Економічні науки / 4.Інвестиційна діяльність і фондові ринки

к.е.н., доцент Поліщук О.А., Романюк Ю.І.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

РОЛЬ ІНОЗЕМНИХ БАНКІВ У ФОРМУВАННІ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РЕСУРСІВ В УКРАЇНІ

Постановка проблеми. Важливою умовою динамічного розвитку національної економіки, її ринкового реформування та створення ефективного механізму власності в країні є забезпечення надходжень капіталів із зовнішніх джерел, створення сприятливого режиму іноземного інвестування. Недостатній рівень наукової проробленості ряду важливих аспектів проблеми, як і фактори, що пов'язані з характером макроекономічного регулювання, є причиною того, що іноземні інвестиції надходять до України вкрай незадовільно. Інвестиції мають колосальне значення для будь-якої країни, оскільки саме вони являються тією основою, яка необхідна для нового витка розвитку або для подальшого розвитку економіки і суспільства

Основним практичним завданням кожної держави, уряду, підприємства є залучення інвестицій, а основним науковим завданням - аналіз інвестиційних процесів та на основі їх формування та реалізація заходів, щодо більш ефективного інвестиційного процесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Необхідно зазначити, що в роботах Д. Богині, О. Гаврилюка, А. Гальчинського, В. Геєця, Б. Губського, С. Захаріна, І. Лукінова, С. Мочерного, А. Пересади, С. Реверчука, В.ІІІовкалюка приділяється велика увага питанням активізації інвестиційної діяльності в Україні.

Методологічною основою досліджень у цьому напрямі можуть бути роботи зарубіжних економістів, у яких розглядається широке коло питань, пов'язаних з економічним стимулюванням інвестицій, аналізом державної інвестиційної політики. Зокрема, можна відзначити роботи Т. Веблена, Л.Ерхарда, Дж. М. Кейнса, В. Ойкена, В. Парето, В. Рьопке, І. Фішера, Ф.Хайєка, А. Хансена, С. Харріса, Д. Хікса та інших економістів.

Мета статті. Розглянути та обґрунтувати роль іноземних банків у формуванні інвестиційних ресурсів в Україні.

Виклад основного матеріалу. Інвестиції - це те, що "відкладають" на завтрашній день, для того щоб мати можливість більше споживати в майбутньому. Одна частина інвестицій - це споживчі блага, які не застосовуються в поточному періоді, а відкладаються в запас (інвестиції на збільшення запасів). Інша частина - це ресурси, які направляються на розширення виробництва [6, с.64-65].

Інвестиційний процес - це процес прилучення інвестора до об'єкта інвестицій, здійснюваний з метою одержання керованого інвестиційного доходу за допомогою інвестування [1, с. 128].

Економічна ситуація, яка склалась зараз в Україні, дуже складна. Серед сукупності причин, що сприяли економічній кризі та утримують перехід України на траєкторію економічного зростання, чи не найголовнішою є низька інвестиційна активність [6, с.66-67].

Аналіз динаміки інвестиційних потоків (рис. 1) показав, що Україна отримала інвестицій понад 40 млрд. дол. США, а інвестувала лише трішки більше 6 млрд. дол. США, тобто, наша держава отримала інвестицій більше в 6,5 разів, ніж інвестувала в економіку світу. Також аналіз показав, що інвестиції з початком кризи в Україну не зменшились, а навпаки зростали щороку. Так, у 2008 році вони зросли з 21,6 млрд. дол. США до 29,5 млрд. дол. США, тобто на 36,6%, у 2009 р. на 20,5%, в 2010 році на 12,4%.

Не секрет, що Україна залучає набагато більше боргового капіталу, ніж інвестиційного. Іноземним інвесторам набагато легше працювати з Києвом в умовах отримання прибутку з гарантованою та високою ставкою доходності, яку вони не можуть отримати вдома. І головне - ці кошти легко забрати назад. Мало хто готовий вкладати в реальні проекти довготривалої дії. Не вірять.

Рис. 1. Динаміка інвестиційних потоків в Україні в 1997-2010 рр.

Однак проблема з боргами полягає у тому, що їх доводиться повертати з відсотками. Інвестиції ж повертати не потрібно, повертаються тільки відсотки як прибуток від проектів. Що більше, такі інвестиції розвивають економіку, створюють робочі місця, зменшують залежність від світової товарної кон'юнктури.

