Кличнікова Г.Є., керівник: Вербицька Ю. В.

Донецький національний університет економіки та торгівлі

імені М.І. Туган-Барановського

Проблеми венчурного фінансування в Україні

В умовах провадження інноваційної моделі розвитку на перший план виходять питання пошуку нових альтернативних джерел фінансування інвестиційно-інноваційних процесів. Саме тому, в контексті фінансування інноваційної діяльності в Україні окремої уваги заслуговує питання розвитку венчурного капіталу. Відомо, що, зокрема, в країнах Європи і США венчурний капітал є одним з найважливіших інструментів фінансування науково-дослідних робіт і розвитку високих технологій, підтримки малого і середнього підприємництва. На жаль, роль венчурного капіталу у вказаних сферах в Україні залишається незначною, що обумовлює актуальність обраної теми.

Венчурне фінансування – це пов'язана з підвищеним ризиком форма фінансування капіталу, за якої кредит надають не під відсотки, а під певну частку приросту капіталу чи під частку акціонерного капіталу майбутнього підприємства [3]. Найбільш важливою рисою венчурного інвестування є безпосередня участь інвестора у господарській діяльності компанії та органах її управління з метою забезпечення сприяння збільшення її вартості і наступного продажу своєї частки.

Сьогодні в Україні повноцінна індустрія венчурного капіталу знаходиться на початковій стадії становлення. Значну роль у венчурному фінансуванні можуть відігравати великі банки, але вони занепокоєні не стільки відбором та фінансуванням ризикованих інноваційних проектів, скільки отриманням гарантії повернення кредитів. Зважаючи на ці та інші обставини можна виділити такі основні проблем розвитку вітчизняного венчурного фінансування: нестабільне зовнішнє середовище, нерозвиненість венчурної інфраструктури, низька ліквідність венчурних інвестицій у зв'язку з нерозвиненістю фондового ринку, наявність в основному іноземного венчурного капіталу, слабка інформаційна підтримка тощо.

Важливим чинником у розвитку венчурного фінансування є розвиненість фондового ринку, адже саме він забезпечує ліквідність венчурних інвестицій. Фондовий ринок повинен дозволяти вільний вихід венчурних фондів із проінвестованих підприємств шляхом продажу пакетів акцій. Важливою є система продажу венчурними інвесторами акцій стратегічним інвесторам, якими, як правило, виступають великі промислові компанії. А оскільки венчурні інвестори стають співвласниками інноваційної фірми, то у разі успіху проекту одержують значні прибутки шляхом продажу акцій за ціною набагато вищою, ніж первинні вкладення.

Отже, потрібно розвивати фондовий ринок для забезпечення ліквідності венчурних інвестицій, створювати біржові майданчики з торгівлі цінними паперами високотехнологічних підприємств; а також залучати пенсійні фонди до венчурного фінансування (це збільшить розмір коштів, що можуть бути вкладені у венчурні проекти) [2].

Також слід зазначити, що розвиток венчурної індустрії України стримують наступні негативні чинники:

-слабка законодавча база. Термін “венчурний бізнес” вже протягом багатьох років зустрічається в окремих законодавчих актах України, проте ще й досі не надано визначення суті, функцій та принципів діяльності справжніх венчурних фондів і венчурних фірм.

-брак джерел венчурного фінансування та накладання обмежень на залучення коштів від окремих учасників (зокрема, фізичних осіб).

-погіршення ситуації у секторі генерації наукових знань.

-брак у сфері венчурного інвестування “якісних” проектів, яким притаманні потужна маркетингова стратегія та істотна потенційна місткість ринку.

-відсутність у сфері венчурного менеджменту досвідчених фахівців, що володіють технологіями виявлення та селективного добору перспективних інноваційних проектів, а також оцінки їх майбутньої ефективності з достатньо високим ступенем вірогідності [1].

Задля забезпечення ефективного використання науково-технологічного й інтелектуального та реалізації інноваційно-інвестиційного потенціалу України шляхом розвитку венчурного бізнесу й стимулювання виробництва високотехнологічної, конкурентоспроможної та якісної продукції необхідне втілення таких заходів:

1. Удосконалення законодавства з венчурного фінансування.

2. Створення фінансових стимулів для інвестування до венчурних фондів, малих і середніх інноваційних підприємств.

3. Запровадження вторинного ринку сертифікатів венчурних фондів через прийняття законопроектів, які регулюють діяльність на фондовому ринку.

4. Підвищення рівня інформування громадськості про діяльність ВФ.

5. Врегулювання системи захисту інтелектуальної власності українських дослідників та підприємців.

6. Започаткування необхідних умов для розвитку неформального венчурного фінансування [3].

Таким чином, розвиток венчурного фінансування в Україні пов’язаний з цілою низкою проблем, основними з яких є нестабільність зовнішнього середовища та нерозвиненість фондового ринку. Вирішення цих та інших проблем дозволить активізувати венчурне фінансування, що в свою чергу сприятиме розвитку інноваційної діяльності, високотехнологічних виробництв, а також підвищенню конкурентоспроможності країни.

Література:

1. В. Нежиборець. Венчурне інвестування: стан, проблеми, закордонний досвід. // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2008. – №4.

2. В.З. Михальський. Проблеми і перспективи венчурного фінансування в Україні. // Вісних ЖДТУ. – 2011. – №2 (56).

3. І.Б. Хома, О.В. Войтків Венчурне інвестування як спосіб реалізації інноваційно-інвестиційного потенціалу держави. // Науковий вісник НЛТУ. – 2011. – Вип. 21.3.