студент гр. МЗД-07-м Костьєв О.І.

науковий керівник к.е.н. Ульяницька О.В.

Донбаський державний технічний університет, Україна

ПРОБЛЕМИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ В СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНИ

В статті досліджено нинішній стан сільського господарства України, проаналізовані проблеми залучення та стимулювання інвестування в аграрний сектор України.

Вступ. Аграрний сектор це важлива складова економіки України. Однією з найактуальніших проблем розвитку та реформування аграрного сектора економіки України є проблема забезпечення сільського господарства необхідними матеріальними та фінансовими ресурсами. Відомо, що багато споживачів прагне купувати високоякісну сільськогосподарську продукцію, але велика кількість виробників цієї продукції не має відповідних технологій, обладнання та сировини. Незадоволення потреб внутрішнього ринку зумовлено якістю і кількістю сільськогосподарської продукції, які на пряму залежать від сировини, технологій та обладнання, що використовуються виробниками сільськогосподарської продукції.

Підвищення якості та кількості продукції аграрного сектору економіки України вимагає залучення значних зовнішніх і внутрішніх капіталовкладень. У результаті, проблема активізації інвестування сільгоспвиробництва є дуже актуальною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Багато вчених-економістів присвятили свої праці питанням вивчення інвестування в сільське господарство, серед них такі вчені як: М.В. Брик, Л.М. Пісьмаченко, Г.Є Павлова, С.М. Богданов, П.І. Гайдуцький, Г.Б. Іваницька, В.І. Касянюк, М.І. Кисіль, М.П. Сорока та інші. Зокрема М.В. Брик у своїй публікації акцентує увагу на тому, що сільське господарство України є низькорентабельним та збитковим, і тому для оновлення своїх засобів виробництва та покращення якості виробленої продукції – галузь потребує значних капіталовкладень [1]. Л.М. Пісьмаченко та Г.Є. Павлова у своєму дослідженні відзначають, що інвестиції в сільськогосподарську науку і техніку можуть призвести до економічного зростання і розвитку суспільства [2]. М.П. Сорока аналізує розвиток інвестиційного процесу в аграрному секторі, джерела інвестування та засоби управління інвестиційною діяльністю в АПК [3].

Однак мало уваги приділяється саме проблемам залучення та стимулювання інвестування в аграрний сектор України.

Результати дослідження. Україна має значні можливості для розвитку аграрного сектору та перетворення його у високоефективну сферу економіки. Сприятливі ґрунтово-кліматичні передумови, родючі землі та давні хліборобські традиції сприяють подальшому його розвитку, одержанню врожаїв сільськогосподарських культур в обсягах, достатніх для забезпечення внутрішніх потреб і формування експортного потенціалу.

За попередніми розрахунками, у 2010р. частка сільського господарства (включаючи мисливство та лісове господарство) у загальному обсязі валової доданої вартості всіх галузей економіки склала 8,2% (у 2009р. — 8,3%), а обсяг сільгоспвиробництва у фактичних цінах становив 184,9 млрд. грн.

Загальна посівна площа сільськогосподарських культур під урожай 2010р. порівняно з 2009р. зменшилась на 38.5 тис. га (на 0.1%) і становила 27,0 млн. га. У 2010р. під зерновими культурами було зайнято 15.1 млн. га (55.9% загальної посівної площі), що на 4,7% менше проти попереднього року.

Протягом 2010р. зберігалась негативна тенденція скорочення поголів'я великої рогатої худоби в господарствах усіх категорій. На 1 січня 2011р. в країні нараховувалось 4494.4 тис. голів великої рогатої худоби, що на 332,3 тис. голів, на 6,9%, менше порівняно з початком 2010р.

Виробництво продукції рослинництва сільськогосподарськими підприємствами залишилось прибутковим за рахунок збільшення цін на сільськогосподарську продукцію. За попередніми підсумками господарської діяльності сільгосппідприємств (крім малих) у 2010р. рентабельність виробництва продукції рослинництва становила 26,4%, проти 16,9% у 2009р.

