Панас
Я. В.
Національний
університет «Львівська політехніка»
ефективність інноваційної діяльності
підприємства як ключовий елемент конкурентоспроможності вітчизняної економіки
Про інноваційну діяльність
підприємства, на сьогоднішній день, існує достатньо велика кількість наукових
праць. Однак кількісний чинник за двадцятирічну історію існування ринкових
відносин у вітчизняній економіці нажаль не приніс бажаного якісного результату
в практичну сферу діяльності українських суб’єктів господарювання. Про такий
стан свідчать велика кількість рейтингових досліджень, які визначають місце
економіки України серед посередніх економік країн Африканського континенту.
До прикладу візьмемо Рейтинг
конкурентоздатності Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ). З 2004 р. спеціалістами
Всесвітнього економічного форуму розраховується індекс глобальної
конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index, GCI) за методикою
професора Колумбійського університету Ксав’є Сала-і-Мартіна, який поєднує як
макро-, так і мікроекономічні фактори. Відповідно до цієї методики, країна отримує
оцінку, яка базується на розрахунку 110 показників за 12 основними категоріями.
[1]
В 2011 році Україна посіла 82
місце серед 142 країн світу, піднявшись на 7 пунктів у порівнянні з минулим роком
і зараз повернувшись до показника 2009 року. Нашими сусідами у даному рейтингу
є Ботсвана (80), Тринідад і Тобаго (81), Намібія (83) і Гватемала (84). Найближчі
сусіди України знаходяться у рейтингу набагато вище. Білорусь в рейтингу займає
27-й рядок, Польща - 41-й, Литва - 44-й, Угорщина-48-й, Латвія - 64-й, Росія –
66-й і лише Молдова знаходиться нижче нашої держави займаючи 93-ю позицію. [2]
Згідно рейтингу ВЕФ за розвитком
технологій Україна посідає – 82 рядок. За рівнем інновацій вона знаходиться на
вісім позицій вище займаючи 74 місце. Рівень вищої освіти та професійної
підготовки в нашій країні оцінено набагато вище. Україна при оцінці даної групи
показників отримала 51 позицію. [2] Подібні дані не дають можливості
оптимістично оцінювати конкурентоспроможність нашої економіки. Декларований
високий рівень інноваційного потенціалу вітчизняної економіки нажаль не
дозволяє досягати належного рівня ефективності суб’єктам господарювання.
Очевидним є факт розриву зв’язку між професійною підготовкою спеціалістів і впровадженням
їх знань у практичну діяльність. Однак, знаходячись у шостому десятку рейтингу
важко говорити про значні потенційні можливості й освітньо-наукової сфери. Щоб
вважатися країною конкурентоспроможною, яка ефективно розвивається потрібно
посідати місце, як мінімум у четвертому десятку країн.
Сучасна система управління
інноваційною діяльністю потребує постійного дослідження і удосконалення в
зв’язку із зміною чинників впливу та їх ваги на рівень конкурентоспроможності
підприємства. Вона може бути забезпечена за рахунок широкого впровадження в
практику управлінської роботи контролінгового інструментарію. На підставі
безперервного моніторингу ефективності діяльності підприємства, він здатен
забезпечувати адаптацію системи управління до нових викликів сьогодення.
Ефективність управління
інноваційною діяльністю в сучасних умовах в першу чергу, залежить від
інноваційної політики, яка закладена в основу загальної економічної стратегії
розвитку підприємства.
Інноваційна політика повинна
забезпечувати пошук та планомірне впровадження новітніх досягнень в практику
роботи суб’єкта господарювання. Вона зобов’язана відповідати глобалізаційним
викликам, які формують жорсткі вимоги до існування. Отже, основою створення
інноваційної політики підприємства повинен стати сучасний технологічний уклад,
який почав формуватися з початку 90-х років минулого століття.
Сучасний технологічний уклад на
думку Стадник В.В. та Йохна М.А. передбачає сполучення стадій створення,
відтворення і споживання продукту в просторі та часі. Він повинен забезпечувати
безперервне удосконалення і підтримку життєвого циклу продукції завдяки тому,
що кожен учасник створення продукту може на основі єдиних стандартів
удосконалити його в будь-якій ланці і це удосконалення буде негайно відтворене
всією системою.
Отже, ефективне управління
інноваційною діяльністю в сучасних умовах господарювання можливе лише за умов
керованого вдосконалення усіх аспектів діяльності підприємства з одночасною
підтримкою на належному рівні наявних конкурентних переваг. В свою чергу, в
основі процесу керованого вдосконалення повинна лежати чітко структурована
система обліково-аналітичного забезпечення.
Дана система повинна сприяти
вирішенню наступного переліку управлінських задач в сфері інноваційної
діяльності:
·
Аналіз процесів
глобалізації на функціонування та розвиток підприємства.
·
Аналіз впливу
державного регулювання в інноваційній сфері на діяльність підприємства.
·
Оцінка внутрішньо-організаційних
чинників функціонування й розвитку підприємства.
Література:
1. Уніят А. В. Критерії та оцінка конкурентоспроможності країн на міжнародному рівні [Електронний ресурс] / Алла Уніят // Галицький економічний вісник. — 2009. — № 2. — С. 7-13. — (світова економіка й міжнародні економічні відносини) Режим доступу: http:// www.nbuv.gov.ua/ portal/Soc_Gum/Gev/2009_2/WORLD/GEB_2009_No2-A_Uniyat-Criteria_ and_assessment_of_competitiveness__7.pdf;
2. Україна в рейтингу Всесвітнього економічного форуму-2011. [Електронний ресурс] / Прес-служба Федерації роботодавців України. Режим доступу: http://ua.fru.org.ua/ukraina-u-dzerkali-rejtingu-vsesvitnogo-ekonomichnogo-forumu-2011/.