститути спільного інвестування: Закон України від 15 березня 2001 року № 2299-III.

2. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV.

3. Про узгодження законів, підзаконних та адміністративних положень, що стосуються інститутів спільного (колективного) інвестування в цінні папери, що підлягають обігу: Директива Ради 85/611/ЄЕС.

1. Тімуш І.С. Цивільно-правове регулювання ризикових (алеаторних) договорів: дис. канд. юрид. наук / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2010. – 197 с.

2. Слободян О.А. Ризик у діяльності інститутів спільного інвестування / О.А. Слободян // Ринок цінних паперів України. – 2011. - №2. – с.12-15.

3. Шапран Н.Н. Основні показники діяльності з управління активами інституційних інвесторів / Н.Н. Шапран // Ринок цінних паперів України. – 2011. - №4. – 32с.

4. Офіційний сайт Верховної ради України [http://www.rada.gov.ua].