Середні ціни продажу сільськогосподарськими підприємствами продукції рослинництва, що склалися у 2010р., зросли проти 2009р. на 39.8%. Суттєве зростання цін на основні види сільськогосподарської продукції у 2010р. зумовлено скороченням пропозиції аграрної продукції, зростанням цін на промислову продукцію, що споживається в сільському господарстві, а також збільшенням попиту на аграрну сировину на світових ринках.

Продукція сільського господарства і харчової промисловості формує значну частину українського експорту. За 2010р. експортовано продукції сільського господарства і харчової промисловості на 9,9 млрд. дол. США (на 0,4 млрд. дол. США більше, ніж за 2009р.). що становить понад 19% вартості експорту" України (проти 24% у 2009р.). У вартісному вимірі експорт зернових культур скоротився на 30,6% (за рахунок скорочення поставок пшениці, ячменю та кукурудзи).

Інвестиції визначають темпи розвитку агропромислового виробництва, вони є могутнім стимулом для розвитку науково-технічного прогресу і гарантією сталого розвитку. У ринкових умовах господарювання для підприємств аграрного сектору економіки України однією з головних проблем є залучення інвестиційних і інноваційних ресурсів. Інвестиційна привабливість аграрного сектору України визначається головним природним засобом виробництва - землею, від якості і використання якої залежить його ефективність. У 2010р. суб'єктами господарювання за рахунок усіх джерел фінансування у сільське господарство, мисливство, лісове господарство вкладено 12,2 млрд. грн. інвестицій в основний капітал, що на 16.5% менше, ніж у 2009р.

У розвиток підприємств сільського господарства, мисливства, лісового господарства станом на 1 січня 2011р. вкладено 833,7 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій, що становить 1,9% загального обсягу іноземних інвестицій в Україну. Приріст обсягу іноземного капіталу в сільське господарство, мисливство та лісове господарство, з урахуванням його переоцінки, втрат і курсової різниці, за 2010р. склав 40,7 млн. дол. США [4].

Об'єктивними причинами низької питомої ваги залучення інвестицій у сільське господарство є такі особливості цієї галузі, як велика територіальна розосередженість, низька оборотність капіталу, високі ризики через природні умови тощо [5].

Незважаючи на позитивні тенденції в інвестиційному процесі в сільському господарстві, нині ще не введено в дію систему економічних важелів стимулювання інвестиційної діяльності, зокрема заходи регулювання відносин власності на землю і майно не мають інвестиційної стимулюючої спрямованості, процес створення фондового ринку недостатньо охоплює аграрну сферу, фінансово-кредитні установи не зацікавлені у здійсненні інвестиційних операцій у сільському господарстві, відсутній механізм забезпечення підтримки інвестицій в обіговий капітал [6].

Важливість правильної інвестиційної політики складно переоцінити. Жодна економіка світу не досягла значних результатів без залучення коштів як вітчизняних, так й іноземних інвесторів.

Загалом, в Україні діючий механізм інвестиційної діяльності є неповним і не має достатньої методологічної та методичної основи. У ньому відсутні такі складові, як фінансовий механізм інвестиційного процесу відтворення капіталу, фінансово-кредитний механізм інвестиційної діяльності, механізм формування ресурсів та джерел інвестування на підприємстві, механізм державного регулювання інвестиційної діяльності, формування ринку капіталу та ринку інвестицій та ін. [7].

На сучасному етапі економіка України, включаючи її агропромисловий комплекс, перебуває у стані глибокої кризи. Негативний вплив мають структурні, міжгалузеві диспропорції, що накопичилися у народному господарстві впродовж кількох десятиліть й призвели до гострого дефіциту товарів виробничого і невиробничого призначення, і особливо енергоносіїв. Криза посилюється розбалансованістю фінансово-кредитної системи, невідповідністю сформованих управлінських структур потребам економічного розвитку [8].

За умов надзвичайно високої монополізації економіки, галузі переробної промисловості та АПК були дуже чутливими до різких змін соціально-економічної ситуації в Україні. Економічна криза багатосторонньо впливає на розвиток інвестиційного процесу, перш за все у АПК. З одного боку, необхідність здійснення структурної перебудови потребує великих капітальних вкладень у такі ключові виробництва, як машинобудування для переробних галузей АПК. Випуск таропакувальних засобів і матеріалів, включаючи необхідне устаткування. біотехнології в агропромисловому виробництві. Економічний підйом цих господарських ділянок призвів о до значної позитивної ланцюгової реакції в усьому агропромисловому комплексі. Але вітчизняна промисловість не може забезпечити належний рівень розвитку відзначених галузей тільки завдяки традиційному використанню власних ресурсів. Цілий ряд засобів виробництва взагалі не випускається в Україні. Тому проблема імпорту товарів виробничого призначення й іноземних інвестицій для розвитку АПК є надзвичайно актуальною для України сьогодні [9].

