Економічні науки / 4.Інвестиційна діяльність і фондові ринки

к.е.н., доцент Поліщук О.А., Сауляк А.А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

РОЛЬ СПЕЦІАЛЬНИХ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВ У ПОШИРЕННІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ В УКРАЇНІ

Постановка проблеми. Необхідність активізації інвестиційної діяльності в Україні вимагає посилення ролі спеціалізованих фінансово-кредитних установ в інвестиційних процесах. Виходячи з наведеного, актуальним є питання вивчення сучасної практики функціонування спеціальних фінансово-кредитних установ, визначення пріоритетних об’єктів розміщення коштів, виявлення існуючих проблем у реалізації інвестиційного посередництва, а також пошук напрямів поширення інвестиційних можливостей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Для дослідження означеної проблеми існують певні теоретичні передумови. Зокрема аспекти діяльності спеціальних фінансово-кредитних установ як фінансових посередників та їх вплив на економічне зростання знайшли відображення в роботах як зарубіжних так і вітчизняних дослідників. В Україні цю проблему досліджували: Дорош О. Л. [2], Каракулова І. С. [3], Реверчук С. К., Вовчак О. Д., Кубів С.І. [4], Черкасова С.В. [6], Школьник І. О. [7], Кулинич, О. І.. Деякі аспекти проблеми вимагають більш глибокого дослідження та аналізу.

Метою дослідження є розкриття значення спеціальних фінансово-кредитних установ для інвестиційних можливостей України.

Виклад основного матеріалу. Окрім банківських установ, важливе місце у фінансових системах переважної більшості країн належить спеціалізованим небанківським фінансовим інститутам, які в останні десятиліття набувають усе більшого розвитку та починають складати серйозну конкуренцію для комерційних банків на ринку фінансових послуг.

Спеціалізовані фінансові інститути являють собою установи фінансової системи небанківського типу, що акумулюють грошові доходи, капітали та заощадження населення, підприємств, держави, спеціалізуючись на виконанні кількох операцій або обслуговуючи обмежене коло клієнтів. Значне місце у цій системі відводиться спеціалізованим кредитно-фінансовим установам, що діють, як і банки, у різних секторах ринку позичкових капіталів, але вони не виконують усіх основних банківських функцій, а найважливішою рисою, яка їм притаманна та відрізняє їх від банківських установ, є вузька спеціалізація.

Основні напрями діяльності сучасних спеціалізованих кредитно-фінансових установ пов'язані з акумуляцією заощаджень населення шляхом залучення коштів на вклади, випуску власних акцій, облігацій, продажу страхових полісів; кредитуванням певної сфери економіки або господарської діяльності, групи населення; наданням іпотечних кредитів; організацією пенсійного та соціального забезпечення населення; здійснення операцій в рамках кредитної взаємодопомоги.

Необхідність подолання економічної та фінансової кризи в країні та прискорення економічного розвитку вимагають збільшення обсягів внутрішніх інвестиційних ресурсів. Важливими постачальниками інвестиційного капіталу є спеціалізовані небанківські фінансово-кредитні установи, роль яких у фінансуванні економічної діяльності щороку зростає. За рахунок акумулювання заощаджень населення та нагромаджень суб’єктів господарювання небанківські фінансово-кредитні установи формують значні обсяги інвестиційних ресурсів, які спрямовуються ними у придбання фінансових активів, таким чином збільшуючи обсяги фінансування економіки. Серед небанківських фінансово-кредитних установ найбільш активними інвесторами вітчизняної економіки є інститути спільного інвестування, страхові організації та недержавні пенсійні фонди [4].

З метою визначення ролі спеціальних небанківських фінансово-кредитних установ в поширенні інвестиційних можливостей країни, здійснимо аналіз їх діяльності. Аналітика засвідчує, що в останні роки в Україні спостерігалась значна динаміка зростання вартості активів небанківських фінансових установ.

За результатами 2010 року, основні показники діяльності небанківських фінансово-кредитних установ свідчать про поступову стабілізацію ситуації на ринках, піднаглядних Держфінпослуг. Незважаючи на скорочення кількості небанківських фінансово-кредитних установ на 1,4 відс., порівняно з 2009 роком, розмір їхніх активів збільшився на 11,1 відсотка.

В Україні станом на 31.12.10 у Державному реєстрі фінансових установ налічувалася 1980 фінансових установ (табл. 1), що на 28 установ менше, ніж на кінець 2009 року (2008 установ) [1].

Таблиця 1

Державний реєстр фінансових установ 2010 року

Фінансові установи	Станом на 31.12.10	Всього за 2010 рік
		Внесено інформацію про установи		Виключено
Страхові компанії, у т. ч.	456	13		27
страхові компанії з ризикових видів страхування	389	11		19
страхові компанії із страхування життя	67	2		8
Кредитні установи, з них	730	33		116
кредитні спілки	659	21		114
інші кредитні установи	42	12		2
юридичні установи публічного права	29	0		0
Ломбарди	426	54		3
Фінансові компанії	221	24		10
Довірчі товариства	2	0		0
Недержавні пенсійні фонди	101	3		12
Адміністратори	43	0		4
Інші фінансові установи	1	0	0
Разом	1980	127	172

Домінуючі позиції продовжували займати страховики, чия частка в загальному обсязі активів небанківських фінансових установ, піднаглядних Держфінпослуг, на 31.12.10 становила 64,8 відсотків.

Для страхових організацій, на відміну від інститутів спільного інвестування, інвестиційна діяльність не є виключним видом діяльності. Вона підпорядкована страховій діяльності та здійснюється з метою надійного розміщення акумульованих страхових внесків. Оскільки момент внесення страхових платежів і момент страхового відшкодування не збігаються в часі, страховики нагромаджують значні суми грошових коштів. Для забезпечення надійного збереження цих коштів, захисту їх від інфляційного знецінення та примноження страхові резерви розміщуються страховиками у дозволених фінансових активах із урахуванням вимог, що визначені законодавством.