Рис. 2. Структура інвестицій в основний капітал за видами економічної діяльності у 2010 р., %

Проведений аналіз засвідчив, що найпривабливішими галузями економіки є промисловість, торгівля, транспорт і зв'язок, фінансова діяльність та операції з нерухомістю. Також проведений аналіз засвідчив, що галузь "Промисловість" була лідируючою в 2002 році, після чого її питома вага почала щороку зменшуватись, а "Фінансова діяльність" навпаки - нарощувала свою долю. Фактично у докризовий 2007 та 2008 роки та післякризовий роки збільшувала свою долю лише фінансова галузь країни, що пояснюється, на нашу думку, купівлею 5 липня 2007 року 95% акцій "Укрсоцбанку" італійською компанією "UniCredit Group" за рекордну для українського ринку суму - 2,07 млрд. дол. та продажем 2 липня 2008 року 100% акцій "Правекс-банку" італійській групі Intesa Sanpaolo за 493 млн. євро [7]. Таким чином, в 2010 році фінансова галузь країни займала понад 20% прямих іноземних інвестицій. З одного боку це добре, оскільки інвестиції з купівлі фінансових інститутів не є спекулятивними і носять довгостроковий характер, що є вигідно для усієї країни, адже інвестиції залишаються в країні. Однак, потрібно також пам’ятати, що банки хоча і беруть участь у створенні ВВП, однак вони не створюють продукції, а їхня діяльність і розвиток, в першу чергу, прямо пропорційно залежать від розвитку виробництва країни, а тому такий прекос інвестицій несе потенційну небезпеку для розвитку країни.

Обсяги прямих іноземних інвестицій - ПІІ, вкладених в українську економіку, поступово зростають. За 2010 рік капітал нерезидентів, інвестований в українські підприємства, збільшився на 4,7 мільярда доларів і сягнув 44,7 мільярда доларів.

У кризовий 2009 рік обсяги ПІІ до України становили 4,3 мільярда доларів, 2008 року - 6,2 мільярда доларів, 2007 року - 8,3 мільярда доларів, тимчасом як 2006 року - 4,8 мільярда доларів. Таким чином, 2010 рік не був чимось надзвичайним.

Левова частка ПІІ надійшла до галузі "фінансова діяльність", тобто до українських банків. Це великою мірою вимушені, антикризові інвестиції, пов'язані з потребами збільшення капіталу установ, які під час кризи стикнулися з проблемою великої кількості "поганих" кредитів, а цієї проблеми не уникнув жоден український банк.

При цьому ключовою тенденцією 2010 року було посилення ролі російського капіталу у банківській системі України. Під час кризи російські банки-гіганти отримували суттєві ресурси від уряду, що дало їм змогу прискорити міжнародну експансію, і українська банківська система не стала винятком.

Якщо головною подією 2009 року у цьому сенсі була купівля "полеглого" Промінвестбанку, то в 2010 році російські акціонери здійснювали менш помітну, але не менш потужну роботу з накачування капіталів дочірніх установ в Україні.

Таким чином, 2010 року головними інвесторами української економіки були ВТБ, Сбербанк та Альфа-банк. Вони розгортають активні стратегії збільшення частки на ринку та потребують капіталу для нарощування кредитного портфеля.

Великі акціонери з ЄС намагаються не відставати від росіян. Задекларовані збитки їхніх дочірніх установ в Україні у 2009-2010 роках набагато більші, ніж у "дочок" російських конкурентів. Тому інвестиції до Укрсиббанку та Сведбанку 2010 року мали більш вимушений характер, ніж інвестиції заради захоплення частки ринку.

Висновки. Для подолання економічної кризи в Україні необхідна активізація інвестиційного процесу, що підсилює актуальність підвищення інвестиційної привабливості промисловості в умовах нестабільної економіки.

Серед країн СІІД Україна відрізняється великими темпами спаду інвестицій, значним зниженням обсягу валового внутрішнього продукту і зменшенням у його складі частки нагромадження.

Незважаючи на переваги залучення іноземних інвестицій, потреба в них значно перевищує обсяг надходжень. Сформульовані основні принципи їх використання в Україні. їх практичне здійснення повинно бути спрямоване на залучення сучасних технологій, устаткування, що випускається не в Україні, і комплектуючих виробів. Необхідна диференціація режимів функціонування іноземних інвесторів у залежності від характеру вкладеного капіталу та умов інвестування. З цією метою необхідно оптимальне сполучення захисту іноземних інвестицій, з одного боку, а також захист конкурентоспроможних вітчизняних виробників і контролю за валютними потоками - з іншого.

Література:

1. Бланк Н.А. Інвестиційний менеджмент / Н.А.Бланк. - К.: Ніка-Центр. - 2006. - С. 320.

2. Гальчинський А. Становлення інвестиційної моделі економічного зростання України / А. Гальчинський, С. Льовочкін // Економіка України. - 2007. - №6. - С. 9-10.

3. Козлова А.І. Проблеми формування інвестиційного ресурсу / А.І. Козлова // Формування ринкових відносин в Україні. - 2003. - №5(24). - С.3-7.

4. Крупка І.М. Формування макроекономічного інвестиційного середовища в Україні / І.М. Крупка // Фінанси України. - 2004. -№4. - С. 65-69.

5. Лукінов 1.1. Інвестиційна політика в стабільному економічному розвитку /1.1. Лукінов // Економіка України. - 2000. - №10. - С. 23-27.

6. Плахій М.О. Вплив інвестиційної політики на економічний розвиток регіонів / М.О. Плахій // Фінанси України. - 2004. - № 8. - С. 64-67.

7. http://www.epravda.com.ua/pudlications/486ca1d0a4ecb/.

8. http://www.vestnikao.com.ua/news/2009-05-05-1495.