Висновки. Основним напрямом державного регулювання інвестиційної політики України для АПК має бути визначення пріоритетних галузей виробництва, тобто об'єктів першочергового іноземного інвестування. Одним з провідних критеріїв доцільності такого вибору повинна бути можливість досягти ланцюгової реакції господарської активності та зростання в усьому агропромисловому комплексі як наслідку первинної ін'єкції капіталів.

Залучення як вітчизняних, так й іноземних інвестицій залишається на сьогодні актуальним у розв'язанні першочергових завдань зростання економіки АПК і є важливою складовою його входження до світових господарських зв'язків.

Загалом же слід зазначити, що для широкомасштабного залучення іноземних інвестицій найважливіше значення мають макроекономічні важелі впливу держави на реалізацію інвестиційної привабливості економіки країни, що покликані компенсувати недоліки загальноекономічної кон'юнктури і підсилити інвестиційну привабливість аграрної галузі. Ефективна національна політика в сфері залучення іноземних інвестицій повинна включати низку стимулюючих важелів, зокрема для сільського господарства - державну (в тому числі бюджетну) підтримку.

Одним із напрямів кардинального збільшення іноземних інвестицій мають бути суттєві зміни технологічної структури сільськогосподарського виробництва на основі його екологізації. Така перебудова можлива за умови фінансування іноземними інвесторами запровадження екологічно чистих технологій. Проте часто інвестиційні проекти з боку закордонних партнерів передбачають нарощування навантаження на навколишнє середовище. Тому варто відпрацювати єдині правила інвестування розвитку виробництва в аграрному секторі, яких би дотримувалися іноземні інвестори, і закріпити їх у міжнародних договорах.

У зв'язку з цим необхідно переорієнтувати державну інвестиційну та податкову політику щодо вдосконалення механізму залучення екоінвестицій.

Також законодавча база має створювати передумови підвищення частки довгострокових вкладень, що дозволить здійснити структурну і технологічну перебудову сільськогосподарського виробництва.

Література:

1. Брик М. В., Литвин Р.І. Проблеми активізації інвестування сільськогосподарського виробництва. // Науковий вісник. – 2006. – №16. – С.17–21.

2. Пісьмаченко Л.М., Павлова Г.Є., Юрченко С.В. Інвестиції у галузі сільського господарства як шлях до демократичного економічного зростання // Наукові праці КНТУ. – 2010. – №17. – С.24–27.

3. Сорока М.П. Інвестиційна привабливість агропідприсмництва. – Рівне: Впд-во "Волішська обласна друкарня". 2008. – 40 с.

4. Сільське господарство України у 2010 році. // Звіт Державного комітету статистики України. – 2011. – 11 с.

5. Паляничко Н.І. Інвестиції в аграрному секторі як складова забезпечення сталого сільськогосподарського землекористування. // Економіка природокористування і охорони довкілля. – К.: РВПС України НАН України, 2008. – С. 288–292.

6. Хвесик М.А., Горбач Л.М., Кулаковський Ю.П. Економіко-правове регулюванняприродокористування. – К.: Кондор. – 2004. – 524 с.

7. Білоусько Я.К. Державна підтримка техніко-технологічного забезпечення аграрного виробництва / Я.К. Білоусько, В.О. Питулько, В.Л. Товстопят // Економіка АПК. – 2005. – № 5. – С. 31-32.

8. Андрійчук В.Г. Сучасна аграрна політика: проблемні аспекти / В.Г. Андрійчук, М.В. Зубець, В.В. Юрчишин. – К.: Аграрна наука. – 2005. – 140 с.

9. Каламан О.Б., Яровенко Т. Проблеми інвестування та розвитку АПК України // Економіка харчової промисловості. – 2010. – № 2. – С. 17–21.