Вкрай обережного розміщення потребують резерви зі страхування життя, захист та примноження яких слід забезпечувати протягом тривалого періоду. Інвестиційна діяльність страхових організацій сприяє залученню в економіку країни додаткових обсягів вільних фінансових ресурсів.

У 2010 році продовжувала зменшуватися кількість кредитних установ. Порівняно з 2009 роком їхня кількість зменшилася на 10,5 відс., насамперед за рахунок скорочення на 12,7 відс. кількості кредитних спілок. Це пояснюється, в першу чергу, істотним погіршенням фінансового становища кредитних спілок за 2009-2010 рр., порівняно з 2008 роком, суттєвим зниженням рівня показників їх платоспроможності та ліквідності. Поряд із скороченням кількості кредитних спілок зменшився загальний обсяг їхніх активів порівняно з 2009 роком на 18,6 відсотка.

На фоні скорочення обсягів кредитування з боку кредитних спілок та інших кредитних установ, збільшились обсяги кредитування ломбардами. За 2010 рік обсяг наданих фінансових кредитів ломбардами зріс на 57,0 відс. у порівнянні з 2009 роком. Це свідчить про сталий попит на послуги з мікрокредитування та необхідність зосередження зусиль для його розвитку в Україні.

Інвестування коштів у різноманітні фінансові інструменти забезпечують й недержавні пенсійні фонди. Подібно до страхових компаній метою інвестиційної діяльності цих інститутів є надійне розміщення пенсійних активів із метою їх примноження та захисту від інфляційного знецінення.

Основними джерелами формування інвестиційного потенціалу недержавних пенсійних фондів є внески юридичних та фізичних осіб на рахунки учасників пенсійних фондів. Приріст активів недержавних пенсійних фондів також забезпечують доходи від інвестування нагромаджених пенсійних внесків. Позитивні тенденції за 2010 рік у сегменті недержавного пенсійного забезпечення проявляються і у зростанні активів недержавних пенсійних фондів на 33,4% та відповідно збільшенні їхньої чистої вартості на 33,5%. Разом із цим, на відміну від 2009 року, поступового стабільного зростання набувають темпи приросту загальних активів недержавних пенсійних фондів. У 2010 році спостерігалася тенденція щодо збереження обсягів надання фінансовими компаніями послуг фінансового лізингу, факторингу, надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів, надання гарантій та операцій з переказу грошових коштів [1].

Необхідність активізації інвестиційної діяльності в Україні вимагає посилення ролі цих фінансово-кредитних інститутів в інвестиційних процесах.

Виходячи з вищевикладеного, актуальним є питання вивчення сучасної практики реалізації інвестування небанківськими фінансово-кредитними установами, визначення пріоритетних об’єктів розміщення коштів, виявлення існуючих проблем у реалізації інвестиційного посередництва.

Змінити другорядну роль спеціалізованих небанківських фінансово-кредитних інститутів у інвестиційних процесах можливо за умови прискорення розвитку небанківського фінансового сектора країни.

Серед причин, що обумовлюють другорядну роль небанківських фінансово-кредитних установ у процесах інвестування у порівнянні з банками слід зазначити менші обсяги активів, нагромаджені ними, недовіру населення до діяльності таких інститутів, непрозору фінансову діяльність частини з них.

Фінансова криза виявила додаткові проблеми у діяльності небанківських фінансово-кредитних установах. Серед них [6]:

– низька ліквідність частини активів фінансових установ, адже певний час неліквідними активами були навіть банківські депозити;

– відсутність надійного захисту майнових прав учасників та клієнтів небанківських фінансових установ;

– наявність недоліків в організаційно-економічних механізмах функціонування небанківських фінансово-кредитних інститутів;

– відсутність завершеної законодавчої та нормативної бази щодо регулювання інвестиційної діяльності небанківських фінансових установ тощо.

Висновки. Ефективне функціонування національної фінансової системи та в її складі небанківських фінансово-кредитних інститутів здатне забезпечити зростання вкладень капіталу в реальний сектор економіки, збільшення обсягів спільного інвестування, здешевлення інвестиційних ресурсів для суб’єктів господарювання та зростання доходів власників заощаджень.

Література:

1. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг : Річні звіти Держфінпослуг [Матеріали офіційного сайту] [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua

2. Дорош, О. Л. Небанківські фінансові інститути в економічній системі України: дис. канд. екон. наук: 08.01.01 / О. Л. Дорош. – Львів, 2003. – 224 с.

3. Каракулова, І. С. Небанківські фінансові установи на ринку фінансових послуг України: дис. канд. екон. наук: 08.00.08 / І. С. Каракулова. – Київ, 2008. – 234 с.

4. Реверчук С.К., Вовчак О.Д., Кубів С.І. та ін. Інституційна інвестологія: Навч. посібник / За заг. ред. С.К. Реверчука. – К.: Атіка, 2004. – 208 с.

5. Річна аналітика УАІБ / Українська асоціація інвестиційного бізнесу [Аналітичні огляди ринку спільного інвестування за 2004-2009 рр.] [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/analituaib/year_analit_uaib.html.

6. Черкасова С.В. Роль небанківських фінансових інститутів в інвестиційних процесах. Збірник наукових праць Національного університету державної податкової служби України, № 1, 2010. - с. 299.

7. Школьник, І. О. Стратегія розвитку фінансового ринку України: дис. докт. екон. наук: 08.00.08 / І. О. Школьник. – Суми, 2008. – 440 с.